| Огляд |
|
|
|
|
Взяв би я бандуру...
У селі Крячківка на Полтавщині відбувся III міжнародний фестиваль «Древо роду кобзарського»
10 серпня 2017, четвер
Поширити у Facebook
Фестиваль, у якому взяли участь музики зі Сполучених Штатів, Канади та різних міст України, тривав три дні. Він пройшов на сільському подвір’ї виключно за кошти його організатора бандуриста — американця ірландського походження, який має українське коріння, Юрія Фединського (Бревера). Пан Юрій тривалий час жив у Сполучених Штатах, згодом повернувся на Батьківщину. І тепер відроджує українські народні традиції.
Уже сім років у селі, де він оселився з родиною, Фединський організовує кобзарський табір. Це своєрідна школа для молодих майстрів, які приїжджають до нього навчитися виготовляти традиційні українські інструменти і грати на них. У Крячківці Пирятинського району за цей час демонстрували майстерність численні етноколективи, зокрема місцевий гурт «Древо» (не плутати з київським «Древом», який співав на зйомках мультфільму «Жив-був пес»), «Троє Зілля» зі Львова, столичний гурт «Буття». Але відомим фестиваль став після того, як у 2015 році на ньому побував гість з Америки Юліан Китастий. Він тоді грав, ділився інформацією, проводив майстер-класи. Композитор, співак, диригент, кобзар, бандурист, мистецький керівник Нью-Йоркської школи гри на бандурі, ансамблів «Гомін степів», New York Bandura Ensemble та авангардного ансамблю Experimental Bandura Trio зізнавався, що поїздку в Україну планував фактично заради фестивалю.
— Це дійство — подія для всієї держави. Я підлаштовував свої справи в Україні під цей мистецький захід. Не приїхати не міг. Тут знайшли одне одного дуже багато людей, яких об’єднує улюблена справа. Сюди приїхали невипадкові люди: хтось по пораду, хтось по науку, хтось по натхнення. Понад 20 років поодинокі ентузіасти намагаються зліпити розкидані рештки традиційних музичних культур. Кажу в множині, бо цих культур багато. Але тепер тут, у Крячківці, відбувається дуже важливий захід, свідками якого нам пощастило бути. Знищити кобзарство не вдалося, але його дуже понівечили. Триває масштабна інформаційна війна, усвідомлюю, що є частиною цієї війни, тому намагаюся донести українські традиції до спільноти в Америці. Тамтешній слухач віднедавна дуже зацікавився українською культурою й музикою. Він дуже добре сприймає це, — сказав про мету приїзду на перший фестиваль пан Китастий.
«Древо роду кобзарського» не схожий на жоден інший фестиваль, який будь-коли відбувався у нашій країні. Його програма була довільною, без часових обмежень виступів, уроків чи майстер-класів. Хтось майстрував, хтось співав, хтось спілкувався чи вчився грати. Такий формат роботи до душі організаторам і учасникам: «Сюди тягне молодь, бо це не інтернет, а живе спілкування», — говорили вони.
Свою бандуру Андрій Дем’янович, канадець українського походження, зробив власноруч: «Моя саморобна бандура постала з колишнього столу в їдальні». Грати на бандурі почав ще замолоду. Тепер прославляє українську творчість, кобзарство не тільки в Україні, а й за її межами.
«Це явище, яке було, мабуть, в усіх культурах, але збереглося тільки в кількох. У нас воно відроджується. Бачимо тільки початки цього», — каже Андрій Дем’янович.
На цьогорічному фестивалі гостей було небагато. Але Юрій Фединський тим не переймається. Для нього головне — духовність, а не карнавали. Приїжджим така атмосфера подобається. Усі три дні вони провели як у родинному колі. У такому форматі планують зібратися й наступного року. Запрошують усіх охочих. Гостям не обов’язково вміти грати на бандурі чи лірі. Головне, щоб цього свята прагла душа.
Автор: Олександр ДАНИЛЕЦ
Джерело: Урядовий кур'єр
|