«Саме Острог і дав мені музику», – Олена Мальчик про музику, Острог та вчителів | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
«Саме Острог і дав мені музику», – Олена Мальчик про музику, Острог та вчителів
«Саме Острог і дав мені музику», – Олена Мальчик про музику, Острог та вчителів
22 червня 2017, четвер
Поширити у Facebook

Молода, активна та завжди усміхненна Олена Мальчик поділилася з нами своїм шляхом до співочої кар`єри.



З 12 років Олена проживала в Острозі. Саме тут вона познайомилася з музикою та співом. А тепер дівчина вміло володіє голосом та зачаровує слухачів своїм талантом.

Коли ти вперше зрозуміла, що музика це твоє покликання і коли почала шлях до професійного пізнання цього мистецтва?

Думаю, я це знала завжди, бо музика була в моєму житті з раннього дитинства. Правда, спочатку я слухала не класичну академічну музику, а татову – ДДТ, Кіно і т.д.

Досі мої друзі-хлопці дивуються, звідки я знаю ту чи іншу пісню. Мої батьки – учителі, я з дитинства думала, що теж ітиму цією стежкою. І не жалкую, я люблю дітей. Безпосередні заняття музикою почались в музичній школі вже після переїзду в Острог із Сумської області в 2002 році.

Навчалась у Валентини Романівни Кузьменко. Хоча й досі навчаюсь, тільки не грі на бандурі. Мій перший виступ був у Будинку культури, його супроводжували слова Валентини Романівни: «Якщо тобі сподобається виступати на сцені зараз – це твоє». Я так і йду з цими словами досі. Ніколи у мене не виникало думки лишити бандуру, хоча і сльози на уроці декілька разів були (посміхається. – авт.).

З чого почався твій розвиток у музичній сфері і на якому етапі він зараз?

Думаю, усвідомлення професійного розвитку прийшло зі вступом у Рівненське музичне училище. Коли мама до останнього хотіла, щоб я була якимось юристом чи щось в тому роді, а я знала, що все – я пов’язана з музикою, але як жити музиканту ще не знала.

В училищі мені пощастило, бо я мала за спиною вже 11 класів і тепер була вільна від загальноосвітніх дисциплін. Тому весь свій вільний час спрямовувала на бандуру. Друзі зараз дивуються, чому я не знаю Рівного. Не знаю, бо просиділа в коридорі, лише на 3-му курсі почала кудись ходити.

Так, нуднувато, але я займалась тим, до чого дорвалась. І от в училищі з’явились перші думки про серйозні заняття вокалом, але вирішила не ризикувати і дійти до кінця. Училище я не закінчила, а після 3-го курсу вступила до Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського в клас народного артиста України, професора Баштана Сергія Васильовича.

Взагалі окремо хотілося б сказати про своїх викладачів. Мені надзвичайно пощастило навчатись у Валентини Романівни Кузьменко, велику роботу і школу ми пройшли разом з Раїсою Володимирівною Матюк ( навіть була перемога на олімпіаді з теоретичних дисциплін). В училищі – Оксана Олексіївна Крук, Криворученко Ірина Петрівна (вокал), в консерваторії – Лариса Віталіївна Дедюх (вокал), Іван Васильович Панасюк (бандура), Заволгін Олександр Вікторович (диригування).

Кожному з них я безмежно вдячна, кожен відкрив частинку мене. Пам’ятаю, як не могла заспівати нормально перші пів року у Лариси Віталіївни, а потім – в один момент все стало ясно, як це –співати (знову посміхається. – авт.). Кожен викладач наповнив мене своїм змістом. Тепер я відчуваю, наскільки я важлива для своїх учнів, намагаюсь бути прикладом і часто ловлю себе на думці, що так і мене вчили.

Чи маєш перемогти на конкурсах чи фестивалях? Які у тебе творчі плани?

Так. Конкурси я любила, хоча зараз…якось не відчуваю бажання брати участь. Це для мене було певним випробуванням, у плані своїх відчуттів. Мені завжди цікаво було спостерігати за своїм психологічним станом. Налаштовувала себе на спокій, певну холодність. Пам’ятаю, як вперше поїхала в Кіровоград на конкурс без викладача, це було цікаво. Сам за себе в усіх планах. Відтоді я і зрозуміла, за якою схемою треба діяти перед виступом. Інша ситуація, коли на конкурсі в Кременці я була дуже емоційна, усіх смішила і коли Валентина Романівна почула по телефону як я там веселюсь, одразу передала, щоб заспокоювалась і думала про виступ.
Це досвід конкурсів, яким тепер я ділюся зі своїми учнями. І коли вони тепер такі ж збентежені перед виступом, впізнаю і себе, і Валентину Романівну. Творчі плани у мене у двох сферах, викладацька і , власне, наша з Анею стежка. Багато говорити не буду, нехай збувається (посміхається. – авт.). Одне знаю точно – картина малюється.

Яку музику ти слухаєш, який улюблений виконавець, композитор і чому?

Часто чую, що вдома ніхто не слухає музику – на роботі вистачає. Інколи і в мене так буває. Удома хочеться тиші. Перед сном люблю послухати музику Рахманінова, Дворжака, спокійний романс. А от зранку…треба якусь якісну поп-музику, щоб давала заряд, піднесений настрій. Слухаю різні жанри і не закриваюся в рамках академічної музики. Люблю наших українських артистів: Тіна Кароль, Джамала, Onuka. Є про що подумати і насолодитись.

Що тобі в житті дав Острог?

Саме Острог і дав мені музику. Як би не переїхали у 2002 році, то… навіть не знаю чим би займалась. Острог я люблю. Маленьке місто з великою історією і значущістю. Я його сприймаю крізь вулиці, будівлі, споруди. Наче вся суть набагато глибше за реальну картину. Це близьке по духу місце, я завжди вбираю його енергетику і повертаюсь до Києва зі шматочком свого світу. Приємно, що кожен гість міста відчуває цю історичність і культурність, хоча і народилась я в не менш історичному місті Глухові. Думаю, моє життя запрограмоване на культуру.


Джерело: Район. Острог



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine