Мілан у житті Соломії Крушельницької | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Мілан у житті Соломії Крушельницької
Мілан у житті Соломії Крушельницької
Як українська співачка підкорювала світ
17 вересня 2014, середа

Народжена у сім’ї священика в селі Білявинці, нині Бучацького району Тернопільської області, молода співачка, коли їй минув 21 рік, поїхала на навчання до Мілану. А вже згодом виступала на сценах театрів світу Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту і навіть Аргентини й Чилі. Кажуть, Соломія була дуже наполегливою та багато працювала над собою, знала сім мов, уміла водити авто. За свої успіхи одержала звання «Вагнерівська примадонна» ХХ століття, а співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін та інші. «День» побував в Італії, щоби дізнатися більше про період життя Соломії Крушельницької в Мілані.

МУЗИКАЛІЇ, НАВЧАННЯ У ФАУСТИ КРЕСПІ

Після навчання у Львівській консерваторії Галицького музичного товариства Соломія Крушельницька мала фантастичний дебют на сцені Львівського театру Скарбка. Вона виконала партію Леонори в опері «Фаворитка» Гаетано Доніцетті, а також партію Сантуцци в опері «Сільська честь» П. Масканьї. «Вона виїжджала в Італію просто на лаврах, — розповідає в коментарі «Дню» науковий співробітник музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Галина Огорчак. — Її навчання у Львові тривали лише два роки. Що це є для вокаліста? Так сталося, що під час виступу Крушельницької у Львові була італійська трупа, а з нею і відома італійська співачка Джемма Беллінчоні. Вона почула молоду Крушельницьку і порадила їй поїхати продовжити навчання до Італії». Так і сталося. Тільки виявився один істотний нюанс — це навчання потрібно було оплатити. Батькові Соломії довелося взяти позику в банку. «Вони мали багатого вуйка Дашкевича, і той «поручив» у банку, — розповідає Галина Огорчак. — Тож батько супроводжував свою доньку до Мілану». Джемма Беллінчоні справді по-дружньому поставилася до Соломії і сказала, що та навіть може певний час затриматися в оселі її мами. Також вона пообіцяла порекомендувати педагога. І виконала свою обіцянку.

Соломія Крушельницька

У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1890-Х РОКІВ ПОЧАЛИСЬ ТРІУМФАЛЬНІ ВИСТУПИ СПІВАЧКИ НА СЦЕНАХ ТЕАТРІВ СВІТУ: ІТАЛІЇ, ІСПАНІЇ, ФРАНЦІЇ, ПОРТУГАЛІЇ, РОСІЇ, ПОЛЬЩІ, АВСТРІЇ, ЄГИПТУ, АРГЕНТИНИ, ЧИЛІ , ЗОКРЕМА В ОПЕРІ «АЇДА»

Батько поїхав із Соломією до Мілану, і спочатку вони мешкали у Беллінчоні, котра порекомендувала молодій співачці викладачку Фаусту Креспі, в якої Соломії Крушельницька потім навчалася приватно. Як розповідає Галина Огорчак, «у фондах музею Крушельницької навіть зберігається фотокопія розписки Фаусти Креспі, що вона за рік навчання отримала тисячу лір. А це досить солідна сума».

Насправді ця надзвичайна жінка була для Соломії не лише вчителькою вокалу, а побачивши талант юної співачки і перейнявшись її долею, стала для неї близькою приятелькою. У листі до батька Соломії Амвросія, який добре володів італійською мовою, Фауста Креспі пише: «Як хотілося би мати у школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюблену Саломею. Це було б для мене втіхою. Та, на жаль, Саломея — тільки одна! Досі я ще не бачила жодної дівчини, що хоча б трохи скидалася на неї! І це дійсно так, мій дорогий батьку! Саломея не тільки артистка душею, а й справжня людина, обдарована всім над міру! Що це за чудове створіння!». Мабуть, манера поведінки, яка була прийнята в родині духовної особи, далася взнаки.

Але є ще такий момент, що Львівську консерваторію Соломія закінчила як меццо-сопрано, а Фауста Креспі, оцінивши голос, сказала, що це лірико-драматичне сопрано і що доведеться переучуватися. Навчання було дуже інтенсивним і вимагало від Соломії неабиякої сили волі та сумлінної щоденної праці. «Найбільше можу працювати над музикаліями і граматиками — шість годин денно, — а решта часу, досхочу, залишається на читання та кореспонденцію», — пише молода співачка із Мілана. Також Соломія інтенсивно вивчала мови. Є документ, який вона заповнювала вже у старшому віці, приступаючи до роботи в радянську консерваторію. У ньому вона написала, що англійську та російську знає гірше, а польську, німецьку, італійську, іспанську та французьку знає добре.

Соломія Крушельницька

ЗАВДЯКИ ТАЛАНТУ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ ОПЕРА ПУЧЧІНІ «МАДАМ БАТТЕРФЛЯЙ» НАБУЛА НОВОГО ЖИТТЯ І ПРИКРАСИЛА АФІШУ ТЕАТРУ «ЛА СКАЛА»

Коли Соломія поїхала в Мілан, а це була осінь 1893 р., їй було на той час лише 21 рік. Тоді вона започаткувала листування з Михайлом Павликом і Марією Вояковською, майбутньою дружиною Михайла Грушевського. Перший став для неї ідейним наставником, порушуючи у своїх листах політичні й філософські теми, а з другою мали «розмови сердечні». «Очевидно, що Соломії трохи бракувало спілкування, — розповідає Галина Огорчак. — Можна собі лише уявити, як вона почувалася, опинившись у середовищі, де тебе ніхто не розуміє. Але потім їй стало легше, і вона писала, що там за один рік навчилася того, що у Львові вчилася б десять років». Якщо говорити про побутові речі, то Соломія спершу не належала до заможної верстви і їй було дуже скрутно. Але в листуванні також згадується, що вона дуже добре пильнувала своє здоров’я, відкладала гроші на добре харчування. Навчання у Фаусти Креспі тривало приблизно сім-вісім місяців — з осені 1893-го до квітня 1894 року. Крушельницька ще потім поверталася на заняття, але точних дат немає.

«Згодом Крушельницька отримала запрошення до Львова, — розповідає Галина Огорчак. — І так собі уявляємо, що прийняла його з практичних міркувань, адже мав бути гонорар. Першою партією, яку Соломія заспівала, прибувши до Львова, була партія Маргарити в опері «Фауст» Шарля Гуно. І вистава відбулась не дуже успішно, не дуже сприйняли Соломію. Очевидно, що тих семи місяців навчання було замало для зміни теститури голосу з меццо-сопрано на сопрано, і потрібно було вивчити нові партії на інші ролі». Власне, тоді Соломія Крушельницька пише до Павлика: «Нехай там громи б’ють, а я беруся за роботу». Вона казала, що «тільки роботою покладу усій біді край і покажу, на що здатна руська душа». Потім, 1895 року вона знову мала виступ у Львові, але вже набагато успішніший.

Той рік виявився для неї дуже насиченим, у Відні вона упродовж чотирьох місяців займалася у професора Йосифа Генсбахера, потім знову повернулася в Мілан, далі дебютувала на сцені італійського міста Кремона, потім — знову повернення до Мілана. Яскраві миті у житті в Мілані — виступи в театрі «Ла Скала».

ТЕАТР «ЛА СКАЛА», СОЛОМІЯ І САЛОМЕ

У театрі «Ла Скала», побудованому у XVIII столітті, де колись виступала Соломія Крушельницька, нині розташований музей. Вхідний квиток коштує чотири євро, я купую його і заходжу всередину. На стінах вздовж сходової клітки — старі пожовклі афіші. Одна з них анонсує оперу «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччині. Мабуть, історія про провал першої постановки з Розіною Сторкіо в головній ролі відома. Уже потім Соломія Крушельницька «рятувала» оперу. Заходжу до зали і запитую працівника — що є в музеї про українську виконавицю? На що, можливо, не надто досвідчений або новий працівник музею розгублено відповідає: «Соломії Круш... Кого? Нічого про неї немає». Повторюю прізвище: «Кру-шель-ниць-ка».

Примадонна, яку називали найвидатнішою співачкою світу свого часу і яка виступала на цій сцені. Музейник знизує плечима, а я все-таки хочу дізнатися, чи є в театрі «Ла Скала» щось про неї. Проходячи повз величезні розкішні зали, обвішані дзеркалами, оббиті вишуканими тканинами стіни, в останній кімнаті, де закінчується експозиція, таки знаходжу — ось воно, погруддя Соломії Крушельницької. Автор скульптури — Ярослав Скакун. Уже повертаючись назад, кажу тому музейникові: «Ви знаєте, у Вас навіть є погруддя Соломії Крушельницької», — на що він якось зніяковіло посміхається, дуже дякує за уважність і каже, що тепер буде знати...

Насправді вже перший виступ співачки на сцені «Ла Скала» у жовтні 1904 р. в опері «Адріана Лекувер» Ф. Чілеа був дуже успішним. Але підкорила грізну публіку La Scala Крушельницька, виступаючи в операх Ріхарда Штрауса «Саломе» та «Електра» під орудою Артуро Тосканіні. Співпраця нашої співачки з «диригентом усіх часів і народів» розпочалася значно раніше. «Я виграла з ним найважчі і найважливіші бойовища. Вагнер, Каталані, Штраус — ось віхи нашої невтомної праці й наших перемог», — зізнавалася артистка в одному зі своїх небагатьох інтерв’ю. Так, тріумфальний виступ Соломії Крушельницької в театрі «Ла Скала» — це саме «Саломе», 1906 рік. Це була італійська прем’єра німецької опери. Тоді скульптор Фарнезі викарбував медальйон із зображенням Соломії Крушельницької в ролі Саломе у профіль. Там написано «per ricordo», що означає «на згадку». Це був справжній тріумф, тоді газети писали, що «Саломе» тріумфувала в «Ла Скала» завдяки чарам Крушельницької та магії Тосканіні».



ПІСЛЯ ТРІУМФУ ВИСТАВИ  (29 ТРАВНЯ 1904) ДЖАКОМО ПУЧЧІНІ НАЗВАВ КРУШЕЛЬНИЦЬКУ «НАЙПРЕКРАСНІШОЮ І НАЙЧАРІВНІШОЮ БАТТЕРФЛЯЙ»

Також важливим викликом для Соломії було виконання партії Чіо-Чіо-Сан, на яку Пуччині запрошує саме Соломію Крушельницьку. Уже згодом вона виступає з цією оперою, крім Італії, в Португалії, Аргентині та Єгипті. Так, свого часу італійський композитор Джакомо Пуччині подарував співачці свій портрет з написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

ПОВЕРНЕННЯ

1939 року Соломія їде до Львова побачитися з близькими, відпочити. Як писала її племінниця, Соломія Крушельницька приїхала «з однією валізкою та однією ручною торбою». Серпень місяць, у вересні вступили війська. Після 1939-го Соломія вже не повернеться в Італію.

У Віареджо залишився будинок, у якому вона з чоловіком прожила 26 років, а після його смерті ще сама — три роки. «Потім цю віллу назвали «Саломе», — розповідає Галина Огорчак. — Вона писала до радянської влади і просила, щоб їй дозволили хоча б виїхати і продати своє майно, але отримала відповідь, що можна продати будинок через посольство, не конче виїжджати... Офіційна версія, що цей будинок було продано через радянське посольство, і за нього вона отримала 18 тисяч карбованців. Сума начебто вражає, але, як писала Одарка Бандрівська, за три тисячі вона накупила собі одягу, то 18 тисяч за віллу на березі моря в Італії — це мізерні кошти».

Взагалі згадують, що шлюб Соломії з італійським адвокатом, мером міста Чезаре Річчоні був дуже вдалим. Розповідають, що їхній дім був осередком культурного та мистецького життя у Віареджо, туди приходили знаменитості, наприклад Пуччині. Тож жилося у Віареджо Соломії направду добре. Племінниця Соломії, Одарка Бандрівська була у своєї тітки Соломії в Італії і потім писала, що їй вистачало часу на все — на їзду верхи, на ровері, гру в теніс, плавання і навіть на водіння авто. І на музику та спів, ясна річ. Це було насичене, яскраве, повноцінне, розкішне життя... До 1939 року.


Автор: Олеся Яремчук
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Джерело: Газета "День"



Додати: Share on Facebook

Інші:

«Український прорив»
Яким буде «Севільський цирульник» у Національній опері
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
«ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА»: У КИЄВІ ВИКОНАЮТЬ «ЗАСУДЖЕННЯ ФАУСТА»
Музика заради життя: мандрівний скрипаль влаштовує благодійні концерти просто неба
Музей, де можна пізнати і почути Гуцульщину
Виготовив 100 діджеріду. Як мелодія аборигенів змінила життя стоматолога з Вінниці
28 березня 1925 року народився Дмитро Гнатюк
Три несчастливые любви «отца украинской музыки» Николая Лысенко
Музыкальная терапия: полезные свойства классической музыки
Сила 100-літньої "ДУМКИ"
Захоплююча історія Віоли Сміт – 106-річної барабанщиці, яка досі продовжує грати і пити вино
У Львові демонізували Вагнера...
Чи розкриється знову скринька Пандори?
Левко Ревуцький: геній, який знищив свій талант, щоб не танцювати під кремлівську дудку
Як впливає музика на мозок і чи розумнішають від Моцарта?
Священик УГКЦ протягом життя записав понад 4 тис. українських народних мелодій
«Святий Франциск Ассізький» Олів’є Мессіана як духовний досвід
“У селі немає жодної сім’ї, де б хтось не грав у сопілку”. Іван П’ятничук і його сопілкарі
«День» надихає на шедеври
Слова іноді потребують музики, але музика не потребує слів...
Спадщина Січинського: Станіславський «Боян» та українські пісні за крону
Галицька додекафонія: Юзеф Кофлер і Тадеуш Маєрський
Звуки – живі: вони можуть бути цілющими або вбивчими…
Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
"Кантус" – хор, який дарує крила
Композитор, що вмів дружити
Той, що відкрив світові музику української бандури
Як Ліст захворів Україною, а світ — Лістом
Заспівала ''Щедрик'' українською і підкорила світ: британська співачка розповіла, як це вийшло
Аккомпанемент искусству дирижера - музыка
Леонтович-ґейт: чи буде щасливий фінал в історії про нищення будинку легендарного композитора?
Рік під знаком «Мелодії»
Час сміливих, зухвалих, талановитих...
Музикант і громадянин на всі часи
«Травіата» — подорож у часі
Viva, Пуччіні!
Магічна трембіта, дзвінка зозулька та інші українські музичні інструменти, які мають особливий характер та колорит
Бетховен присвятив коханій "Місячну сонату"
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
444.jpg