Головна героїня фільму Оля — мисткиня, яка незабаром має вирушити на свою першу персональну виставку до Відня. Вона працює з привидами минулого — переосмислює порцеляну радянської доби. На початку повномасштабної війни Оля попри все намагається зберегти свої роботи та передати до Австрії.

Твори персонажки насправді є роботами двох українських митців, Дмитра Красного та Максима-Стефана. З віднайдених радянських статуеток, та зокрема, з їхніх уламків, вони створюють нові скульптури та наділяють іншим значенням. Куратором виставкового проєкту «Що за сяйво в безмісячну ніч?» виступив художник Максим-Стефан:

«Нам із Дімою подобається працювати та грати з порцеляною. Деконструкція та реінтерпретація — розбираючи предмет формально, тим самим обнулюючи його контекст, ми збираємо з отриманих незайманих протоформ новий світ, відкритий для неупередженого дослідження.

Наш проєкт досліджує порцеляну як матеріал, що постійно існує ніби у кількох вимірах одночасно. Парадокс: з одного боку це матеріал вишуканих чеснот, що існує на верхніх щаблях піраміди потреб — феномен чистої краси, втілення ідеї «мистецтва заради мистецтва». З іншого — саме постійні спроби зробити «красиво» подарували світу чи не найяскравіші взірці несмаку, завдяки яким порцеляна сприймається здебільшого як окраса бабусиного серванту чи камінної полички, аніж як медіум для вдумливих і вчасних висловів про актуальне. Зокрема цікавим є феномен української порцеляни радянської доби. Ці артефакти часто ають неоднозначну репутацію не через свою естетичну недосконалість (серед них трапляються справжні перлини!), а через привидів епохи, в яку жили і творили їх автори», – зазначає куратор, художник Максим-Стефан.

На думку режисерки фільму «Медовий місяць» Жанни Озірної, ця іронічна гра з уламками минулого перегукується з сюжетом її фільму:

Жанна Озірна, режисерка:
«Радянські, переважно кітчеві порцелянові статуетки масового виробництва перетворюються на унікальні макабричні об’єкти, і на виставці, і у фільмі. Мисткиня працює з коробками, забитими знахідками з барахолок, — з тим, що для неї стає і матеріалом, і тягарем, і причиною залишитися в квартирі, не виїхати далі. Примарна цінність власної роботи постає у момент екзистенційного вибору. Те, що було лише побитою порцеляною, гострим уламком, несподівано набуває нового сенсу. Воно трансформується у наївну, радше символічну, але все ж таки зброю».

Два твори художників, а саме скульптури «Не любить» Дмитра Красного та «Травнева ніч» Максима-Стефана будуть продані на аукціоні. Обидві роботи інтерпретують композиції Оксани Жникруп, класика української порцелянової пластики та бабусі художника Максима-Стефана. Аукціон буде проведено спільно з AZOV.ONE та Тиловики Азову в інстаграм. Всі зібрані кошти будуть передані на допоміжний збір Катерини Граднової-Савицької (підсилює збір AZOV.ONE) на закупівлю 10 кейсеваків для медслужби бригади «Азов». Це евакуаційні автомобілі на базі Toyota Land Cruiser 78, які дозволяють оперативно та безпечно вивозити поранених з найгарячіших точок фронту.

Про митців:
Дмитро Красний почав вивчати мистецтво в 2007 році в художній майстерні при Києво-Могилянській академії. В 2019 році перебував на піврічній стипендії Гауде Полонія, під час якої навчався в художній академії в Познані. Брав участь у виставках в Україні та за кордоном. Працює з такими медіа як графіка, фотографія, кераміка, інсталяція, колаж, реді-мейд. У своїй художній практиці звертається до тем колективної пам‘яті, ритуалів, магічної реальності.

Максим-Стефан народився в Києві у творчій родині, його дідусь та бабуся – видатні майстри української порцелянової пластики XX ст. Максим займався комерційною графікою, останні роки працює над синтезом малої скульптурної пластики та розпису в порцеляні. Ототожнює ремесло з ритуалом, фізика і метафізика процесу для нього рівноцінні та взаємопроникні.

Про локацію:
Галерея «Кузня» розташована в будівлі пам'ятки в центрі Подолу, де за сюжетом жив головний герой роману Валер'яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко, коли переїхав до Києва. Раніше тут і справді була розташована кузня, яку збудували у 1900 році. Будівля зберегла свою автентичність, зокрема композицію й фасади, має статус пам'ятки архітектури національного значення.

Відкриття: 5 вересня 19:30
Адреса: Київ, вул. Нижній Вал, 37/20
Тривалість виставкового проєкту: 5 — 14 вересня
Вартість входу: довільний донат на підтримку галереї
Дні та години роботи: з середи по неділю 16:00 — 21:00

Інші: