| Стаття |
|
|
|
|
Падеревський, котрого не знаємо
“Відкриваємо Падеревського”.
29 жовтня 2013, вівторок
Поширити у Facebook
Назва міжнародного фестивалю, що вже другий рік поспіль відбудеться у Львові – на цей раз з 15 по 17 листопада, на перший погляд могла б видатись навіть претензійною. Бо що, здавалося, можемо відкрити в так добре дослідженій, вивченій, пошанованій постаті польського музиканта і громадського діяча через більш ніж сімдесят років після його смерті? Блискучий піаніст, котрий на зламі ХІХ-ХХ століть підкорив Європу і США.
Обдарований композитор, котрий так само чутливо реагував на виклики Fin de siècle, як і його сучасники в Парижі, Відні чи Берліні – постромантичних середовищах, котрі, зрештою, й сформували митця. Безкомпромісний політик, що з’явився на сцені великої історії в найбільш відповідальний момент здобуття Польщею незалежності. Ці, сьогодні майже хрестоматійні твердження, значною мірою формують у нашій свідомості дещо схематизований образ Падеревського.
Набагато рідше замислюємося над тим, який не за літами важкий удар долі довелося пережити двадцятирічному музикантові, коли втратив дружину і залишився із невиліковно хворим, паралізованим сином на руках – у час, коли навіть найближчі родичі, рідні батьки зреклися його на знак незгоди із “мезальянсом”.
А чи багатьом відомо, що під час гастролей США, що й нині фігурують у історії не інакше як із епітетом “тріумфальні”, піаністові цілковито відмовила рука? І врятував його не менш відомий у майбутньому молодий хірург, основоположник новітньої хірургії в Німеччині й США Фрідріх Лянге!
Чи пам’ятають сьогодні, що саме Ігнацій Ян Падеревський належав до трьох поляків, котрі змінили світове виноробство? Адже переїхавши до США, саме він на своємо ранчо в Пасо Роблес культивує один із найбільших у Каліфорнії виноградників. Його вина вже невдовзі здобувають золоті медалі на спеціалізованих виставках і навіть потрапляють до Книги Рекордів Гінеса.
Можна й досі запитувати себе, чому Падеревський у певні моменти відходив від політичної кар’єри й знову повертався до неї. Чому відмовився навіть від почесної місії посланця до Ліги Націй? Або чи й справді американський президент Вудро Вільсон вніс незалежність Польщі до своїх доленосних 14 пунктів лише тому, що любив музику Шопена і цінував талант Падеревського?
Ці та десятки інших, щонайнесподіваніших запитань, виникаючи постійно, свідчать передовсім про те, як мало ми ще знаємо про цю харизматичну постать...
Вельми суперечливим у контексті вивчення Падеревського постає сьогодні й українське питання, особливо коли йдеться про його роль політика. З іншого боку, Україна – бодай територіально – від самого початку відігравала особливу роль у біографії митця. Тут, у родинному маєтку Курилівці на Поділлі, він 1860 року прийшов у світ. Напольськомуцвинтарі в Житомиріпохованійогобатько й сестра.
Ясна річ, знаковим для Падеревського на його творчому шляху виявився і Львів – серце тогочасної Польщі, її культурна столиця, батьківщина десятків видатних діячів. Перші концерти піаніст дав у Львові в 1887 та 1889 роках, але справжнього аншлагу, ба навіть ажіотажу заслужив уже після тріумфальних гастролей світом – у червні 1902-го на сцені Скарбківського театру. А 1910 року – року великого шопенівського ювілею – музиканта зустрічали тут як національного героя і гідного наступника великого Фридерика.
Через два роки Падеревський став Почесним Доктором Львівського Університету ім. Яна Казимира (загалом цим званням його було вдостоєно 11 разів) та почесним громадянином міста Львова.
Символічно, що рівно через сто років, у 2012-му, у Львові відбувся Перший міжнародний фестиваль “Відкриваємо Падеревського”. А найважливіше, що акція ця отримала продовження, і відбувається вже вдруге.
Кожну з імпрез цьогорічного фестивалю також можна приурочити котрійсь із “львівських історій” Падеревського – знову й знов відкриваючи для себе цю неординарну постать у різних контекстах минулого й сучасності. Так, інавгураційний концерт, що відбудеться 15 листопада на сцені Львівської філармонії, невипадково отримав назву “Повернення легенди”, адже його програма стане повторенням тієї, із якою тріумфував у Львові музикант у 1902 році.
Прозвучать фортепіанні концерти №2 Фридерика Шопена та №5 Людвіга ван Бетховена – коронні в репертуарі Падеревського твори, близькі йому по духу й естетиці, а також власна композиція Ноктюрн в оркеструванні сучасного диригента Єжи Максим’юка. Він же ж керуватиме того вечора Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії, а солістами виступлять гість із Варшави Кароль Радзівоновіч та львів’янка Маріанна Гумецька, котра є й одним із ініціаторів та артистичним директором цілого фестивалю.
Фортепіанний речиталь наступного дня відбудеться як “Триб’ют маестро”, адже молодий угорський піаніст Петер Тот, котрий є лауреатом Гран-прі конкурсу ім. Ігнація Яна Падеревського в США, знову ж таки, виконуватиме композиції як самого майстра, так і найбільш улюблені в його репертуарі. Програму складуть фортепіанна соната №18 Людвіга ван Бетховена, віртуозні твори Ференца Ліста та Фридерика Шопена й мініатюри Падеревського. Концерт стане даниною передовсім яскравому віртуозу, котрий умів збирати багатотисячні зали задовго до епохи шоу-бізнесу; талановитому піаністу, що підкорив сцени цілого світу; проникливому філософу фортепіано.
Того ж вечора 16 листопада львівську публіку очікуватиме грандіозний проект – постановка “Гальки” С. Монюшка силами Варшавської камерної опери, подія сенсаційна з кількох оглядів. Тому, що ця класична польська опера вже багато десятиліть не бачила світла львівської рампи.Тому, що вистава відбудеться за участі колективу, знаного на цілий світ. Та зрештою й сам факт приїзду до Львова повного складу театру – а це близько 120 осіб – вже сам по собі заслуговує на особливу увагу. Й повагу до талановитих організаторів.
Передуватиме спектаклю урочиста церемонія вручення відзнаки “Падеревський”, також започаткованої минулого року для вдостоєння тих, хто особливо активно долучається до українсько-польської співпраці. Цікаво, що автором вишуканої статуетки є Анджей Ренес, скульптор, добре відомий у Польщі передовсім завдяки “Віктору” (фігурка найбільшої національної телевізійної нагороди).
Завершиться фестиваль 17 листопада експозицією „Портрету в інтер’єрі епохи“ – надзвичайно цікавим екскурсом у музику сучасників та наступників Ігнація Яна Падеревського. Його вокальні мініатюри прозвучать поруч із творами французького композитора-імпресіоніста Клода Дебюссі, класика фінської школи Яна Сібеліуса, а такожпредставника наступного покоління польської музики Кароля Шимановського у виконанні однієї із найбільш високоцінованих сьогодні в Польщі співачок, українки Ольги Пасічник та її сестри, професорки Королівської акалемії музики в Стокгольмі Наталії Пасічник. А оркестровимфіналом і вечора, і цілого фестивалю стане виконання Симфонії № 2 українського композитора Бориса Лятошинського, котрий, як і Ігнацій Падеревський, народився в Житомирі, місті, питомо пов’язаному із родом Падеревських. Іменем І.Я. Падеревського сьогодні названо у Житомирі Польський Дім, у місті періодично відбуваються культурні заходи, присвячені життю і творчості талановитого сина польської землі
Автор: Лідія Мельник
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль "Відкриваємо Падеревського"
|