| Стаття |
|
|
|
|
Музика пам'яті
Ім'я Веніаміна Тольби в українській музичній культурі ХХ століття — гучне, дзвінке.
1 жовтня 2018, понеділок
Поширити у Facebook
Особлива заслуга Володимира Тольби перед українською музичною культурою полягає в тому, що він зберіг для нащадків творчу спадщину свого видатного батька — українського диригента і педагога Веніаміна Савелійовича Тольби.
Ім'я Веніаміна Тольби (1909–1984) в українській музичній культурі ХХ століття — гучне, дзвінке. Він народився в Харкові, там і розпочав свою музичну кар'єру. Його диригентський дебют відбувся рівно 90 років тому.
На початку 1930-х — аж до 1941-го (з деякими перервами) він був диригентом Харківської опери. Згодом — Київ. У роки Другої світової війни диригент опинився в евакуації, але й там не припиняв подвижницьку роботу — готував постановку української опери "Наймичка" композитора Вериківського.
З 1944-го розпочинається яскравий творчий етап цього диригента вже в столиці — зокрема в київській опері. Завдяки Тольбі відбулося відкриття оперної студії.
Його музична майстерність захоплювала сучасників. А його будинок на вулиці Пушкінській, 21, де Веніамін Тольба жив із 1944 р. (там установлено меморіальну дошку), зберігає чимало творчих історій і багато його родинних сюжетів...
Один із таких сюжетів пов'язаний з його сином — Володимиром Веніаміновичем Тольбою. На жаль, цієї чудової людини та справжнього популяризатора вітчизняної музики не стало
16 серпня 2018-го: Володимир Тольба залишив цей світ на 81-му році життя.
В Україні син Тольби — Володимир Веніамінович — широко відомий дуже багатьом цінителям музичного мистецтва. Він активно пропагував українську музичну спадщину, часто виступав у ЗМІ, видавав книжки про свого батька, видатного диригента.
Дитинство сина Тольби обпекла війна. Іноді він розповідав, що в ті важкі роки довелося зазнати й холод, і голод, і розруху, й інші труднощі жорстокого часу. Коли родина Веніаміна Тольби повернулася з евакуації, його син Володимир пішов у перший клас 25-ї київської школи, значився там одним з найкращих учнів. До речі, друзі Володимира Веніаміновича згадують, як ще в евакуації — в Уфі, Іркутську — маленький Володя вільно й запоєм читав книжки, вражав дорослих своєю зосередженістю і начитаністю. Він міг легко та в усіх подробицях переказати зміст улюблених творів.
Так вийшло, що син Тольби відразу після школи став студентом Фінансово-економічного інституту, згодом працював в інституті електрозварювання ім. Є.Патона (там відпрацював понад півстоліття на посаді провідного інженера). І навіть бувши тяжко хворою людиною, він до останнього, спираючись на паличку, їздив в інститут, кажучи: "Працюватиму, допоки не виженуть!".
Володимира Веніаміновича цінували за скромність, інтелігентність, безкорисливість, його любили за готовність завжди прийти на допомогу. Він мав енциклопедичні знання, причому не тільки зі своєї основної спеціальності, а й в галузі музичного мистецтва.
Це феноменально, але саме йому, Володимиру Тольбі, свого часу довірили редагування тритомної енциклопедії "Національна опера України", а також написання для цього видання кількох серйозних статей.
На жаль, Володимир Веніамінович встиг побачити тільки перший том...
Пам'ять про батька, усе, що пов'язане з ім'ям видатного диригента Веніаміна Тольби, було святинею для його сина. Першу книжку про Веніаміна Тольбу було видано сином 1986-го, другу — 2009 року.
І обидва ці видання, які об'єднали унікальні документи часу, сьогодні є справжнім джерелом знань про складну епоху, про неабияку особистість великого диригента. Володимир Веніамінович систематизував безліч текстів, документів, сам набирав їх, сам вичитував.
Він не шкодував ні сил, ні коштів — заради пам'яті про батька, заради українського музичного мистецтва.
І щоразу, подумки повертаючись до яскравого сліду, який залишив у вітчизняній музичній культурі диригент Веніамін Тольба, із вдячністю думаєш і про його сина Володимира — подвижника, спадкоємця, хранителя справжніх цінностей вітчизняної культури.
Автор: Віталій Донцов
Джерело: Дзеркало тижня
|