Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
29 січня, вівторок

Альтернативне навчання – зараз у тренді. Стара система освіти не влаштовує батьків, тож вони шукають щось нове, незвичне та більш продуктивне.

І такі пропозиції є не лише у шкільній освіті, а й музичній. Так, учнем музичної школи можна стати у три роки, а вже за три місяці давати перший концерт, демонструючи уміння грати на скрипці "Щедрика" чи "Jingle bells".

Не вірите?

Такі перспективи перед дітьми та педагогами відкриває методика Сузукі.

Японець Сініті Сузукі зробив геніальне відкриття – кожна дитина може навчитися грі на музичному інструменті так, як вчиться рідної мови.

Інша назва методу Сузукі – метод рідної мови, а вся система розвитку дитини за вченням японця зветься "виховання талантів".

Як працює методика і чим відрізняється від класичного академічного музичного навчання, вивчала "Українська правда. Життя".

БАТЬКИ – ЯК ДОМАШНІ ВЧИТЕЛІ

У студії "Музична академія" незабаром зимовий концерт. До нього готуються діти та їхні батьки.

До речі, це єдине у Києві місце, де вчать дітей грати на скрипці за методом Сузукі. Роль батьків у навчанні дітей – практично на рівні з учителями.

Засновниця студії Наталя Коптєнкова пояснює, що чотири мами зголосилися виступити на зимовому концерті, а скрипку взяли до рук кілька місяців тому.

По суті, із навчання батьків починає працювати методика Сузукі. Спочатку учнями школи стають дорослі, лише потім – діти, коли самі захочуть грати на скрипці, як мама чи тато.

– Батьки – домашні вчителі своїх дітей. Перш ніж почати заняття у студії, розповідаю батькам детально про методику. А далі – рішення за ними, – каже Наталя Коптєнкова.

Сініті Сузукі прожив майже сто років (1898-1998 рр.). У нього не було своїх дітей, але все життя присвятив скрипці та дітям. А своє відкриття зробив майже випадково.

– Він сам почав грати на скрипці у 17 років. Батьки відправили його на навчання до Німеччини, але, ясна річ, до консерваторії він не вступив, бо не міг конкурувати з тими студентами, які грали на інструментах змалку, – оповідає Наталя.

Більшість життя він прожив у Німеччині, наситився європейською культурою. Там він пізнав скрипку. В Японії яка могла бути скрипка? Це суто європейський інструмент, який походить з Італії. Коли Сузукі повернувся у Японію, то грав у оркестрі.

Якось його колега попросив навчити грати на скрипці його чотирирічну дитину.

Сузукі не знав, як вчити маленьких дітей, але йому спало на думку, що діти, які народжуються в Японії, не вміють говорити рідною мовою. Але потім всі до одного розмовляють японською.

Чому б так само не вчити грі на скрипці?

"ТРЕБА ЧЕКАТИ, КОЛИ У ДИТИНИ З’ЯВИТЬСЯ БАЖАННЯ"

Методика Сузукі передбачає, якщо є бажання грати на музичних інструментах, треба зануритися у світ музики.

Це щось на зразок того, як педагоги радять вивчати іноземну мову з раннього віку, ледь не відправляючи дітей на проживання в англомовну чи будь-яку іншомовну родину. А тут треба створити середовище музичне.

– Це занурення в музику усією родиною, – каже мама чотирирічної Віки Юлія Бершеда.

Вона привела доньку на групове заняття на скрипці. Крім нього, є ще заняття індивідуальне та урок з музичного розвитку.

Тривають заняття 40-45 хвилин. Але це не означає, що дитина всі ці хвилини тримає в руках скрипку. Можна і пострибати під пісеньку про білочку, і поторохтіти дзвониками. Ледь не кожні п’ять хвилин вчитель змінює види діяльності, переключає увагу дітей з одного завдання на інше.

– Мій чоловік у минулому вчився грати на скрипці. Батько його скрипач, тітка – заслужена артистка України, скрипачка. Вона нас і заохотила, – розповідає Юлія Бершеда.

Для таких маленьких дітей тільки ця методика доречна. Спочатку я місяць займалася, а Віка дивилася.

Треба чекати моменту, коли у дитини з’явиться бажання. Ця методика передбачає заняття тільки за бажанням. Але треба грати щодня хоча б по 5-10 хвилин.

Вдома, чесно кажучи, доня не дуже хоче грати, а тут інша атмосфера.


ОДНА МРІЯ НА ДВОХ

Трирічний Ростислав разом з мамою Вікторією Соколовою розповів, що вже навчився грати на трьох нотах, знає пісеньку про лялю (так зветься гра на ноті ля).

Мама додає, що хлопчик почав наспівувати пісеньки, коли грається іграшками, чого раніше не було. Значно краще вчить віршики в дитсадок. І дуже дорожить своєю першою скрипкою.

А починалося знайомство з музикою знову ж через маму. Вікторія з вересня почала відвідувати заняття у студії. За три місяці вдома з’явилося дві скрипки – Віки та Ростика.

– Взагалі нас сюди привела моя мрія. Я у першому класі хотіла займатися скрипкою, але не склалося, батькам особливо не було часу цим займатися, а ця думка мене весь час переслідувала, – описує свою історію Вікторія Соколова.

Я часто вмикала синові класику, бачила, що в нього є інтерес до цього. Тому якщо в дитини потенціал, його треба розвивати.

Тим паче, що тут все відбувається тільки за бажанням і через гру. Якщо раптом він скаже "ні", ми сюди не прийдемо.

Ніхто не гарантує, що з діток виростуть імениті музиканти, але загальний музичний розвиток – ключовий аргумент, чим вабить батьків методика Сузукі.

– Зараз у Ростика особлива любов до інструменту, він гордиться, коли дивляться на його виступи. Він настільки заразив усіх ставленням до музики, що до нас на концерт приїдуть спеціально дідусь та бабуся з іншого міста.

Це інша культура та інші цінності у діток. Коли він дивився, як займаюся я на скрипці, у нього формувався інтерес до інструменту як до чогось недоступного. І через тижнів три він сказав, що теж так хоче, – додає Вікторія Соколова.

Родина Соколових настільки перейнялась музичним навчанням, що вже придбали квитки на концерт іменитих скрипалів.

А на закиди друзів, що Віка – божевільна мама, запрошують до себе в гості, аби побачили, як син із задоволенням слухає "Чотири пори року" Вівальді та влаштовує домашні концерти.



РАННЄ НАВЧАННЯ ТА ДОНОТНИЙ ПЕРІОД

На заняттях за методом японця – жодного примусу. Немає настрою чи відчувається втома – дитина може відпочити.

Домашніх завдань теж не існує. Є інтерес – грай, нема – відпочивай.

У цьому й відмінність методу Сузукі від класичної музичної школи.

А ще – участь батьків. Без них результату не буде.

До того ж, традиційні школи беруть до себе дітлахів із п’яти-семи років. А тут можна починати з трьох, при чому діти різного віку вчаться разом.

– Чому в нас є групові уроки з раннього віку? Бо в традиційних школах ансамблі десь із третього класу створюються, – пояснює Наталя Коптєнкова.

Але групова скрипка відіграє велику роль, діти між собою спілкуються, що дуже важливо. От наша студія працює другий рік. Першим учням було важко, бо не було на кого рівнятися. А цьогорічні діти вже швидше схоплюють усе.

Ще одна відмінність – вдома треба прослуховувати музичний матеріал, який діти будуть вчити. Як дитина в сім’ї слухає мову тата та мами, так само треба включити тричі в день пісні із музичного зошита. Усього існує десять навчальних зошитів.

– Крім того, у нас є великий донотний період. У традиційній школі перше, що починають вчити, це ноти. Та діти спочатку вчаться говорити, уже потім читати.

Те саме за методом Сузукі. Спочатку – донотний період, так у дітей по-іншому працює пам'ять, – продовжує засновниця музичної студії.

Діти, які навіть п’ять-шість років грають на скрипці, наприклад, дійшли вже до восьмого зошита, можуть зіграти весь пройдений репертуар напам’ять. У традиційній школі діти відіграли концерт, а через місяць вже забули.



П’ЯТЬ РІВНІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ СУЗУКІ

Поки що в Україні не існує жодної офіційної школи Сузукі. "Музична студія" просто апробує в себе цей метод навчання. Учителі можуть використовувати це на своїх заняттях. Та щоб стати кваліфікованими педагогами Сузукі, мусять пройти міжнародне навчання. Адже методика Сузукі у світі існує як своєрідна торгова марка.

Наталя Коптєнкова разом з десятьма педагогами з різних регіонів України наразі вчаться в Польщі. Якщо у дітей період навчання – це десять музичних зошитів, то у вчителів – п’ять освітніх рівнів. Один рівень – це 150 годин занять із педагогами Сузукі. Укінці кожного рівня – міжнародний екзамен.

– На ньому присутні три експерти з різних країн Європи, які ставлять питання, ти повинен зіграти правильно, як вчать за методом.

Ми повинні провести урок з дитиною, ясно, що не україномовною. І плюс подати письмову роботу про свій погляд на методику, – додала Наталя Коптєнкова.

Наші вчителі наразі на першому рівні навчання. Усі мають класичну музичну освіту.

Методика Сузукі дуже популярна у США, країнах Європи та Азії. Наталя Коптєнкова зізналася, що довго вагалася, чи приживеться вона в Україні, але батьки зараз шукають інші моделі навчання, та й музичні школи на етапі реформування.

– У нас довго вважали, що маємо найкращу музичну освіту. Хоча з середини минулого століття нічого не змінилося. Діти стали іншими, а нотні та педагогічні матеріали ще 1960-1980-х років, – каже Наталя.

Навчання за Сузукі дає дітям перспективу, бо вони у світі музики. У нас проблема з вихованням культурних слухачів, адже зали на концертах бувають напівпорожні.

Багато хто сприймає цей метод як просто групову гра на скрипці, але це не так. Це ціла філософія ставлення до життя, дітей та музики.

Метод японця дійсно працює. Можливо, у це важко було б повірити, якби не півторагодинне гостювання у музичній студії. Щасливі діти та батьки довели – зі скрипкою на "ти" може бути кожен.


Автор: Інна Погоріла
Джерело: Українська правда



Додати: Share on Facebook

Інші:

Слова іноді потребують музики, але музика не потребує слів...
Спадщина Січинського: Станіславський «Боян» та українські пісні за крону
Галицька додекафонія: Юзеф Кофлер і Тадеуш Маєрський
Звуки – живі: вони можуть бути цілющими або вбивчими…
Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
"Кантус" – хор, який дарує крила
Композитор, що вмів дружити
Той, що відкрив світові музику української бандури
Як Ліст захворів Україною, а світ — Лістом
Заспівала ''Щедрик'' українською і підкорила світ: британська співачка розповіла, як це вийшло
Аккомпанемент искусству дирижера - музыка
Леонтович-ґейт: чи буде щасливий фінал в історії про нищення будинку легендарного композитора?
Рік під знаком «Мелодії»
Час сміливих, зухвалих, талановитих...
Музикант і громадянин на всі часи
«Травіата» — подорож у часі
Viva, Пуччіні!
Магічна трембіта, дзвінка зозулька та інші українські музичні інструменти, які мають особливий характер та колорит
Бетховен присвятив коханій "Місячну сонату"
Класична музика покращує серцебиття
Сміливі ініціативи Одеської опери
МАЙСТЕР ТРИ РОКИ ШУКАВ У КАРПАТАХ ЯЛИНУ, ЩОБ ЗРОБИТИ З НЕЇ СКРИПКУ
Уроки доброти
Легенды и были Одесской филармонии
Композитори пишуть спеціально для неї
Учитель Давида Ойстраха: "Деточка, сыграй мне эту фразу, как вкусный борщ"
Соломія Крушельницька в образі Аїди на фото 1900 року
Патрік Генрі Хьюз: незрячий хлопець, який став віртуозним музикантом
Київський король світового фортепіано
Як вибрати музичну школу і не помилитися?
Українські "Варіації" у Скандинавії
Вуличним музикантам у Львові заборонили виступати без дозволів. Як все працює на практиці?
Чого найбільше боявся Фридерик Шопен?
Дует батька і сина Бочеллі
Музика пам'яті
Класична музика в контексті реклами і маркетингу
Вересень: творчий пошук ідей
Дні музики Мирослава Скорика у Львові
Мирослав Скорик і музика Львова
      © 2008-2018 Music-review Ukraine