«Створювати звуковий образ української музики у світі» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
«Створювати звуковий образ української музики у світі»
«Створювати звуковий образ української музики у світі»
програмна директорка Open Opera Ukraine Анна Гадецька
7 серпня, понеділок
Поширити у Facebook

Про гастрольну подорож та про подальші плани партесної лабораторії розповіла music-review Ukraine програмна директорка Open Opera Ukraine Анна Гадецька.

Мистецтво в Україні живе і продовжує розвиватися під час війни – між повітряними тривогами і блекаутами, завдяки впертій, самовідданій, на межі емоційних ресурсів праці його дієвців. І що більше ракет летить в українців, то більшою є жага говорити про себе собі і світові.

Ансамбль «Partes», що сформувався в рамках ініційованої Open Opera Ukraine лабораторії з вивчення і презентації вокальної музики українського бароко «Musica sacra Ukraina», повернувся із фестивалю «Kolory Polski» у Польщі і розпочав запис нового альбому партесної музики в рамках проекту «Дилецький: must hear» за підтримки Українського культурного фонду. Про гастрольну подорож та про подальші плани партесної лабораторії розповіла програмна директорка Open Opera Ukraine Анна Гадецька.

- Розкажіть, будь ласка, що це була за подорож і як вона виникла?

- Вона мала цікаву передісторію, і показує те, як люди мистецтва тут наразі живуть і діють – завдяки суто особистісним, людським контактам і зв’язкам. Минулого року, коли наприкінці серпня ми виступали на фестивалі у Перемишлі, на нашому концерті побував директор Лодзької філармонії пан Томаш Бембен (Tomasz Bęben). Він і запросив нас взяти участь у фестивалі «Кольори Польські» («Kolory Polski»), засновником і керівником якого він є вже багато років (цьогоріч відбувся 24-й фестиваль).

Подія відбувається під почесним патронатом маршалка Лодзького воєводства пана Ґжеґожа Шрайбера, а реалізацією фестивалю займається команда Лодзької філармонії імені Артура Рубінштейна. Зазвичай кожен колектив має на фестивалі по одному виступу. Але пан Бембен спільно з паном Шрайбером зробили можливими для нашого ансамблю, як виняток, три концерти. В Лодзькій філармонії працює наша співвітчизниця, музикантка за фахом Юлія Юрчак, яка у 2014 році виїхала з Криму.

Вона нами опікувалася, допомагала в усіх організаційних питаннях.Ми також мали фантастично цікаві екскурсії по Лодзі та тих місцинах, де відбувалися концерти. Загалом, завдяки організаторам відчували себе рівними серед інших учасників. І це заслуговує окремої подяки.

- Якими є «Кольори Польські»? Які фестиваль має жанрові, стильові орієнтири?

- На фестивалі «Кольори Польські» звучить найрізноманітніша музика: це може бути класична музика, госпел, джаз, фольклор. Одна з ключових ідей фестивалю полягає у тому, щоби провести концерти у маленьких містах Лодзького воєводства, із населенням часом навіть до 10 тисячі мешканців. Представити там музику у гарному виконанні та приділити увагу культурним особливостям місцини. Ми виступали у Розпші, Кутно та Вєрушуві (Rozprzа, Kutnо, Wieruszow). Навіть за відсутності концертних залів у таких містечках є костел, де й проходять концерти. Публіка – найрізноманітніша, в основному, місцеві мешканці. Деякі слухачі приїздять на концерти з інших містечок воєводства, пересуваючись на велосипедах. Їх називають «колесовими меломанами». Вони тримаються купи як певна спільнота, мають свою айдетику, і ставлення до них шанобливе. А вже на другому концерті ансамблю «Partes» були присутні українці, які живуть у Польщі.

- Які твори ви виконували? У концертах також брала участь постійна учасниця київських (і не тільки) барокових імпрез Наталія Фоменко, котра грала на органі.

- У нас був запит від організаторів на те, щоб на концертах звучав орган. Тому наша програма складалася із псальмів, партесів та органних композицій, які Наталія Фоменко вибрала з польської табулатури Яна з Любліна. Також ми вперше заспівали один з партесних концертів Дилецького з органом. І це не суперечить історичній достовірності, оскільки у джерелах, що відносяться до часу побутування партесного співу, є побіжні згадки про поєднання такого співу та органу у греко-католицькій церкві.

Декілька псальмів також прозвучали у супроводі органу. Псальмами ми розпочинали наші концерти. Співаки самі придумали, як будувати драматургію цих творів, урізноманітнювати звучання, коли ідентичний музичний матеріал повторюється на велику кількість куплетів. Думаю, ми і надалі співатимемо псальми – вони дуже виразні, гарно звучать і в чоловічих, і в жіночих голосах, різними кількісними складами виконавців. Наші концерти завжди завершував Гімн України, аранжований на 12 голосів у партесному стилі Євгеном Маляревським.

Таким чином, ми у різних жанрах представили українське бароко, зв’язавши його з польською культурою. Заспівали також і композицію польською мовою – це «Молитва для діток, які йдуть спати» композитора Вацлава з Шамотул, музика середини XVI cтоліття. Текст у перекладі ось такий приблизно: «Вже смеркається, настає ніч. Попросимо Господа, щоб Він був нашим стражем. Щоб оберігав Він нас від злих сил, від тих, хто приходить у темряві ночі». Ренесансова музика, і є в ній чимало спільного з ранніми партесами, ті ж самі риторичні фігури.

- Текст дуже актуальний, як на наші українські реалії. І сили зла нині набули матеріальної подоби…

- Перший концерт (у Розпші) у нас відбувся тоді, коли російські ракети атакували Одесу. В нашому колективі є співачка родом з Одеси. Її родина – батьки, чоловік, донька – дивом вціліли, в той час як будинки сусідів були зруйновані. Вибуховою хвилею заблокувало двері, вікна в їх помешканні були заґратовані, і вони не могли вибратися з дому, аж поки сусід не зрізав ці ґратки. Зрозуміло, що вона пережила тієї ночі, знаходячись далеко від рідних. І у своїй передмові я говорила про це перед концертом. Нам важливо, щоб наш голос чули, нас підтримували не тільки постачанням зброї, дипломатичними конвенціями. А й щоб нас розуміли як частину загальноєвропейського простору, котра водночас має свої традиції, свій погляд.

-Які іще партесні концерти були у програмі?

- Співали також інші твори Дилецького – «Смерти празднуєм умерщвленіє», «О, сладкій світе», «Тіло Христово», Воскресенський канон. І, звісно, дванадцятиголосні концерти, адже така кількість голосів і тембральних барвів завжди справляє потужне враження. Фінал програми – саме Воскресенський канон.

Через свою складність і масштаби цей твір потребує просто-таки спортивної витривалості. Попри те, що треба розрахувати сили і доспівати до кінця, слід також дбати про виражальні засоби і драматургію. Тому гастролі стали, окрім іншого, й підготовкою до запису нового аудіодиска в межах проєкту «Дилецький: must hear». Запис наразі вже триває, а презентацію релізу заплановано на середину вересня. Воскресенський канон ми готуємо у двох наявних на сьогодні версіях.

-Як польська публіка сприймала партеси?

-Відгуки дуже теплі. Коли звучить 8-ми, 12-голосся, це завжди справляє неймовірне враження. Жодного уявлення про український партесний спів польські слухачі не мали, тому те, що вони почули, їх суттєво вразило. Краса і потужність голосів наших співаків також викликали захват.


Поки-що (це і погано, і добре надихаюче водночас) ми не маємо звукового образу української музики, зокрема й української барокової музики у світі. Він відсутній. Тому чудово, що ми можемо його формувати максимально якісно (говорю це про учасників ансамблю «Partes» впевнено, адже підготовка є системною, а занурення у стиль щоразу глибше) і презентувати на різних світових майданчиках. Першого вересня ансамбль «Partes» матиме концерт в нідерландському Утрехті в рамках основної програми FESTIVAL OUDE MUZIEK UTRECHT 2023 - REVIVAL – одному із найповажніших фестивалів старовинної музики у світі. І українські партеси звучатимуть там уперше.

Я переконана, що наша музика може стати цікавою для вивчення й опанування за кордоном – не менш цікавою, ніж вже відомий західноєвропейський бароковий репертуар. Добре, якщо партесами почнуть цікавитися і виконувати іноземці – принаймні, чехи, словаки, словенці, поляки. Гадаю, ми робитимемо у майбутньому колаборації.

Наше завдання – осмислювати себе в цьому світі, вписувати себе в нього не лише тим, що показувати на гастролях виключно українські програми. Треба мислити себе в різних контекстах, шукати ці паралелі – десь очевидні, десь парадоксальні. Ми співали польську «Молитву» після Воскресенського канону і ставало зрозуміло, що це одна граматика – різні культури по-своєму асимілюють одне і те ж саме, говорять про одне і те ж саме, використовуючи різні кольори.
















Автор: Юлія ПАЛЬЦЕВИЧ
Фото: Dariusz Kulesza



Інші:

Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
Музичний “посол” в Литві
Щоб музика існувала. Інтерв’ю з диригентом Романом Реваковичем
“Концерт для гобоя з оркестром”
“Дует - це завжди єдність, взаєморозуміння і підтримка одне одного”
Маестро Микола Дядюра про “Литовців”
Авангард, лірика, електронний перфоманс і літургія
Мирослава Которович подарувала прекрасну музику
Олександр Гоноболін: “Музика - це моя зброя”
      © 2008-2023 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
5.jpg