Український скрипаль-віртуоз Ілля Бондаренко: "Було б символічно, якби в будинку Леонтовича відкрили музичну школу" | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Український скрипаль-віртуоз Ілля Бондаренко:
Український скрипаль-віртуоз Ілля Бондаренко: "Було б символічно, якби в будинку Леонтовича відкрили музичну школу"
В рідному селі композитора на Вінниччині буквально розсипається його рідна домівка
12 грудня 2017, вівторок

16-літній український скрипаль, якого гаряче підтримала у Білому домі Мішель Обама, виступить у Києві в рамках благодійного вечора "Leontovych Heart".


Мета проекту — привернути увагу суспільства до рідного будинку композитора Миколи Леонтовича у селі Шершні Вінницької області, адже оселя генія — на межі знищення.

У передноворічні дні повсюди лунає "Щедрик" Миколи Леонтовича. Ця композиція має багато варіацій та блискучих інтерпретацій. Власне, для багатьох вона — символ очищення і добрих сподівань. На Різдво 2013 р., коли у Києві тривала Революція Гідності, "Щедрик" Леонтовича звучав і у Вашингтоні, в Білому домі, у виконанні юного українського скрипаля Іллі Бондаренка (у супроводі джазового тріо).

Кажуть, тодішню першу леді США Мішель Обаму так вразило виконання українця, що вона особисто запросила його дати концерти під час традиційних різдвяних святкувань у Білому домі. Отож за два дні Ілля зіграв два концерти по три години кожен.

На жаль, так склалося, що в Україні не завжди (і не всі) гідно вшановують пам'ять видатного композитора Миколи Леонтовича. Не всі знають, що він був блискучим скрипалем, педагогом, фольклористом.

І далеко не всім відомо, що в рідному селі митця на Вінниччині буквально розсипається його рідна домівка.

Отож мета благодійної акції "Leontovych Heart" — порятунок будинку, повернення Україні її культурних та історичних цінностей.

Скрипаль Ілля Бондаренко зізнається DT.UA, що йому відомо про ситуацію навколо оселі Леонтовича на Вінниччині: "Було б дуже добре, якби в цьому будинку згодом вдалося зробити музичну школу, тому що сам композитор був і педагогом, і аранжувальником…".

— Ілле, а коли ти вперше почув і коли вперше виконав твір Леонтовича "Щедрик"?

— Уперше познайомився зі "Щедриком" в оригінальному записі, так, як його аранжував сам М. Леонтович. Тоді мій учитель і я вирішили, що було б чудово зробити аранжування цієї п'єси у джазовому стилі. Тому ми й звернулися до відомої джазової піаністки Наталії Лебедєвої, і вона зробила аранжування.

Вперше я виконав "Щедрик" у джазовій обробці на Майдані 2014-го. Після цього — в Америці, в Білому домі.


Зараз "Щедрик" виконують у двох варіантах — і класичний, і в аранжуванні Наталії Лебедєвої (виконується складом дві скрипки і джазове тріо).

У Білому домі відбулася світова прем'єра саме у джазовій обробці. Сам виступ вдався.

— Перед Днем святого Миколая "Щедрик" прозвучить у твоєму виконанні і в Києві у рамках благодійної акції на підтримку будинку Леонтовича на Вінниччині. Ти сам особисто бував на батьківщині композитора?

— У Шершнях я не бував, але багато читав про ситуацію навколо його будинку. Знаю, що в цьому селі взагалі немає школи, в якій могли б навчатися діти. Вони ходять до школи в інше село. Було б символічно, якби в будинку Леонтовича відкрили музичну школу для місцевих дітлахів.

Мені дуже подобається творчість Леонтовича як композитора, педагога, аранжувальника. Вважаю його унікальною людиною свого часу.

Подобається, що Леонтович поширював українську музичну культуру в світі. Тому сучасні музиканти мають пропагувати творчість композитора.

У моєму репертуарі зараз є "Щедрик" в обробці Миколи Леонтовича, але згодом планую виконувати й інші твори в його обробці.

— Як ти вважаєш: що мусять зробити держава, меценати, аби врятувати ці та інші культурні цінності в Україні?

— Держава повинна підтримувати культуру і берегти від знищення духовні пам'ятки минулого. В Україні багато таких пам'яток.

Наприклад, добре, що звернули увагу на музей Пінзеля, в якому містяться роботи чудового українського скульптора. Адже Пінзеля називають одним із найгеніальніших скульпторів у світі, порівнюють його з Мікеланджело. Тим часом у Європі всі на нього претендують. Наприклад, поляки кажуть, що це польський скульптор, австрійці — що австрійський. Але ж відомо, що Пінзель жив і створив свої шедеври саме в Україні. Інколи виходить, що популяризацією творчості Пінзеля займаються інші держави, а українська сторона замало робить для його пропагування. Крім того, важливо не тільки пам'ятки реставрувати, а й давати змогу сучасним митцям розкривати себе…

— Кажуть, твій виступ у Білому домі захопив Мішель Обаму. Ви спілкувалися?

— Ні, особисто не спілкувалися. Було листування наших менеджерів, коли вона прийняла рішення, щоб ми виступили у Білому домі.

Мішель Обаму вразило, що наш "Щедрик" (відомий в англомовному світі як Carol of the Bells. — К.К.) звучить саме у джазовій обробці. Ніхто у світі нічого подібного ще не робив. Тому вона й запросила нас виконати цей твір у різдвяній програмі Білого дому.

— З ким зі світових політиків ти хотів би поспілкуватись? І на які теми?

— О… Якби йшлося про таку розмову, то насамперед годилося б визначити її мету! Адже не можна з ними розмовляти про щоденні справи. Можливо, з деким я поговорив би, як вдосконалити музичне навчання в Україні.

— Чи вдається тобі, попри насичений гастрольний графік, стежити за суспільними подіями в Україні та світі? Наприклад, за протистоянням США і Північної Кореї, Росії й України?

— Щодня новин не слухаю. Але мені вдома на кухні дідусь із бабусею про все розповідають, адже вони постійно стежать за новинами.

— Твори яких композиторів є сьогодні у твоєму репертуарі?

— З 10 грудня у мене великий тур Україною… Побуваємо в Чернігові, Дніпрі, Одесі, Харкові, Львові, Києві. Буде 10 концертів. У програмі — українські народні пісні у джазовій обробці. Всі ці обробки також зробила Наталя Лебедєва. На цю програму до нас приїжджають аргентинські музиканти Флавіо Ромеро і Оскар Жюнта — басист і ударник.

Ще в програмі — аргентинське танго, твори композитора Астора П'яццоли. Це аргентинська частина нашого концерту. Ці твори виконуватимемо досить нетипово. Тому що буде скрипка, але не буде акордеона, який завжди бере участь у тангових групах як соліст. А в нас солістом виступить скрипка.

— Взагалі, як формується твій репертуар?

— Дуже впливають ті чи інші події, а також замовлення людей, які запрошують нас в інші країни. Часто кажуть, мовляв, нам би хотілося почути українські пісні. І згодом з'являються українські пісні у джазовій обробці. Зараз багато музикантів виконують український фольклор. Але якщо його подавати нестандартно, наприклад у джазових обробках, то після цього слухачі будуть більше зацікавлені в українській музиці.

Підготували також програму "Бах у джазі". Виступили з цією програмою в Америці, в ООН, Австрії, Нідерландах, Литві, Японії. А в жовтні в Аргентині грали українські пісні, адже там дуже велика українська діаспора.

— Хто з геніальних скрипалів світу є для тебе кумиром, взірцем віртуозного виконання?

— Мені подобаються такі класичні скрипалі, як Ієгуді Менухін, Давид Ойстрах, Леонід Коган, Яша Хейфец. Вони справді були геніальними.

— А що насамперед впливає на становлення скрипаля, на його майстерність?

— Дуже впливає вчитель. Важливо, щоб поруч була людина, котра допомагатиме становленню. Наприклад, мій учитель — Андрій Вікторович Малахов — завжди поряд зі мною, він присутній на кожному моєму концерті. Це велика підтримка. Його погляд ззовні на мене як на музиканта важливий. Ми щоразу після концерту аналізуємо мої виступи.

Мені не потрібно їхати в найпрестижніші навчальні заклади і навчатися в інших учителів, бо я дуже ціную мого вчителя і вважаю його за свого другого тата, я дуже його люблю. Зараз навчаюся в музичній школі № 8 і в Математичному ліцеї № 38 імені Валерія Молчанова.

Також багато залежить від батьків. Якщо вони не дослухаються до дитини, не підтримують її, то дитина вважатиме, що музична школа — це тимчасово. А якщо, навпаки, буде підтримка батьків, то дитина згодом зрозуміє, що скрипка або інший інструмент — це те, з чим хочеться пов'язати своє майбутнє.

— Як юний митець, яким саме ти бачиш наш теперішній світ (у якому активно перемагають технології, а також торжествує бідність у певних куточках планети), — скажімо, років через 50?

— Стосовно технологій (з погляду музиканта) — то це добре. Це великий прорив. Багато музикантів зараз спеціалізуються саме на електронній музиці. Але, на жаль, чимало вокалістів використовують тюнер, який може зробити голос неприродно гарним. Це неправильно. Тому люди й відмовляються ходити на живі концерти, вважають, що краще послухати музику вдома, — мовляв, у мене є хороша апаратура, навіщо йти на концерт і витрачати гроші?

І, навпаки, колектив, у якому кожен музикант грає на живому інструменті, — породжує якесь інше відчуття, це живе дихання, таку музику хочеться слухати, і на такі концерти треба ходити.

— Якби була нагода виступити перед очільниками таких держав як Америка, Німеччина, Україна, Росія, Китай, то що б ти попросив у них — не для себе, а для людства, для однолітків?

— Я б попросив, щоб вони допомогли створити пристойні умови для успішного навчання молодих людей. Щоб молоді люди могли реалізувати свої творчі мрії.

Адже на заваді стають багато чинників, — комусь не вистачає грошей, хтось не може знайти музичну школу або університет: не може нікуди поїхати.

А діти, які навчаються, мають скористатися всіма можливими ресурсами, аби опанувати омріяну професію. І саме політики їм повинні в цьому допомагати.

— Твори яких українських композиторів тебе приваблюють? Які з них можуть потрапити у твій репертуар?

— Дуже люблю українських композиторів ХХ ст. — таких як Вікторія Польова, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров… Їхні твори я виконував. Мене також дуже приваблює творчість Бориса Лятошинського.

— А яка в тебе скрипка? Чи це таємниця?

— У мене інструмент дуже відомого українського майстра Бориса Дмитрієва. Він багато років працював, аби знайти особливий звук, який був би схожим на звук італійських майстрів епохи Страдіварі. І в нього це вийшло, фахівці часто плутають його інструменти з італійськими скрипками школи Страдіварі, Гварнері. Він робить скрипки для музичного класу Андрія Вікторовича Малахова вже років 15.

Саме цей інструмент дуже допомагає мені й завжди зі мною.

***
Благодійний джазовий вечір Leontovych Heart відбудеться 18 грудня о 18.30 в ART UKRAINE GALLERY (вул. М.Грушевського, 9-а). Як каже президент Фонду гуманітарного розвитку України, ініціатор громадської платформи #SOSмайбутнє Наталія Заболотна: "Ми закликаємо всіх небайдужих долучитися до порятунку будиночка дитинства українського композитора Миколи Леонтовича. У наших планах — створення у відреставрованому будинку музичної школи для місцевих дітлахів, а навколо оселі — музичного театру open-air "LeontovychHeat".

Вартість благодійного квитка — від 5 до 10 тис грн. У програмі вечора також "тихий аукціон" творів сучасного мистецтва. 16-літній український скрипаль, якого гаряче підтримала у Білому домі Мішель Обама, виступить у Києві в рамках благодійного вечора "Leontovych Heart". Мета проекту — привернути увагу суспільства до рідного будинку композитора Миколи Леонтовича у селі Шершні Вінницької області, адже оселя генія — на межі знищення.


Автор: Катерина Константинова
Джерело: Dt.ua



Додати: Share on Facebook

Інші:

Галина Стеценко: «Відчуваю дідову присутність у своєму житті»
День відкритих дверей у музеї Кошиця
Дві сотні мелодій однієї садиби
Від Баха до Гласса: як навчитися розуміти класику
Людина і... гаджети
Надія Величко: “Коли заграв орган, я наче почула голос Бога”
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
«Хто ж не мріє злетіти на Олімп! Але не ціною втрати голосу»
Український фестивальний оркестр зі Львова записав цикл для міжнародного проекту "Пісні для Юдіт"
Оксана Линів: "Розвиток культурного життя в Україні буде тоді, коли житиме позитивна творча конкуренція"
Володимир Шейко: "Диригент – це покликання"
Джазовий бандурист, одесит Георгій Матвіїв: Батькам сказали, що у мене нема ні слуху, ні голосу
«Дуже ціную нашу систему музичної освіти»
«Коли я сказав Крушельницькій, що у неї „фальшивий фортеп’ян“, вона зрозуміла, що у мене абсолютний музичний слух»
У Голівуді ніхто не хоче говорити про Україну – Джон Малкович
«Я не народився рабом, тож не можу стати тираном»
Як це – бути солісткою однієї з найкращих опер у світі
Олексій Коган: «Це дуже символічно і красиво, коли академічна музика поєднується з джазом»
Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
Мирослав Скорик: Для композитора важливо бачити, що його музика подобається
Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Театральна децентралізація в Україні давно відбулася, в управлінні держави залишилося лише 7 театрів, - Нищук
Зростає престиж духових інструментів
«Для Чернігівщини я живу і творю»
Швейцарська арт-менеджер: "Податкову систему України слід змінити на користь культури"
Богдана Півненко: "Пріоритети конкурсу Которовича — молоді українські виконавці"
Назарій Пилатюк:«Оленочко, він знає що таке любов?»
Класична музика і закони... ринку
«У нашому оркестрі вся Україна вчиться»
Марина Бондас, німецька скрипалька і волонтерка українського походження
      © 2008-2018 Music-review Ukraine