|
|
Симфонія №6 на сцені Львівської філармонії
29 жовтня 2012, понеділок
Поширити у Facebook
 2 листопада у Концертному залі Львівської обласної філармонії ім. С. Людкевича Академічний симфонічний оркестр філармонії під керівництвом Айдара Торибаєва виконає Симфонію №6 одного з найбільших симфоністів XIX-XX ст., австрійського композитора Густава Малєра
Незважаючи на трагізм, музика симфонії не песимістична.
Це розповідь про героя, який відчайдушно бореться.
І загибель його не даремна: своїм прикладом він надихає наступні покоління на відвагу і вірність своїм ідеалам.
Перша частина симфонії багата контрастними образами.
У чіткому русі маршу на тлі залізного ритму злітають вгору і спадають виразні мелодії скрипок і дерев'яних духових.
Звучать наспіви мідних духових інструментів.
Затихає, ніби розчиняється, головна партія.
Труби інтонують мажорне тризвуччя, яке переходить у мінорне, під барабанний дріб і гучні удари литавр.
Спокійний відчужений хорал із панівним тембром дерев'яних – невеликий передих.
І ось лине потік експресивної мелодії з оркестровими голосами. Зрідка проривається ритм маршу. Але знову все затихає. У подальшому розвитку першої частини є і ліричні епізоди, і моменти споглядання, але в основному ця бурхлива, насичена драматизмом дія.
Друга частина – потужне скерцо. Численні теми малюють гротескову картину. Перша тема скерцо одноманітна, з підкресленим тактом, повторами. На початку другої теми в партитурі ремарка композитора – старомодно, тоді соло гобоя – «розсудливо, статечно». Наприкінці частини звучить лейтмотив симфонії – чергування мажорного і мінорного акордів у мідних інструментів.
Невелика третя частина є лірико-філософським центром симфонії. Скрипки заспівують ніжну й виразну мелодію. Її підхоплює гобой, потім вона знову переходить до скрипок. За ними вступають дерев'яні духові. Гнучка і прозора оркестровка, немов мереживо з найтонших ліній. Наступний епізод – пасторальний. Спокійно, безтурботно, як голоси природи, звучать награвання гобоя, кларнета, валторни. Спокій знову змінює емоційний епізод.
На чергуванні екстатичних зльотів і загасань побудована уся ця частина. Фінал – монументальний, майже рівний за протяжністю усім іншим частинам, є картиною боротьби. Це величезна, новаторски вирішена сонатна форма, в якій усі звичні розділи умовні і багатозначні. Звучить акордовий лейтмотив симфонії. Патетична тема скрипок, похмурі і зловісні уривки тієї ж мелодії в низькому регістрі – у труби, бас-кларнета, фаготів. У валторни звучить протяжна і чітка мелодія і розчиняється у хиткому, мерехтливому тлі. Траурним хоралом вступає духова група.
Чути лейтмотив. Готується потужний рішучий марш – перша кульмінація фіналу. Граціозні світлі епізоди чергуються зі схвильованою лірикою, патетичні вигуки – з чітким маршевим ритмом. У кульмінаціях напруга сильно зростає. Завершення симфонії похмуре. Удари литавр, лейтмотив. Важко звучить тема в перегукуваннях тромбонів і туби. Усе повільніший і повільніший рух. І востаннє – похмурий акорд на тлі траурних ударів.
Колективи: Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії
Диригенти: Айдар Торибаєв
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Концертний зал: Концертний зал ім. С. Людкевича Львівської обласної філармонії
Джерело: gazeta.lviv.ua
|