Музика пам'яті | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Музика пам'яті
Музика пам'яті
Ім'я Веніаміна Тольби в українській музичній культурі ХХ століття — гучне, дзвінке.
1 жовтня 2018, понеділок

Особлива заслуга Володимира Тольби перед українською музичною культурою полягає в тому, що він зберіг для нащадків творчу спадщину свого видатного батька — українського диригента і педагога Веніаміна Савелійовича Тольби.


Ім'я Веніаміна Тольби (1909–1984) в українській музичній культурі ХХ століття — гучне, дзвінке. Він народився в Харкові, там і розпочав свою музичну кар'єру. Його диригентський дебют відбувся рівно 90 років тому.

На початку 1930-х — аж до 1941-го (з деякими перервами) він був диригентом Харківської опери. Згодом — Київ. У роки Другої світової війни диригент опинився в евакуації, але й там не припиняв подвижницьку роботу — готував постановку української опери "Наймичка" композитора Вериківського.

З 1944-го розпочинається яскравий творчий етап цього диригента вже в столиці — зокрема в київській опері. Завдяки Тольбі відбулося відкриття оперної студії.

Його музична майстерність захоплювала сучасників. А його будинок на вулиці Пушкінській, 21, де Веніамін Тольба жив із 1944 р. (там установлено меморіальну дошку), зберігає чимало творчих історій і багато його родинних сюжетів...

Один із таких сюжетів пов'язаний з його сином — Володимиром Веніаміновичем Тольбою. На жаль, цієї чудової людини та справжнього популяризатора вітчизняної музики не стало
16 серпня 2018-го: Володимир Тольба залишив цей світ на 81-му році життя.

В Україні син Тольби — Володимир Веніамінович — широко відомий дуже багатьом цінителям музичного мистецтва. Він активно пропагував українську музичну спадщину, часто виступав у ЗМІ, видавав книжки про свого батька, видатного диригента.

Дитинство сина Тольби обпекла війна. Іноді він розповідав, що в ті важкі роки довелося зазнати й холод, і голод, і розруху, й інші труднощі жорстокого часу. Коли родина Веніаміна Тольби повернулася з евакуації, його син Володимир пішов у перший клас 25-ї київської школи, значився там одним з найкращих учнів. До речі, друзі Володимира Веніаміновича згадують, як ще в евакуації — в Уфі, Іркутську — маленький Володя вільно й запоєм читав книжки, вражав дорослих своєю зосередженістю і начитаністю. Він міг легко та в усіх подробицях переказати зміст улюблених творів.

Так вийшло, що син Тольби відразу після школи став студентом Фінансово-економічного інституту, згодом працював в інституті електрозварювання ім. Є.Патона (там відпрацював понад півстоліття на посаді провідного інженера). І навіть бувши тяжко хворою людиною, він до останнього, спираючись на паличку, їздив в інститут, кажучи: "Працюватиму, допоки не виженуть!".

Володимира Веніаміновича цінували за скромність, інтелігентність, безкорисливість, його любили за готовність завжди прийти на допомогу. Він мав енциклопедичні знання, причому не тільки зі своєї основної спеціальності, а й в галузі музичного мистецтва.

Це феноменально, але саме йому, Володимиру Тольбі, свого часу довірили редагування тритомної енциклопедії "Національна опера України", а також написання для цього видання кількох серйозних статей.

На жаль, Володимир Веніамінович встиг побачити тільки перший том...

Пам'ять про батька, усе, що пов'язане з ім'ям видатного диригента Веніаміна Тольби, було святинею для його сина. Першу книжку про Веніаміна Тольбу було видано сином 1986-го, другу — 2009 року.

І обидва ці видання, які об'єднали унікальні документи часу, сьогодні є справжнім джерелом знань про складну епоху, про неабияку особистість великого диригента. Володимир Веніамінович систематизував безліч текстів, документів, сам набирав їх, сам вичитував.

Він не шкодував ні сил, ні коштів — заради пам'яті про батька, заради українського музичного мистецтва.

І щоразу, подумки повертаючись до яскравого сліду, який залишив у вітчизняній музичній культурі диригент Веніамін Тольба, із вдячністю думаєш і про його сина Володимира — подвижника, спадкоємця, хранителя справжніх цінностей вітчизняної культури.


Автор: Віталій Донцов
Джерело: Дзеркало тижня



Додати: Share on Facebook

Інші:

«Український прорив»
Яким буде «Севільський цирульник» у Національній опері
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
«ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА»: У КИЄВІ ВИКОНАЮТЬ «ЗАСУДЖЕННЯ ФАУСТА»
Музика заради життя: мандрівний скрипаль влаштовує благодійні концерти просто неба
Музей, де можна пізнати і почути Гуцульщину
Виготовив 100 діджеріду. Як мелодія аборигенів змінила життя стоматолога з Вінниці
28 березня 1925 року народився Дмитро Гнатюк
Три несчастливые любви «отца украинской музыки» Николая Лысенко
Музыкальная терапия: полезные свойства классической музыки
Сила 100-літньої "ДУМКИ"
Захоплююча історія Віоли Сміт – 106-річної барабанщиці, яка досі продовжує грати і пити вино
У Львові демонізували Вагнера...
Чи розкриється знову скринька Пандори?
Левко Ревуцький: геній, який знищив свій талант, щоб не танцювати під кремлівську дудку
Як впливає музика на мозок і чи розумнішають від Моцарта?
Священик УГКЦ протягом життя записав понад 4 тис. українських народних мелодій
«Святий Франциск Ассізький» Олів’є Мессіана як духовний досвід
“У селі немає жодної сім’ї, де б хтось не грав у сопілку”. Іван П’ятничук і його сопілкарі
«День» надихає на шедеври
Слова іноді потребують музики, але музика не потребує слів...
Спадщина Січинського: Станіславський «Боян» та українські пісні за крону
Галицька додекафонія: Юзеф Кофлер і Тадеуш Маєрський
Звуки – живі: вони можуть бути цілющими або вбивчими…
Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
"Кантус" – хор, який дарує крила
Композитор, що вмів дружити
Той, що відкрив світові музику української бандури
Як Ліст захворів Україною, а світ — Лістом
Заспівала ''Щедрик'' українською і підкорила світ: британська співачка розповіла, як це вийшло
Аккомпанемент искусству дирижера - музыка
Леонтович-ґейт: чи буде щасливий фінал в історії про нищення будинку легендарного композитора?
Рік під знаком «Мелодії»
Час сміливих, зухвалих, талановитих...
Музикант і громадянин на всі часи
«Травіата» — подорож у часі
Viva, Пуччіні!
Магічна трембіта, дзвінка зозулька та інші українські музичні інструменти, які мають особливий характер та колорит
Бетховен присвятив коханій "Місячну сонату"
      © 2008-2018 Music-review Ukraine