| Стаття |
|
|
|
|
По той бік екрану. Як працює канал "Культура" в Австрії
Австрійська телерадіокомпаня Österreichischer Rundfunk (ORF) та канал "Культура" ORF ІІІ
26 травня 2013, неділя
Поширити у Facebook
Бажання дізнатися, побачити на власні очі зсередини, як працюють австрійські і німецькі телевізійники, напевне стало головною рушійною силою, що спонукала українських медійників взяти участь у семінарі «Європейський досвід використання інноваційних технологій в розвитку телебачення і радіомовлення». Ідеологом і організатором заходу виступило ДП «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» за сприяння Держтелерадіо України.
Тижнева мандрівка була доволі інтенсивною, із змістовною цікавою програмою: візит до німецького Нюрнберга, де окрім ознайомлення з діяльністю Європейського Центру підготовки працівників телебачення і радіо, відбулася жвава дискусія з колегами з місцевої студії «Франконія» щодо запровадження конвергентних технологій у ЗМІ. Ефектним фінальним акордом поїздки став візит до Центрального офісу SES Astra AB (Бецдорф, Люксембург). «Маленька на землі і велика в космосі», компанія посідає друге місце у світі за оборотом серед супутникових операторів. Особливі враження залишилися після відвідин святая-святих - «Саду антен». Його 124 антени забезпечують функціонування 50 геостаціонарних супутників, які можуть обслуговувати 99% населення Землі.
Але першим пунктом і доволі визначальним моментом поїздки стало знайомство з діяльністю австрійської телерадіокомпанії Österreichischer Rundfunk (ORF).
- ORF - член Європейського мовного союзу, - почала розповідь керівник міжнародного інформаційного відділу ORF Гудрун Гутт. - Наш центральний офіс знаходиться тут, у Відні, а в кожній з дев’яти федеральних земель країни є регіональні студії. Як і у столиці, кожна з них працює за трьома напрямами: радіо, телебачення і інтернет. Проте левова частка продукту створюється у Відні. Ми маємо 4 телевізійних канали.
Перший канал (ORF eins) має традиційне наповнення: ток-шоу, анімаційні і художні фільми, розважальні програми. ORF 2 - традиційний інформаційний телеканал, де багато новин, документальних фільмів. І не так давно на базі так званого «погодного» TW1 створено новий - ORF ІІІ (канал культури). Масштабні спортивні події, наприклад, Формула-1, або якісь турніри транслюються на першому і другому каналах. А на четвертому - ORF SPORT PLUS - спортивні події, які не мають такого міжнародного масштабу, але є теж цікавими для аудиторії (футбол, хокей, інші ігрові види спорту). Цей канал має дуже багато прихильників.
- А радіоканали?
- Ö1 - інформаційно-культурний радіоканал, Ö2 - регіональне мовлення. У Відні є свій власний канал Radio 1476, він здійснює цілодобове мовлення. Ö13 - молодіжний, розрахований на аудиторію віком від 20 до 35 років. Є ще канал FM-4, зорієнтований на молодіжно-студентську аудиторію. З одного боку, дуже інтелектуальну, з іншого, - і тут Гудрун посміхнулась. - Там транслюється музика, можливо, не всім зрозуміла. Компанія ORF володіє новинним сайтом www.orf.at, який є найбільш відвідуваним національним новинним порталом. Ось такий наш спектр програм, які ми можемо запропонувати нашим теле- і радіослухачам.
- Як здійснюється керівництво таким непростим господарством?
- У нас є генеральний директор, доктор Александер Врабетц, два директори, один - відповідальний за телебачення, інший - за радіо. А також технічний і комерційний директори. Це ті, хто відповідають за діяльність усієї компанії. Але кожна регіональна студія має свого регіонального директора. В нашій роботі останнім часом відбуваються зміни. Ми маємо завдання від нашого уряду і парламенту надавати аудиторії багато інформації, що стосується освіти і культури. І у цих програм має бути дуже австрійський зміст.
- Що таке програми з дуже австрійським змістом?
- Напевне, це повинна бути якась музична програма для масової аудиторії, - посміхаючись долучився до розмови головний редактор каналу ORF III Крістоф Такач. - Типова австрійська програма, наприклад - з музичного фестивалю у Зальцбурзі. Або програма «Життя Австрії». У нас є настільки багато красивих місць, але про них мало інформації, бракує документальних зйомок про це. І люди, відчувають гордість, що це їхня земля, їхня країна.
- Останніми роками виготовляються нові програми - так звані площинні програми, - продовжила розповідь Гудрун. - Наприклад, на каналі ORF 2 о 13.00 іде такий інформаційний журнал, де подається інформація з усього світу. Після того іде програма, що стосується не лише політики (як внутрішньої, так і міжнародної): різні історії, соціальні питання, що можуть викликати інтерес публіки. Після обіду іде програма «Австрія сьогодні». В ній небагато політики, це такий собі мікст з різної інформації, у т.ч. може бути і щось смішне. Далі іде програма «Життя сьогодні». Це сервісний журнал. В ньому може бути кулінарна тема, або йтиметься про якесь майстрування, запрошуються різні відомі люди - художники, митці. Увесь цей блок програм об’єднує слово «сьогодні». Це дуже успішний проект.
В німецькій мові є такий термін - люди далекі від освіти. На жаль, таких вистачає серед глядачів ORF eins. Вони люблять дивитися різні серіали, ток-шоу. Але наше завдання - надавати й їм якусь інформацію. Бо серед них - дуже багато молодих людей. І ми на цьому каналі у післяобідній час даємо дуже коротенькі інформаційні випуски - флеш-новини. Важливі інформаційні теми, але вони подаються не в такій серйозній формі.
І мова цих випусків трохи «приземлена». На цьому ж каналі опівночі є ще такий інформаційний журнал. Це коротенькі історії на 2-3 хвилини, у яких йдеться про молодь. Це є намагання утримати аудиторію, яка до того дивилася якийсь серіал, щоб глядачі залишались на цьому каналі. Тож, для цього їм пропонується щось цікаве. Над цим працюють дуже молоді люди, які розуміють проблеми аудиторії, для якої цей інформаційний продукт робиться.
- Пане Крістофе, чи затребуваний глядачами канал з тематики культури - ORF ІІІ?
- Загальний бюджет ORF складає 840 млн. євро. Його наповнення здійснюється з двох джерел: податку на телебачення і реклами. Раніше була така ідея: 50% - фінансування від податку і 50% від реклами. Але зараз, через економічну кризу надходження від реклами менші. Сьогодні співвідношення приблизно десь 52% на 48%. Тобто, ми - суспільно-правове телебачення, яке робиться для широкого загалу. Тому нас і критикували, чому у сітці мовлення мало програм, присвячених питанням культури. Тож, з набуттям чинності нового закону про ORF настав час створення каналу ORF ІІІ.
- Що таке закон про ORF?
- Цей закон повністю регулює питання діяльності і розвитку ORF. Там визначені усі комісії, хто за що відповідає. Наприклад, ORF не повинно бути представлено в соціальних мережах: у Twitter, YouTube. На це повна заборона. Бо є комерційні представники. І це буде нечесна конкуренція. Ми боремося проти цього. Взагалі, Австрія має особливу ситуацію. Глядачі можуть приймати 90 німецькомовних каналів. Усі німецькі комерційні канали мають австрійські вікна. Наповнення їхнє, але новини і реклама - австрійська. І є ще два канали, в принципі німецькі, але представлені і роблять свою продукцію в Австрії: PULS 4 і ATV. Є багато маленьких каналів. Наприклад, AUSTRIA 9. Її передавач у Німеччині, і вона є частиною телеканалу SAT.
- З чого ви почали проект ORF ІІІ?
- Для його фінансування бракувало великої кількості грошей. Канал почав працювати з бюджетом у 3,5 млн. євро. Ми подивилися, що в нас на ORF є дуже хороший архів. Але, якщо будуть на каналі представлені лише архівні матеріали, то у нас не буде нових глядачів. Задля цього, нам потрібен був новий власний формат. Проте, навіть незалежно від невеликої кількості фінансів, програми мають були особливими. Так ми вирішили, що будемо шукати і використовувати інші методи, підходити нестандартно. Тому ми зробили ставку на «пишучих» журналістів - тих, хто прийшов з друкованих видань.
Також аргументом для такого рішення були й критичні зауваження, що люди на ORF вимагають багато грошей для себе, але працюють неповний робочий день. Наші співробітники працюють лише на ORF ІІІ і повністю віддаються роботі. І, як ми між собою говоримо, у нас у жилах тече ORF ІІІ. Редакція складається з трьох старих зайців, а навколо них багато молоді, які мають творчий «голод», амбіції, бажання проявити себе у роботі. Це має наступні переваги: у них немає штампів у голові, вони не зашорені при створенні програм. Якщо не рахувати мене, то середній вік наших співробітників менший 30 років.
Загалом на каналі працює 27 людей. Це і творчий і технічний персонал. Передача здійснюється повністю автоматизовано. Тільки цифрова. І в нас ще є підтримка від корпункту у Брюсселі. Також в архіві є редакція, яка підтримує нас. За останні півтора роки нам вдалося вивести на ринок зовсім інший формат програм. Ми почали з антитези: чого би люди не хотіли бачити на нашому каналі. Публіка не хоче бачити на екрані одних й тих самих експертів, які б розповідали через своє бачення про те, що відбувається довкола. Бо люди, які нас дивляться - вони, як мінімум, мають середню освіту і звикли спиратися на власний розум.
- Хто ваш глядач?
- Наша аудиторія - це 3% від загалу. Більшість має не лише середню, а й академічну освіту. І ми зібрали такі невеликі групи глядачів, які не сприймають телебачення як «якусь дурницю», але хочуть чомусь навчитись і бачити щось цікаве на своєму рівні. Ми не робимо щоденні випуски новин. Новини на інших каналах (ORF eins, ORF 2) дають загальне представлення про те, що відбувається. І більшості людей цього достатньо. Але частина глядачів, хотіла би не лише отримати поверхову інформацію, а прагне дещо більшого. Наприклад, на ORF ІІІ є програма «Точка кипіння». У ній розглядаються питання розвитку австрійської політики.
Тобто, розповідаються про події, які цікаві, але лише певній групі людей. Ці події не є головними, топовими у заголовках газет. Наше спрямування - на людей, що розуміють: світ єдиний. І вони нормально сприймають саме таку подачу. Або здійснюємо прямі трансляції засідань парламенту. До того, як почали виходити програми на ORF ІІІ, як правило, виходили інформаційні повідомлення про засідання уряду, парламенту з окремими фрагментами трансляцій. Але ORF ІІІ надає не «вижимку» з цих засідань, а веде повну трансляцію - від початку - до кінця. Іноді вона триває навіть до полуночі чи пізніше.
Чому саме ми так робимо? Бо, як громадянин країни, я можу лише тоді уявити, коли бачу, або маю можливість бачити, що відбувається. Напевне, ви знаєте з роботи і вашого парламенту, що далеко не всі депутати - гарні політики. У нас говорять про таких: вони, як учні, що сидять на задніх партах. Тож, люди, які слідкують за дискусією, одразу можуть зателефонувати і дізнатися, хто винен, що прийняли саме таке рішення. Вони можуть бачити це на власні очі. Хто ж тоді обиратиме саме таких політиків «із задніх парт»? Таким чином, ми прийняли рішення здійснювати повну трансляцію засідання, щоб не лише відображати реальність, а бути в цій реальності. З того часу, як ми почали так робити, повністю зникла критика, в першу чергу, з боку опозиції, чи виконує ORF ІІІ суспільно-правове завдання.
- Чи були спроби тиску на вас з боку певних політичних сил?
- Я обертаюся лише у політичному колі, і моя найголовніша зброя - не вирізати нічого. Я не цензор, інформація подається так, якою вона є, без купюр. У нас є нова програма «40 хвилин політики». Що політик сказав за 40 хвилин - то сказав, ніякого монтажу. Це головна зброя проти нападок.
- Ми почали розмову про культуру. А зараз мова йде про трансляції парламентських засідань. Це до культури має відношення?
- ORF ІІІ створений як канал культури і інформації. Ці напрями є рівноцінними і рівноправними. Це дуже по-австрійськи - говорити про все разом: про політику, музику, культуру. Політики хотіли б, щоб на екрані залишались симфонічні оркестри, але культурно-інформаційна частина теж була представлена.
- Я можу сказати як глядач, - знову долучилася до розмови Гудрун Гутт. - Наша програма (сітка мовлення) не є сталою. Ми можемо її корегувати. Наприклад, якщо був запланований після засідання парламенту показ якоїсь опери, то ми її переставимо на інший час. Але обов’язково повідомимо про це. Бо, якщо дискусія у парламенті є важливою для суспільства, і хтось має бажання це дивитися, глядачі зможуть подивитись оперу в інший час.
- Хто визначає, наскільки важлива дискусія у парламенті?
- У нас немає такого, що одне засідання краще і більш важливе за інше, - вів далі Крістоф Такач. - Кожне засідання, яке ми транслюємо, має значення для всього суспільства. Але ми маємо головний акцент - культура. Я вже наводив приклад, трансляції і розповіді про музичний фестиваль у Зальцбургу. Проходить багато і менш важливих фестивалів (у Гмундені, Бургенланді, молодіжний острівний фестиваль у Відні). Вони не мають такого відповідного міжнародного рівня, але представлені на нашому каналі. І ми їх транслюємо. Або новий рок-фестиваль у Санкт-Пельтені.
Там відбуваються музичні ночі, у програмі яких беруть участь такі відомі колективи як «Ролінг стоунз» або «Пінк Флойд». Але, головне - це художнє мистецтво. Ми показуємо провідні австрійські музеї, ведемо розмови з їхніми директорами. Є окрема щотижнева програма, яка займається цією темою - «Рама» (мається на увазі картинна). Загалом, ORF ІІІ в ефірі 365 днів на рік по 24 години. Щоденно в ефірі у нас до 2 годин власного продукту. Це окрім трансляцій. Кожен день тижня має власне обличчя. Неділя - день опери. Четвер - день політики, виходить програма «По той бік Брюсселя».
Далі - «Точка кипіння». Я веду цю програму. По тому іде повтор якоїсь програми. Далі - «40 хвилин політики». У п’ятницю - день австрійського кіно. Ми представляємо фільми австрійських авторів. У вівторок виходить програма про книги. Або історії часу. Є дуже старий документальний серіал «Перша Австрія». Всього було зроблено 1180 серій. Його робив дуже відомий австрійський журналіст. На цих матеріалах ми зробили 10 випусків програми. Її веде той самий журналіст, якому сьогодні вже 80 років. Але він подає ту стару інформацію з точки зору сьогодення. Програма користується надзвичайною увагою.
Ще один приклад. Є в Австрії такий літній конгрес, можливо ви чули: «Форум «Альпбах». Там йдеться про політику, суспільство, економіку. На цей захід з’їжджається еліта. Ми домовилися і робимо звідти програми. Чому? Бо цей захід, як елітарний, був закритим для суспільства. Раніше про «Форум «Альпбах» були лише короткі повідомлення на другому каналі. А тепер, ми присутні на цих засіданнях, і багато хто збагнув: ORF ІІІ - канал, який чогось вартий. І цей елітарний форум, як і наш канал, розрахований на серйозну аудиторію. І ми тепер там завжди представлені. Це приклад, як можна щось зробити, коли бракує грошей.
Участь у проекті «Форум «Альпбах» підвищує не лише наш імідж. Наші партнери беруть на себе й технічну частину - оплачують трансляцію звідти. Ми не отримуємо грошей, але нам не треба платити за техніку.
- А є ще меценати у вашого каналу?
- Ще один цікавий приклад. Культурний проект, назвемо його «Розмови з митцем». Ми шукали місце, звідки вести ці передачі. У Лінці є потужний металургійний комбінат. Виникла ідея - його територія - «круте» місце для такого проекту. І тепер, це підприємство, де окрім сталі роблять ще й культуру. А власник цього заводу платить нам гроші, щоб програма виходила саме з його заводу - імідж.
- Враховуючи адресність вашого каналу. Чи присутня на ньому тема науки?
- Так. У землі Нижня Австрія є відомий університет. І там дуже багато наукових закладів. У нас в країні є звичайно талановиті науковці. Дехто з них відіграє визначну роль у світі, але їх ніхто не знає в Австрії! Ми робимо такі фільми «Розмова з науковцем». Тепер у нас є ідея, яку ми реалізуємо. А федеральна земля Нижня Австрія платить нам, що ми робимо такий проект.
- Як вам це вдалося?
- Просто пощастило! (Сміється).
- Чи змінюється керівництво ORF при зміні влади в країні?
- Спочатку змінюється закон про ORF, - посміхаючись дипломатично ухилився від конкретної відповіді Крістофер. - У нас так і кажуть: новий уряд, новий закон про ORF.
****
Далі ми мали можливість побувати за лаштунками ORF. Студії, апаратні, павільйони, ньюзруми. Все серйозно, як то кажуть, по-дорослому. І це, зважте, в першу чергу створено на гроші глядачів. Вже по завершенню віденської частини поїздки, по дорозі на Нюрнберг, обговорювали з колегами тему, свого часу доволі популярну і не лише в медійних колах: суспільне чи громадське мовлення.
Коли чуєш імена велетів: BBC, ARD і ZDF, NHK - тут не треба багато розповідати, і так все зрозуміло. Це все суспільні мовники, що працюють на засадах визначених свого часу Світовою радою радіо та телебачення: універсальне спрямування програм для глядача, незалежно від розміру його доходів; різноманітність і виваженість змісту, жанрів тощо. Та, і це напевне, головне, програми суспільних мовників повинні відрізнятися від продукту інших медіавиробників кращою якістю, культурно-збагачуючим змістом та високим рівнем новацій...
А що у нас? Що змінилося відтоді, як 1997 року було прийнято закон про суспільно-правове мовлення?
- Є такі речі, які сьогодні вкрай складно реалізувати, - певною мірою, підбиваючи підсумок дискусії зазначив керівник однієї ОДТРК з крайнього (але не такого вже й далекого) сходу нашої держави. - Зокрема, податкова база, на якій будується суспільно-правове телебачення. Сплата населенням внеску чи податку за надані телевізійні послуги - це фундамент, на якому будується фінансова основа цих компаній у тих же Австрії чи Німеччині. В Україні цей час минув. За це треба було братися років 20 назад, коли ще не було 600 компаній, які зараз працюють в Україні. Думаю, сьогодні і з точки зору політики це зробити складно.
Отож-бо, потрібна політична воля. Справді складно зробити, бо наріжним каменем, основним підґрунтям суспільно-правового мовлення є незалежність від надмірного державного та комерційного впливу.
Зрештою, не лише незалежна судова система, сучасне виборче законодавство, рівень корупції, простота ведення бізнесу, а й наявність суспільно-правового мовлення є мірилом, однією з основних ознак відкритого демократичного суспільства.
Наведу лише дві думки з того обширу, що почули при спілкуванні з австрійськими колегами: «Ми маємо завдання від нашого уряду і парламенту надавати аудиторії багато інформації, що стосується освіти і культури. І у цих програм має бути дуже австрійський зміст.».
«Ми зібрали такі невеликі групи глядачів, які не сприймають телебачення як «якусь дурницю», але хочуть чомусь навчитись і бачити щось цікаве на своєму рівні»...
Порівнювати з українськими реаліями сенсу нема, достатньо «увікнути» телевізор.
Автор: Андрій Михайлик
Джерело: www.blogs.telekritika.ua
|