| Огляд |
|
|
|
|
Почути голос людини і душу музики
23 лютого 2017, четвер
Поширити у Facebook
Напередодні відкриття Другого Всеукраїнського фестивалю-конкурсу виконавців на оркестрових струнних інструментах імені Юрія Хілобокова відбулася презентація книги про відомого педагога, скрипаля, заслуженого диригента краю, як його називають учні та послідовники. Її автор – мистецтвознавець, лауреат обласної премії імені Володимира Ястребова Марина Долгих. Це ім’я уособлює певний знак якості у нашому музичному краєзнавстві. Так само, як і імена редактороів видання – Олександра Полячка та Ірини Сікорської.
Абсолютно вмотивована, і така, що й не могла бути іншою й назва книги: «Юрій Хілобоков: сюїта для скрипки з оркестром». Ім’я цього музиканта-скрипаля, оркестрового диригента уже стало легендарним для нашого краю. Як зазначила директор дитячої музичної школи №1 Євгенія Малявкіна, тільки цій школі він віддав 50 років свого творчого життя, безліч його учнів відчули й перейняли ту шляхетність і повагу до музики і людини, яка була йому притаманна. А ще ж тривали паралельна робота в музучилищі, репетиції з оркестрами.
З ранніх років життя Юрія Павловича пов’язане з музикою. Тож розділи книги Марини Долгих – як частини великої сюїти. Модерато епіко – на шляху до великого мистетва. Роки юності, воєнного та післявоєнного лихоліття, навчання, становлення, професійного розвитку. Його вчителі, у яких він перейняв майстерність скрипкової гри – представники празької скрипкової школи.
"Алегро кон бріо" – продовження лейтмотивів долі. За своє життя Юрій Хілобоков фактично створив кілька оркестрів. Починав з дитячого -- струнний оркестр у музичній школі №1, потім ансамбль скрипалів музучилища. Його мрія про професійний симфонічний оркестр певною мірою втілилась на початку 70-их, коли з’явився філармонійний камерний оркестр, врешті – молодіжний симфонічний оркестр, який і сьогодні радує слухачів під керівництвом нинішнього директора музучилища, заслуженого діяча мистецтв Лариси Голиусової, яка з вдячністю говорила і про Маестро, і про автора книги. Юрій Хілобоков не лише творив музичне життя, а й намагався фіксувати віхи його розвитку, розповіді про видатних особистостей. Деякі його записи було виявлено тільки зараз, у ході підготовки книги.
"Анданте лірико" – про найближче, найдорожче. Кохання (вперше опубліковано фрагменти листів студента Юрія Хілобокова до майбутньої дружини), родина, друзі. До речі, доньки – Наталя Хілобокова та Тетяна Фурлет сьогодні помітні особистості на музичному виднокраї міста. Причетні до музичного мистецтва і онучки – Олена Єрьоменко та Наталя Фурлет. Саме родина зберегла архіви музиканта, які й дозволили наповнити книгу ексклюзивним матеріалом. Автор книги зазначила, що намагалась відтворити голос свого героя у його характерних репліках, словах, думках.
"Престо патетіко" – продовження пам’яті. 16 спогадів про скрипаля, який вважав скрипку душею музики. Про диригента, який показував, що оркестрова палітра – це сфера неосяжного. Дехто з авторів спогадів -- друг та колега Олександр Климась, учень, нині професор Львівської музичної академії Юрій Соколовський, поділились ними і публічно.
Звісно, звучала й музика. Діти, студенти, оркестр. І улюблений композитор – Петро Чайковський.
Автор: Світлана Орел
Джерело: Акула Медіа
|