| Новина |
|
|
|
|
Одеський національний академічний театр опери та балету відзначить 190-річчя приїзду до Одеси Олександра Пушкіна та 200-річчя з дня народження Джузеппе Верді
26 червня 2013, середа
Поширити у Facebook
 На честь пушкінської дати в Оперному дадуть концерт за участю Сергія Лейферкуса (соліст «Covent Garden», Лондон) та Анни Самуїл (солістка театру «Deutsche Staatsoper», Берлін), одних з кращих виконавців партій Онєгіна і Тетяни в опері Петра Чайковського «Євгеній Онєгін ».
Про це повідомив на прес-конференції головний диригент театру Олександру Самоїле.
«Цей рік проходить під знаком Чайковського та Пушкіна. 120 років тому Петро Ілліч Чайковський приїхав до Одеси на прем'єру своєї «Пікової дами».
А 190 років тому, якраз 3 липня в наше місто прибув Пушкін і провів тут 13 місяців », - зазначив головний диригент.
За словами маестро, концерт раніше планувався на 29 червня, але через зайнятість А. Самуїл був перенесений на цю знаменну дату.
Крім того, цього року відзначається 200-річчя з дня народження Джузеппе Верді.
Тому диригенту довелося «натиснути на солістів», щоб скласти програму відповідним чином. У першому відділенні прозвучать арії з опер Верді, які не виконувалися в театрі (зокрема, це «Розбійники» і «Симон Бокканегра»). Також прозвучить арія Яго «Credo» з опери «Отелло». О. Самоїле зазначив, що С. Лейферкус вважається кращим виконавцем цієї партії.
У другому ж відділенні глядачі почують сцени з «Євгенія Онєгіна». Головний диригент Оперного розповів, що дебют його молодшої доньки, Анни, в партії Тетяни відбувся влітку 2007 року на Зальцбурзькому фестивалі та отримав схвальні відгуки в пресі і успіх у австрійської публіки. «Я розумію всю ступінь відповідальності, яка лежить на мені, як на головному диригенті театру. Я повинен підняти оркестр до такого рівня, щоб він відповідав цим солістам », - зазначив О. Самоїле.
За його словами, оркестр театру за останній час «зробив значний якісний ривок», але ще не досяг бажаного диригентом рівня. Маестро зазначив, що для нього «Рубіконом» стало виконання в театрі «Весни священної» Ігоря Стравинського. За словами музикантів, ще на третій репетиції вони думали, що не зможуть зіграти цю музику. О. Самоїле зізнався, що виступати на одній сцені з донькою для нього дуже хвилююче і важко. І «продиригувати арію Тетяни буде складніше, ніж «Весну священну».
Довідка.
 «Анна Самуїл – одна з найбільш затребуваних у світі російських співачок, яка зробила в останні роки блискучу кар'єру на міжнародній арені».
Анна Самуїл закінчила Московську консерваторію за класом сольного співу у професора Ірини Архипової в 2001 році, в 2003 - аспірантуру.
У 2001 - 2001 була солісткою Московського академічного музичного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка.
На європейській сцені дебютувала в 2003 році в партії Віолетти в Німецькій державній опері в Берліні (диригент - Даніель Баренбойм), після чого стала провідною солісткою Deutsche Staatsoper unter den Linden в сезоні 2004 - 2005 років. У цьому театрі заспівала партії Віолетти («Травіата»), Адіни («Любовний Напій»), Мікаели («Кармен»), Донни Анни («Дон Жуан»), Мюзетти («Богема»), Єви («Нюрнберзькі мейстерзінгери»), Аліси Форд («Фальстаф»).
У жовтні 2006 виконала провідну жіночу партію в постановці опери Моцарта «Дон Жуан» на сцені міланського театру La Scala. «У мене захопило дух, коли я зрозуміла, що я – перша в історії російська співачка, яка співала партію Донни Анни в Ла Скала», – сказала Анна в одному з інтерв'ю.
У грудні того ж року Анна Самуїл була запрошена в «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк), де виконала в партію Мюзетти в опері «Богема». Її партнерами були Анна Нетребко та Роландо Віллазона, диригував Пласідо Домінго.
У квітні 2007 вперше виступила в Bayerische Staatsoper (Мюнхен), заспівавши Віолетту («Травіата»), а влітку відбувся її дебют на Зальцбурзькому фестивалі в партії Тетяни («Євгеній Онєгін»). Виступ отримав захоплені відгуки в пресі та успіх у австрійської публіки. Прем'єра вистави транслювалася в прямому ефірі каналів ORF і 3Sat.
Анна також виступала в Opera de Lyon і на Единбурзькому Міжнародному фестивалі, Staatsoper Hamburg, Vest Norges Opera в Норвегії, в Grand Theatre Luxembourg, в театрі Tokyo Bunka Kaikan, а також на оперному фестивалі в Екс-ан-Провансі.
Анна Самуїл - переможець багатьох міжнародних конкурсів: Claudia Taev в Естонії, XIX Міжнародного конкурсу ім. Михайла Глінки (2001), конкурсу вокалістів Riccardo Zandonai в Італії (2004); лауреат III премії XII Міжнародного конкурсу ім. Петра Чайковського (Москва, 2002), лауреат міжнародних конкурсів Neue Stimmen (Німеччина) і Franco Corelli (Італія). Лауреат премії Фонду Ірини Архипової за 2003 рік («За перші творчі перемоги у галузі музично-театрального мистецтва»). За підсумками 2007 року співачка отримала Daphne preis (приз німецької преси і глядачів) як краща молода артистка, яка виступає на театральних сценах Берліна.
 «Лейферкус поїхав з Росії в середині дев'яностих і відтоді широко затребуваний в Європі та Америці.
У нього унікально різноманітний репертуар і репутація на рідкість надійного співака, в якому поєдналися тонка інтуїція, точний професійний розрахунок і строго дозовані емоції». (Газета «Ізвестія»)
Сергій Лейферкус – народний артист РРФСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Всесоюзного конкурсу співаків ім. Михайла Глінки у Вільнюсі (1971) та міжнародних конкурсів.
У 1972 році закінчив Ленінградську державну консерваторію ім. Миколи Римського-Корсакова.
Був солістом трьох ленінградських театрів – Театру музкомедії, Малого театру опери та балету та Маріїнського. Зараз – провідний артист Лондонської Королівської опери (Covent Garden).
Співак постійно виступає з Бостонским, Нью-Йоркським, Берлінським, Монреальським, Лондонським симфонічними оркестрами, співпрацює з такими видатними диригентами, як Клаудіо Аббадо, Зубін Мета, Валерій Гергієв, Юрій Темірканов, Сейдж Озава, Курт Мазур, Нееме Ярви.
Музичні критики незмінно відзначають не тільки його драматичний баритон рідкісної краси, а й виняткове акторське обдарування.
«Лейферкус завжди приносив із собою особливе випромінювання свого персонажа – і часто відносив, йдучи зі сцени, художній заряд усього спектаклю». («Петербурзький театральний журнал»)
У репертуарі Сергія Лейферкуса – близько 50-ти найважчих оперних баритональним партій, в тому числі – Євген Онєгін і Мазепа в однойменних операх Чайковського, князь Ігор («Князь Ігор»), Рупрехт («Вогненний ангел»), князь Андрій («Війна і мир»), Набукко, Макбет і Симон Бокканегра в однойменних операх Верді, Амонасро («Аїда»), Дон Карлос («Сила долі»), Яго («Отелло»), Дон Жуан («Дон Жуан»), Тельрамунда («Лоенгрін»), Альберіх («Золото Рейну») і Клінгзор («Парсіфаль»).
Близько третини репертуару Сергія Лейферкуса складає російська музика XIX і XX ст.
Інтерпретації партій Онєгіна, Рангоні, Яго, Скарпіа і Мефістофеля, створені Сергієм Лейферкус, нині визнані еталонними.
«Моя кар'єра вибудовувалася дуже повільно. Я йшов важким шляхом і сам себе скрупульозно створював – як Мікеланджело. Я ніколи не хвалюся своїми успіхами. Краще себе недооцінити, ніж переоцінити. Якщо я входжу в першу десятку баритонів світу, то більш ніж щасливий цією обставиною. Мені цього достатньо, щоб втамувати власне марнославство», – каже співак.
Концертна організація: Одеський Національний академічний театр опери та балету
Джерело: viknaodessa.od.ua
|