| Новина |
|
|
|
|
Музика і діти: Рекомендації по музичному вихованню від артистів Nova Opera
Що слухати, чому вчити, як підтримувати
19 червня 2018, вівторок
Поширити у Facebook
Музичне виховання — це не привілей якихось шляхетних сімейств,а фантастичний «ефект Моцарта» — реально існуючий феномен. Навіть якщо ваша дитина не стане професійним музикантом, знайте: класична музика заспокоює дітей, покращує їх соціальні та мовні навички, концентрацію та настрій. Як організувати музичне виховання у окремій родині — розповідають музиканти формації Nova Opera.
Артисти Nova Opera протягом року збирають овації багатьох концертних залів в Україні та Європі завдяки опері «Iyov», створеній за книгою Йова зі Старого Заповіту. Оперу написано в синтетичному жанрі, що вперше в історії світової музики поєднав у собі оперу, реквієм та ораторію. Музичним відкриттям твору стало використання препарованого рояля. Завдяки нетиповим прийомам гри та використанню ударних інструментів він перетворюється на справжній симфонічний оркестр, а часом – навіть на генератор електронних звуків.
Ілля Разумейко, композитор, арт-директор міжнародного фестивалю Porto Franko, студент Віденської консерваторії
В 6 років, під час прослуховування до музичної школи викладачі сказали моїм батькам: «Слуху нема, ритму нема, не віддавайте його до нас, не мучайте ні нас, ні себе.» Пізніше, років в 11, я почав грати на класичній гітарі, і далі закрутилось! В 12 років, коли почав грати на гітарі барокову музику, зрозумів, що нічим іншим, окрім музики, займатись не хочу. Мене сформували Бах, Бетховен, Моцарт, Шуберт.
Батькам дітей усіх вікових груп рекомендую давати дітям слухати всю золоту класику. Особливо важливо водити дітей на ранкові концерти філармонії, знайомити з інстументами. Особливо мені здаються вдалими для дітей такі твори:
1-5 років: фортепіанні сонати Моцарта, концерти Вівальді;
3-7 років: симфонії віденських класиків, фортепіанні твори Бетховена, прості твори Баха;
7-10 років: віртуозні твори Ліста, Паганіні та Шопена, барокову музику;
10-12 років: яскраві класичні опери (наприклад, “Кармен” Бізе), романтичну музику (наприклад, симфонії Чайковського);
12-14 років: пісні Шуберта, симфонічну та фортепіанну музику різних епох, “національні” музичні школи (російська, іспанська, французьська, скандинавська, тощо);
Також слід слухати музику різних народів в автентичному та «осучасненому» варіантах, наприклад, український гурт DakhaBrakha, румунський гурт Taraf De Haidouks, монгольску народну музику. Не слід цуратися поп-музики та року, сучасної електроніки, як авангардної так і танцювальної — в цих жанрах також дуже важливо з якнайменшого віку занурити дітей в атмосферу живих концертів, відвідувати і оперні театри, і драматичні постановки, де музика відіграє важливу роль.
Жанна Марчинська, віолончелістка формації
Мене батьки з дитинства підтримували в різних моїх намірах. Захотіла в музичну школу – пішла. Мені там пропонували флейту, але я вибрала красиву віолончель. Вже в 11 років отримала диплом за найкраще виконання творів на Всеукраїнському конкурсі альтистів та віолончелістів, що відбувався у Львові. І відтоді щороку брала участь у конкурсах, приносила додому дипломи. І вже не уявляла, що можу займатись ще чимось іншим, аніж грати музикою. Мої рекомендації – слухати все.
Олександра Мельє, вокалістка, мецо-сопрано
Хотіла стати художником або психологом, але тоді психологію вивчали лише на факультеті філософії, куди брали лише дітей членів Комуністичної Партії (це не був мій випадок). Тож я після 9 класу поїхала вступати в Івано-Франківське музучилище. Рівень фортепіано був непоганий, бо займалася регулярно, але цього було недостатньо, отже пішла на музиколога. Завдяки мамі, що захоплювалася фольклором, я побувала в кількох етно-експедиціях і побачила, як відходять у небуття старі люди. А з ними зникає величезний пласт культури. Фіксацією народної музики на той час мало хто займався, і я вважала це великою несправедливістю. Тому хоч в консерваторію вступила на музикологію, але відразу знала, що буду спеціалізуватися по етномузикології.
Мій голос відкрили поступово. Спочатку займалась у маминому колективі «Калинова сопілка», потім захопилась бароковими партіями (соло у творах Вівальді, Баха з хором і оркестром), слухала музику Моцарта і Россіні. Класичний спів для мене був скоріше базою вокальної техніки, яку думала розвивати в інших стилях. Надалі все більше міксувалося з музичним експериментальним театром: робота у виставі Вірляни Ткач «Song Tree» ( Yara arts Group, театр La Mama , NY), київський оперний. А потім опинилася у Франції і сольний спів став головним заняттям: багато класики з піаністами, квартетами, оркестрами і особливо тривала співпраця з «Sécession orchestra» і компанією «Chambre aux échos», результатом якої були численні турне з оригінальними концертними концепціями і театральними проектами. Основою репертуару тут були твори Вагнера, Малера, Верді, Сен-Санса, але і Моцарт та Россіні теж залишалися актуальним. Та найважливішим моментом інтеграції у французький театральний світ був спектакль «Hair, Mundo, Frei: la messe pour le temps de futur» з компанією «Сie Des Mers du Nord Brigitte Mougnier».
Дітей не обмежуйте в музичних епохах і стилях. Вводьте і в світ класичної музики – Бах, Штраус, англійські ренесансні хорали, Равель, Стравінський, Прокофьєв, і з сучасними класиками знайомте — Станковичем, Сильвестровим. Не лишайте поза увагою електронну музику та й таких популяризаторів, як «Брати Гадюкіни,» «Перкалаба», DakhaBrakha, «Онука».
Анна Кірш, вокалістка, сопрано
Я з дитинства займалась бальними танцями. Одягала лосинки, пачку, і в свої 5 років досягала певних результатів. Але не склалось. Захворіла напередодні важливого виступу, не пішла на концерт і вже просто боялась повернутись в гурток, щоб викладачка не сварилась. Не знаю чому, але я просто боялась, що таки будуть сварити, і впросила маму, щоб більше мене на танці не водила. Уже згодом захотіла грати на фортепіано. Відвели мене батьки в музичну школу, але лише було місце в класі скрипки. Мені навіть видали маленьку скрипочку, а тато перетягнув дермантином футляр. До речі, тато завжди ходив на мої уроки, слухав всі зауваження, а потім контролював вдома, чи я виправляюсь. Дуже відповідально до цього ставився.
У 15 років я вже захотіла співати. Пішла в хор радіо і телебачення, а там і знайшла свого педагога із вокалу. Саме вона і порекомендувала мені поступати в училище імені Глієра. Навіть якщо мені не вдалось поступити на державну форму навчання, брат і батьки допомогли мені реалізувати мою мрію. Там мені і розкрили мій талант, відкрили мій голос. За це я вдячна всім моїм викладачам.
І ще будучи студенткою, я пройшла прослуховування в театр оперети, де працюю і сьогодні. А вже експериментувати із вокальними стилями я почала в музичній формації Nova Opera. До речі, це моя рекомендація – водіть діток на класику, на мюзикли і на концерти актуальної музики. Навіть син моєї знайомої, коли почув нашу першу оперу «Коріолан», сказав, що саме вона повернула йому любов до музики. На нашу оперу-реквієм молоді батьки приходять і з маленькими дітками. Ще жодного разу я не чула дитячого плачу. А навпаки – читала відгуки, що діткам подобалось, і навіть деякі фрагменти слухали зачаровано. У цій опері у нас цікава відеоінсталяція та гра зі світлом. Тож, дитина сприймає інформацію на різних рівнях.
Джерело: Womo.ua
|