| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Олена Бєлкіна: володарка унікального меццо-сопрано, яка підкорила Європу
1 грудня 2016, четвер
Поширити у Facebook
Оперна співачка з українським корінням Олена Бєлкіна розповіла про свою творчість, європейські погляди на оперу і... щастя
Олена Бєлкіна – українська оперна співачка зі світовим ім'ям, яка виступає на наймасштабніших сценах світу. Дівчина закінчила три курси Київського вищого музичного училища ім. Глієра. Після цього була прийнята в Національну Музичну Академію України ім. Чайковського. На третьому курсі перемогла на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Гмирі та отримала запрошення стати солісткою Лейпцігської опери, де дебютувала в 2009 році в партії Зайди ("Турок в Італії" Дж. Россіні).
Після цього Олена закінчила консерваторію в Лейпцигу, потім пропрацювала там три роки в місцевому театрі і переїхала до Відня. Довгий час була постійною солісткою Віденської державної опери, але в одному лише театрі їй стало тісно, і Олена зайнялася активною гастрольною діяльністю. А кілька місяців тому у співачки відбувся дебют в київській Національній опері з постановкою "Попелюшка".
Мені хотілося поспілкуватися з Оленою Бєлкіною особисто. Ми домовилися зустрітися в редакції, до початку робочого дня, коли на дорогах ще не було корок, а місто пахнуло свіжомеленою кавою. Я побачила трохи стриману і в той же час харизматичну дівчину. Наша розмова стосувалася багатьох тем, але я вирішила акцентувати увагу на її творчості, європейських поглядах на оперу і... щасті.
Про переїзд
Я не шукала можливостей виїзду за кордон, але на переїзд в Лейпциг погодилася не роздумуючи. У 2008 році я перемогла на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Гмирі. Там познайомилася зі своїм майбутнім агентом і педагогом з вокалу. Саме від них я отримала свою першу премію і пропозицію про співпрацю.
Про подолання мовного бар'єру
В Європі все контракти підписуються завчасно, тому, дізнавшись, що поїду до Німеччини, відразу ж записалася в столичний Goethe-Institut на інтенсивний курс вивчення німецької.
Спочатку в іншій країні мені було важко. У Лейпцигу російськомовне середовище була відсутня взагалі. Звичайно, мені довелося підлаштовуватися, і період адаптації тривав близько півроку. Після цього я почала відчувати себе більш впевнено, і можу сказати, що зараз вже мислю по-німецьки. Найголовніше – спілкування. Німці, особливо східна частина – дуже душевні люди. Ми звикли, що вони жорсткі, але це зовсім не так. Так, вони дисципліновані, точні, але при цьому доброзичливі до іноземців.
Про те, чому Україні варто повчитися у Європи
Можу сказати точно: Україна на правильному шляху європейського розвитку. Я довгий час не жила тут, тому бачу різницю між тим, що було кілька років тому і тим, що є зараз.
У плані мистецтва у Європи і України трохи різні погляди. Українці більш консервативні. Наш глядач більше націлений на музику, а не на картинку. На Заході ж, навпаки, люди хочуть більше неординарних постановок. Думаю, що Україні варто більш лояльніше ставитися до нововведень. Це не так страшно, як може здатися на перший погляд.
Про важливість підтримки культурних зв'язків з Європою
Головне, що покладено початок, тому що навіть ще кілька років тому все було зовсім по-іншому. Те, що в Україні почали запрошувати зарубіжних співаків – вже багато про що говорить. Головний режисер київської Національної опери – Анатолій Анатолійович Солов'яненко – втілив у життя ідею моїх гастролей до Києва з "Попелюшкою". Ця людина створює геніальні проекти, просто потрібно і надалі розвивати цей напрямок – запрошувати ще більше зарубіжних артистів, залучаючи їх гідними гонорарами.
Про репетиції
У Німеччині для артистів опери прийнята система звичайного робочого дня, тобто – 8-годинна репетиція. Але коли я вчилася в Києві, мені говорили, що більше 2-3-х годин в день співати не можна. Я бачу, що тут солісти до цього так і відносяться. Але я звикла працювати (посміхається). В Європі репетиція нової постановки займає близько шести тижнів.
Артист опери – це професія, яка вимагає постійного самовдосконалення. На вихідних багато хто може дозволити собі відпочити і розслабитися. Оперні співаки ж тричі подумають перед тим, як піти на той же пікнік. Тому що на голос впливають багато факторів.
Про складнощі в роботі
В першу чергу, потрібно стежити за своїм здоров'ям. Ніяких протягів і кондиціонерів, правильне харчування. Також потрібно багато пити води, не забувати про легкі фізичні навантаження й не перекачуючи при цьому прес, тому що для оперних артистів важливо дихання. Я виступала як на маленьких, так і на великих сценах. Для мене найголовніше – акустика. Якщо вона налаштована на голосові обертони, тоді проблем немає. Київський театр, до речі, в цьому плані нітрохи не поступається європейським.
Про персонажів
Мені дуже подобається Попелюшка, тому що ця історія близька з моєю особистою. Ще Кармен подобається – це сильна волелюбна жінка.
Оскільки у мене меццо-сопрано – низький жіночий голос, то іноді я змушена виконувати партії травесті – так звані чоловічі ролі. Кілька століть тому жінки в операх практично не співали. Було мистецтво кастратів (виконавці вокальних партій, в ранньому віці піддані кастрації і в силу цього володіли високим жіноподібним голосом, які стали відомі в IX столітті (хор собору Св. Софії в Константинополі) – tochka.net). Мені не сильно близькі чоловічі ролі, в них я не відчуваю себе гармонійно.
Про музичні вподобання
Дуже люблю слухати німецьку музику – Ріхарда Вагнера, Густава Малера. Мені подобається слухати ту музику, якої не виконую. В іншому випадку, у мене відразу ж включається професійний погляд – тонкощі виконання тієї чи іншої партії, а хочеться просто насолоджуватися фразами. Крім опери я слухаю і інші напрямки. До того ж, ще з часів навчання в училищі Глієра, у мене залишилося багато друзів-музикантів, концерти яких по можливості намагаюся відвідувати.
Про щастя
В цілому я відчуваю себе щасливою людиною. Але чому – сказати конкретно не можу. Це і чашка кави вранці, і улюблене житло – мені приємно прокидатися, починаючи день з якихось нових планів і реалізовувати вже задумане. Мені подобається жити, і музика дуже впливає на щастя. У такі магічні моменти, особливо стоячи на сцені, ти отримуєш задоволення. Мені здається, якщо артист отримує задоволення від своєї роботи, то глядач це відчуває відразу.
Про плани та мрії
Якщо говорити про плани, то наступного року я буду грати головну роль в постановці "Кармен" в Брегенці (Австрія – tochka.net). Там сцена споруджена на озері. Це неймовірне видовище, і я дуже чекаю цього проекту.
Незважаючи на те, що я вже співаю на світових сценах, все ж таки прагну ще до більшого. Мені хочеться все і відразу, хоча і розумію, що в свої 29 багато чого досягла. Але це професійні плани, і без них ніяк. Я мрію виступити в "Метрополітен-опері" (Нью-Йорк), а ще в Сіднейському оперному театрі. Він по архітектурі нагадує космічний корабель, і розташований на воді – в гавані на Беннелонг Пойнт.
Автор: Анна Іваненко
Джерело: glamurchik.tochka.net
|