У пошуках справного піаніно | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
У пошуках справного піаніно
У пошуках справного піаніно
Дивовижна історія юного українського музиканта
16 квітня, неділя

Нічний 63-й поїзд із Харкова прибуває до столиці близько шостої. На пероні стоять двоє – чоловік із живими рухливими очима та худорлявий підліток незвичайної зовнішності у стареньких черевичках та куцій дублянці. Обома руками він тримає футляр зі скрипкою, йдеться у репортажі The Ukrainians.



Хлопчика звати Ніколя, він піаніст. Поруч — його батько Микола Мирошниченко, який став для сина вчителем, хоч сам ніколи не займався музикою. Вони приїхали на гала-концерт фортепіанного конкурсу, щоб отримати першу премію.

Перед тим збиралися провести день у звичному для них конкурсному режимі.
— Завжди сідаємо на 14-й тролейбус і катаємося по колу, – говорить Ніколя.



На вулиці морозно, сонце в цій порі зовсім не зігріває, проте бадьорить. Веселить нас і балакучий Микола Мирошниченко-старший, доки чекаємо на тролейбус:
— Справжній музикант мусить чути, яку ноту виквакує жаба! Не знаєте? Та це ж фа-дієз!

Сідаємо в тролейбус. Ніколя мружиться під променями сонця, що пробивається крізь скло, й дрімає. А Микола Георгійович розповідає історію свого хлопчика.

Як Моцарт
— Ніколя народився із двостороннім інсультом — з такими проблемами діти не виживають. А він вижив. Потім мав багато клопотів зі здоров’ям — були порушення роботи багатьох органів, лікарі говорили, що у нього всихається лівий бік тіла. Ніколя у ранньому віці діагностували ще й генетичну мітохондріальну хворобу. Ми із дружиною намагались лікувати сина традиційними та нетрадиційними методами. Придумали систему вправ, які Ніколя виконував, і йому поступово ставало краще.

Хлопчикові допомагала і музика.

— З семи років він почав займатись у музичній десятирічці. Тоді ж пішов до школи, але провчився лише до 4-го класу. Ви ж знаєте, наші вчителі не вміють поводитися із особливими дітьми.

Ніколя було складно навчатис через слабку пам’ять. Давались взнаки постійні алергічні реакції, проблеми із хребтом.

Бувало, він нахилявся за столом до горнятка, а розігнутися уже не міг.

Та й до музичної школи ще малого Ніколя взяли неохоче. Казали, що навчити таку дитину неможливо через фізичні проблеми та відсутність музичного слуху. Втім результати говорили про інше. Педагоги побачили, що хлопець направду талановитий.

— У нас були проблеми із вчителями, від кількох ми пішли, потім два роки Ніколя взагалі займався вдома. Ми придумали йому методику занять. Не примушували його завчати твір напам’ять, а навпаки – заохочували постійно читати з нотного листа, як текст у книжці. Зараз, якщо ви дасте йому будь-які ноти, Ніколя спокійно вам їх зіграє.


 
Батько бачить у Ніколя музичного генія, розповідає, що цього року він переміг у всіх конкурсах, на яких виступав. Порівнює хлопця із Амадеєм Моцартом, особливо це стосується характеру.

— Леопольд Моцарт опікав свого сина, і поки так тривало, у Амадея все було добре. Сам композитор був неготовим провадити самостійне життя. Ніколя такий самий: занадто наївний і нічого не розуміє, я мушу його навчити, як поводитися у світі.

Крім надмірно м’якого характеру, бути самостійнішим хлопчикові складно через прояви та наслідки хвороб. Відхилення від суворої дієти можуть обернутися судомами, а звичайна застуда — епілептичними нападами. Саме тому Ніколя був і залишається під наглядом батьків.



Оголошують останню зупинку. Ботанічний сад. Ніколя прокидається від дрімоти. Помітно, що поїздки хлопцеві даються нелегко. Але він стрепенувся й легко вистрибнув із тролейбуса.

Дорогою говоримо про скрипку.

Навіщо скрипка?

— Я довго шукав можливості створити скрипку – таку, як робив Страдіварі. Й мені здається, я зрозумів його технологію: справа тут зовсім не у спеціальному лакові! – уже не вперше ошелешує мене Микола Мирошниченко. Так ось навіщо тут ця скрипка.

Ніколя розкриває футляр та бережно торкається струн саморобного інструмента.

— Вона вигляд має непрезентабельний, але звучить чудово! А знаєте, що це за струни? Не здогадаєтесь ніколи! — каже батько захоплено і тут же відповідає: — Струни взяли з мандоліни.

Ми робимо інструменти разом із сином. Працюємо над кожною деталлю, щоб скрипка видавала неповторний звук.

Ніколя намагається грати, проте надто холодний ранок стає на заваді — руки не слухаються.


Автор: Катерина Олексенко
Фото: Олександр Рупета
Джерело: vidia.org



Додати: Share on Facebook


Інші:

У вінок великому маестро
Молодіжний симфонічний оркестр України - від ідеї та до реалізації
Пам’яті Андрія Сахарова
Микола Леонтович - "український Бах" - 140 років від дня народження
Незрячий баяніст на слух обробляє та вивчає французькі вальси і знає секрет щастя
13 декабря исполнилось 140 лет со дня рождения Николая Леонтовича
Прості історії: тромбоніст Богдан Роменський
Продовження історії успіху: Український молодіжний оркестр отримає близнюка
Чернівецький симфонічний оркестр: історія на чверть століття
Незвичайний метод знищення ракових клітин
"Папороть" Станковича: повернення легенди
В Сьомій симфонії Бетховен використав мотиви народних пісень
Фестиваль "Одеське бельканто": юні вокалісти представили свою творчість
Німецька традиція виготовлення органів та італійська піца як спадщина ЮНЕСКО
Видатний оперний співак і талановитий художник Федір Стравінський був тісно пов’язаний із Україною
Національній опері виповнилося 150 років: які таємниці зберігає театр
Відлунали акорди Міжнародного пректу "Музика є вищим одкровенням"
У Музеї Максима Рильського презентували видання "Максим Рильський. Лібрето опери "Євгеній Онєгін". Український переклад"
Сергій Подолянчук: "Обдарована українська молодь не налаштована на перемогу"
Кароль Шимановський - погляд з туманного Альбіону
Одна з перших у світі жінок-диригенток ─ родом з Уманщини
Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі"
Зірка світової опери зійшла в Ірклієві
Нове дослідження з музичної історії Львова
Діамант буковинської музики
Названо найкращу музику для смерті
Київську оперу перейменовували сім разів
Головний академічний концертний зал Києва намагається стати ближчим до слухача
Сергій Борткевич: il memoria
Священик, композитор, патріот: як Остап Нижанківський боровся з нафтовими спекулянтами
Ігор Стравінський і Коко Шанель
Флейта чистого золота
Марко Р. Стех: Світові потрібний Борис Лятошинський
Сіднейську оперу будували 14 років
Молодість, енергія і віртуозність
Не закохатися після цього в Бартолі, Генделя, оперу , Зальцбург неможливо.
Пам'яті берегівчанки Євгенії Ніткулинець - відомої композиторки Закарпаття
Чар-голос українського Орфея
Марко Р. Стех: Світової слави композитор-модерніст Ігор Стравінський – українського роду
Композитор Віктор Теличко збагачує дитячу музику закарпатським інтонаційним колоритом
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове






File Attachment Icon
4.jpg