"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох
14 листопада 2017, вівторок

Диригент Марк Волох разом із чернівецькою філармонією підготував для чернівчан дві світові прем’єри та нову музичну програму, яку в нас ще не виконували.

Диригент знову приїхав до Чернівців на відкриття фестивалю класичної музики "Буковинський листопад" 9 листопада.

Всесвітньо відомий диригент Марк Волох народився у Чернівцях 1960 року, та коли йому було 12, сім’я переїхала до Ізраїлю. Два роки тому він вперше за 40 років побував у рідному місті.

Відтоді приїжджає сюди раз на рік і організовує концерт у філармонії.



"Я повернувся у дитинство"

– Куди ви пішли насамперед, коли приїхали до Чернівців після 40 років розлуки?

– Я так довго готувався до зустрічі з містом, і точно знав, що я тут робитиму. Насамперед я пішов подивитися на будинок моїх дідуся і бабусі, що на вулиці Богдана Хмельницького. Наче і не минуло 40 років, це якась машина часу, я повернувся у дитинство. Того ж дня я відвідав свою музичну школу. Мене там дуже тепло прийняли. Я попросив дозволу піти в архів, сподіваючись, що знайду щось знайоме, рідне. Там знайшов кілька фото хлопчачого хору, де побачив і себе. Я пам’ятав, де я стояв, і впізнав себе за смішною стрижкою, яку мені робив дідусь. Було дуже приємно. Дуже хотів побачити своїх однокласників, бо клас в нас був особливий. Усі були надзвичайно дружні, колектив був дуже міцним. Мені було дуже приємно побачити всіх їх гуртом у філармонії після мого виступу. Після тої зустрічі два роки тому я зрозумів, що більше не можу довго без цього міста, і приїжджаю раз на рік.

– Ви відчуваєте себе тут удома?

– Звичайно! Це мій дім, і я завжди це кажу. Я – чернівчанин, завжди ним був і буду. Те, що родина була вимушена переїхати до Ізраїлю, не змінює мого генетичного коду. До того ж, Чернівці завжди зі мною, бо в Ізраїлі дуже багато чернівчан. Я працюю з багатьма із них. Зазвичай, це люди культури і мистецтва. Мало того, раз на рік, у першу суботу травня, у нас в місті відбуваються зустрічі чернівчан. Зустріч відбувається в одному із центральних парків у форматі пікніка. Приходить близько двох тисяч людей. І всі вони кажуть, що хочуть повернутися до Чернівців. Є у цьому місті містика якась, адже в Одесі також чимало євреїв було, та туди повертатися не хочуть.

– Є різниця між Україною і країнами, де вам доводилося працювати?

– Колосальна, але не так відчутна різниця між самою країною з іншими, як самі Чернівці створюють до себе особливе ставлення. У нас всі звикли, що Львів – культурна столиця України. Проте Чернівці більш специфічні. Так, місто мініатюрне, але тут ширший культурний зв’язок. Тут люди сприймають все по-іншому. Навіть повітря тут інше, чесно. Тут добрі й чуйні жителі. І в Чернівцях дуже багато можливостей.

У професійному плані різниця теж відчувається. Музика начебто та сама, але сприймається вона по-іншому. І слухачі, і самі виконавці в Україні і в Європі різні.

Підхід до музики всюди різний, але все ж таки, підсвідомо, ті люди, які займаються музикою тут, в Україні, більше її цінують. У нас в Ізраїлі більш професійний підхід, музика там сприймається так само, як і будь-яка інша робота. Там це ремесло і робота, тут – творчість і душа. В Україні відчувається більш емоційний підхід до справи, музику не тільки виконують, її ще й відчувають. І, звичайно, публіка тут тепліша. За кордоном слухачі музикою просто насолоджуються, а тут музику пронизують через себе, розуміють, відчувають...

Українські культурні діячі, зокрема й музиканти, відчувають себе неначе ображеними, обмеженими в можливостях. За кордоном в цьому плані суспільство побудоване по-іншому. Та й фінансові ресурси інші. Це гарантує якийсь чіткий порядок і можливості. Це дуже відчутно у Німеччині. Проте саме тому, що там музика – не мистецтво, а більше ремесло, вони дуже люблять російських, українських музикантів. Вони дуже поважають своїх як професіоналів, але якщо придивитися уважніше, то можна помітити: диригенти у них – завжди з-за кордону, солісти з України, Росії, тільки не з Німеччини. Німецькі прийдуть, зіграють все чітко і злагоджено, проте вони не викличуть особливих емоцій. При їх виконанні серце битися частіше не стане.

"Перша прем’єра – "Фуга смерті"

– А ви не думали переїхати назад в Україну?

– Думав, зізнаюся, часто думав. Та я це навряд чи колись зроблю. Я дуже люблю Чернівці, але більшу частину свого життя я провів там. У мене там все: сім’я, друзі, робота...

Проте я буду намагатися частіше приїжджати сюди. Намагатимусь також нарешті започаткувати у Чернівцях фестиваль, про який я так давно мрію, щоб сюди мали привід хоч раз на рік приїжджати й інші вихідці з міста. Я вже говорив із багатьма людьми стосовно проведення різних музичних, культурних фестивалів у Чернівцях за участю представників різних країн світу. Сподіваюсь, нам вдасться реалізувати ці проекти, бо в Чернівцях справді є перспектива. Я хочу, аби тут був якісний міжнародний музичний фест, але із родзинкою. Пора виходити із стін філармонії, шукати нові локації з неповторною атмосферою. До того ж, пора філармонії, театру і університету працювати разом, а не жити, як окремі республіки. Це ж культура! Все має переплітатися, і тоді людям буде цікавіше.

– Концерт-відкриття фестивалю класичної музики у Чернівцях ви присвячуєте єврейській історії. Що буде цікавого?

– Так, буде присвята "Кришталевій ночі". Це трапилося дуже спонтанно, і я не можу пояснити, як ці дати могли збігтися. Річ у тому, що коли мені зателефонували і сказали, що відкриття фестивалю і мій виступ із колективом Чернівецької філармонії буде 9 листопада, я відразу сказав: "Так це ж "Кришталева ніч". Оскільки дата концерту збіглася з річницею відомої трагедії єврейського народу (ніч масових єврейських погромів у нацистській Німеччині, що відбулася з 9 на 10 листопада 1938 року, - авт.), я, звісно, схотів поєднати цю тему і нашому репертуарі. Концертна програма, яку ми виконаємо, вперше буде звучати у Чернівцях, один твір – вперше в Україні, а два – взагалі ніколи і ніде не виконувалися, це будуть світові прем’єри. Перша прем’єра – "Фуга смерті", написана сучасним ізраїльським композитором Анною Сегал на одну з найвідоміших у світі поезій чернівецького поета Пауля Целана, відомого чернівчанина, єврея. Перед цією композицією буде виступати Петро Рихло, який і переклав "Фугу" Целана. Він коротко розкаже цікаву історію цього тексту, аби чернівчани впевнилися, що звучить вона на цьому концерті невипадково. Буде також момент, коли ми зможемо почути оригінальний голос Целана німецькою мовою. Хор буде співати німецькою. Друга світова прем’єра – це твір німецького класика – композитора Джакомо Меєрбера – фінальний хор з його першої опери "Обітниця Їфтаха". Незважаючи на те, що Меєрбер є всесвітньо відомим композитором, цей його твір через загадкові обставини ще жодного разу не виконувався ніколи за життя композитора. Не було навіть нот цього твору. Ми все підготували спеціально для цього концерту. Кожен, хто буде на концерті, відчує особливу атмосферу, я обіцяю. Нам із музикантами було складно, бо повністю весь матеріал для них новий. Та у нас все вийшло, і ми радо покажемо вам результат 9 листопада.

*******************

Марк Волох – всесвітньо відомий диригент.
Народився у Чернівцях 3 серпня 1960 року.
У 1972 його родина переїхала жити до Ізраїлю.
Марк Волох диригував на концертах співака Деміса Руссоса, диско-групи Boney M і легендарного французького композитора, піаніста Мішеля Жана Леграна, автора музики до культових "Шербурзьких парасольок".


Автор: Діана Ватаман
Концертна організація: Чернівецька обласна філармонія
Джерело: Молодий буковинець



Додати: Share on Facebook

Інші:

Галина Стеценко: «Відчуваю дідову присутність у своєму житті»
День відкритих дверей у музеї Кошиця
Дві сотні мелодій однієї садиби
Від Баха до Гласса: як навчитися розуміти класику
Людина і... гаджети
Надія Величко: “Коли заграв орган, я наче почула голос Бога”
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
«Хто ж не мріє злетіти на Олімп! Але не ціною втрати голосу»
Український фестивальний оркестр зі Львова записав цикл для міжнародного проекту "Пісні для Юдіт"
Оксана Линів: "Розвиток культурного життя в Україні буде тоді, коли житиме позитивна творча конкуренція"
Володимир Шейко: "Диригент – це покликання"
Джазовий бандурист, одесит Георгій Матвіїв: Батькам сказали, що у мене нема ні слуху, ні голосу
«Дуже ціную нашу систему музичної освіти»
«Коли я сказав Крушельницькій, що у неї „фальшивий фортеп’ян“, вона зрозуміла, що у мене абсолютний музичний слух»
У Голівуді ніхто не хоче говорити про Україну – Джон Малкович
«Я не народився рабом, тож не можу стати тираном»
Як це – бути солісткою однієї з найкращих опер у світі
Олексій Коган: «Це дуже символічно і красиво, коли академічна музика поєднується з джазом»
Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
Мирослав Скорик: Для композитора важливо бачити, що його музика подобається
Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Театральна децентралізація в Україні давно відбулася, в управлінні держави залишилося лише 7 театрів, - Нищук
Зростає престиж духових інструментів
«Для Чернігівщини я живу і творю»
Швейцарська арт-менеджер: "Податкову систему України слід змінити на користь культури"
Богдана Півненко: "Пріоритети конкурсу Которовича — молоді українські виконавці"
Назарій Пилатюк:«Оленочко, він знає що таке любов?»
Класична музика і закони... ринку
«У нашому оркестрі вся Україна вчиться»
Марина Бондас, німецька скрипалька і волонтерка українського походження
      © 2008-2018 Music-review Ukraine