Viva, Пуччіні! | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Viva, Пуччіні!
Viva, Пуччіні!
20 грудня 2018, четвер

Йому завжди не щастило на об'єктивну оцінку з боку оперних фахівців ітеатральних снобів, які вважали творчість Джакомо Пуччіні ознакою несмаку натовпу. Ще за життя композитора критик Фаусто Торрефранка у своїй полемічній праці "Пуччіні й міжнародна опера" зазначав, що автор "Богеми" - космополіт, який дискредитував оперні традиції Італії. "У жінок й неосвіченої публіки, - стверджував синьйор Фаусто, - він може мати успіх, проте у нас, серйозних фахівців, - ніколи!" Цієї ж думки дотримувалися й інші музикознавці, які необачно пояснювали незмінний успіх опер Пуччіні сентиментальністю й пікантністю його творчої манери. Однак у широкого загалу виявилася зовсім інша думка щодо опер італійського маестро, які були популярними навіть серед неписьменних італійських селян. А з часом виявилося, що музика Пуччіні не тільки не забута, а й повсякчас хвилює серця сучасних слухачів. Поряд із шедеврами Верді та Россіні опери Пуччіні як найпопулярніші посідають чільне місце у репертуарах оперних театрів усього світу. І цього року світ вшановує пам'ять італійського маестро з нагоди 160-річного ювілею від дня його народження...

Серед усіх духовних принад музика є найбільш могутньою.
(Стендаль "Життя Россіні")


Театр Джакомо Пуччіні Біографія Пуччіні - це передусім біографія його оперних шедеврів. Але на творчість митця суттєво впливають різні обставини його долі. Отже, поглянемо у минуле...

Родинне коріння Пуччіні - з Тоскани, містечка Лукка, де оселився у ХVІІІ столітті його прапрадід Джакомо Пуччіністарший, церковний композитор та 
диригент. З нього й розпочалася династія музикантів Пуччіні. Майбутній композитор теж мріяв стати музикантом, але доля мала зовсім інший сценарій. Зі смертю батька багатодітна родина лишилася майже без коштів до існування, і 7-річному Джакомо довелося заробляти собі на шматок хліба: співати у церковному хорі та грати на органі у церкві Бенедиктинського ордена. Проте його мати зробила усе можливе, щоб її талановитий син отримав вищу музичну освіту.

Шлях до мистецького Олімпу молодого Пуччіні не був встелений трояндами. Напівголодна юність збіглася з навчанням у Міланській консерваторії, де талановитим студентом опікувався Амількаре Понк'єллі, видатний музикант і композитор, автор 
опери "Джоконда", який відразу розгледів характер обдарування свого учня. Про це з усмішкою згадував маестро на схилі віку: "Доторкнувся до мене святий отець своїм мізинцем і порадив мені: "Пиши для театру, й тільки для театру". Ось так і визначився його творчий шлях... Вимогливий театрал і драматург, Пуччіні ще на початку творчого шляху визначив головні принципи своєї оперної естетики: зацікавлювати, вражати і зворушувати серця - і залишався їм вірним усе життя. Багато років по тому, працюючи над оперою "Турандот", він наказав своїм лібретистам: "Приготуйте мені щось таке, щоб я змусив світ заплакати". Він активно працював над драматургією своїх творів, про що свідчать оперні партитури, які покреслені не тільки вказівками виконавцям оперних партій (con anima, con passione, con forza), а й режисерськими ремарками, що визначають усі деталі сценічної поведінки акторів. Відчувається, що автор цих приміток у партитурах поєднував у своїй особі не тільки музиканта і драматурга, а й вимогливого режисера.

"Якщо я не можу уявити перед собою сцену, - зізнався митець, - я не пишу, не можу написати жодної ноти". Він завжди прагнув писати про те, що сам спостерігав у житті і відчував власним серцем. Зокрема звертаючись до сюжету 
опери "Богема", Пуччіні згадував роки навчання у Міланській консерваторії. Деякі сюжети його опер склалися під враженням театральних постановок (зокрема "Тоска" за п'єсою Віктор'єна Сарду або "Мадам Баттерфлай" - за творами Девіда Бєласко і Джона Лютера Лонга).

Незрівнянний методист, Пуччіні ще на початку творчого шляху висловив своє творче кредо: "Contro tutto e contro tutti fare opera di melodia!" (тобто, опера передусім має бути мелодичною). Головним чином, це вокальна мелодія, поіталійськи темпераментна, яка насичена горячим почуттям. Пуччіні володів усіма таємницями bel canto, був глибоко обізнаний щодо вокальної майстерності зірок італійської 
опери 90х років ХІХ та першої чверті ХХ століття. Йому пощастило працювати з такими уславленими майстрами сцени, як Карузо, Таманьйо, Баттістіні, Джильї, Титта Руффо та ін. Кожну вокальну партію він писав, розраховуючи на вокальну майстерність конкретного співака. З деякими з них (зокрема, з Енріко Карузо) композитор мав дружні стосунки. Співаки, своєю чергою, відчували творчу наснагу у співпраці з ним, та гідно підтримували традиції італійської вокальної школи.
Театр
 Пуччіні спирався на розмаїту сферу побутової музики того часу - мелодій міських італійських пісень та романсів, танцювальних ритмів та навіть популярних оперет (зокрема Легара). Він сміливо використовував мелодії сучасного ліричного вальса (зокрема у "Богемі" - вальс Мюзетти). Ось такий синтез міської пісні з симфонізованою мелодією опери й викликав нарікання оперних фахівців і театральних снобів.

Свято муз у Києві Урочисті заходи з нагоди 160річного ювілею Пуччіні призначені на 22 грудня, день народження славетного маестро. У Колонному залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України відбудеться концерт "Viva, Puccini" у супроводі Національного президентського оркестру, під орудою народного артиста України, диригента Василя Василенка.
Виступатимуть: заслужений артист України Микола Шуляк (
тенор), заслужена артистка України, солістка Національної опери України Катерина Стращенко (сопрано), заслужений артист Автономної Республіки Крим, соліст Національної філармонії України Анатолій Юрченко (баритон). У програмі концерту - арії, дуети та фрагменти з найбільш популярних опер Джакомо Пуччіні, які посідають чільне місце у репертуарах оперних театрів світу: "Богема", "Тоска", "Мадам Баттерфлай", "Турандот", "Манон Лєско", "Джанні Скіккі". Того ж дня на сцені Національної опери України має відбутися опера "Мадам Баттерфлай" (лібрето Луїджі Ілліки та Джузеппе Джакози за творами Девіда Бєласко і Джона Лютера Лонга). 

Диригентпостановник Олег Рябов, режисерпостановник Ірина Молостова, хормейстерпостановник Лев Венедиктов, художникпостановник Марія Левитська, режисери Валентина Река і Микола Третяк.


Під час роботи над оперою Пуччіні відкрив для себе загадковий світ японської культури, який вразив його первозданною свіжістю і надзвичайною поетичністю. Якоюсь мірою він віддав данину загальній захопленості тогочасного суспільства модними орієнтальними віяннями, які проникли у мистецьке життя Європи. Композитор збирав різноманітний матеріал - музичний, етнографічний і літературний, прискіпливо вивчав історію японського мистецтва, архітектури й живопису, знайомився з побутом та релігійними обрядами японців, прослухав понад 100 фонограм японської народної музики. Надзвичайну допомогу отримав від японської драматичної актриси Сада Якко, з якою зустрічався у Мілані. До неї він звертався, щоб відчути характерні інтонації та ритми японської мови. Риси японського музичного фольклору відчуваються в інструментальній частині опери і в пентатонному ладі окремих жанровопобутових епізодів. Саме достовірна психологічна атмосфера, відтворена композитором у хвилюючій "японській трагедії", піднесла "Мадам Баттерфлай" до виняткових зразків світової оперної сцени, а образ ЧіоЧіосан став найулюбленішим з його оперних героїнь. Навіть на батьківщині ЧіоЧіосан, у самій Японії, опера Пуччіні здобула широке визнання та стала класичною.

Тріумфальний шлях "Мадам Баттерфлай" розпочинався у 
театрі Grande міста Брешія, де партію ЧіоЧіосан виконувала видатна українська співачка Соломія Крушельницька, яка згадувала: "Публіка закидала нас квітами, скандувала, кричала від захоплення. Пуччіні буквально влетів до моєї гримувальної з величезним букетом квітів. Він дякував мені за цей успіх. Ми міцно обнялися, розцілувалися і від радості розплакалися..." На згадку про незабутню подію того травневого вечора безмежно вдячний композитор підписав свою фотографію "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфлай. Джакомо Пуччіні. Торре дель Лаго. 1904" і подарував її Крушельницькій.

...В італійському містечку Лукка на вулиці Віа ді Поджіа зберігся будинок, де 160 років тому, 22 грудня 1858 року, народився Джакомо Пуччіні. Про це свідчить меморіальна дошка на фасаді цього будинку. Текст нагадує про видатний внесок уславленого митця, який утвердив в усьому світі 
національний сенс італійського мистецтва. Та наостанок - слова подяки: "Місто, яке пишається своїм сином..."


Автор: Володимир СКРИНЧЕНКО
Джерело: Слово Просвіти



Додати: Share on Facebook

Інші:

Яку музику слухають найрозумніші люди
Українка, що зачарувала Пабло Пікассо
Іфігенія у геріатричному пансіонаті
Нова мистецька школа: шлях у нікуди
Український піаніст, який написав музичні шедеври у концтаборі: вражаюче відео
Тому що не Петлюра, або Як держінституції не підтримали проект з найбільшим потенціалом для промоції України у світі
Історія про кременчуцького хлопчика, який взяв чотири «Оскари»
Перший лавровий вінок для хору Олександра Кошиця з Праги
Як народилася легенда?
Кому варто слухати сумну музику
Творчість Олени Лущик у «музичних прем’єрах сезону»
Вихованка С. Лифаря в Києві
«Український прорив»
Яким буде «Севільський цирульник» у Національній опері
Великий Серж Лифар із Києва: історія життя директора паризької Гранд-Опери
«ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА»: У КИЄВІ ВИКОНАЮТЬ «ЗАСУДЖЕННЯ ФАУСТА»
Музика заради життя: мандрівний скрипаль влаштовує благодійні концерти просто неба
Музей, де можна пізнати і почути Гуцульщину
Виготовив 100 діджеріду. Як мелодія аборигенів змінила життя стоматолога з Вінниці
28 березня 1925 року народився Дмитро Гнатюк
Три несчастливые любви «отца украинской музыки» Николая Лысенко
Музыкальная терапия: полезные свойства классической музыки
Сила 100-літньої "ДУМКИ"
Захоплююча історія Віоли Сміт – 106-річної барабанщиці, яка досі продовжує грати і пити вино
У Львові демонізували Вагнера...
Чи розкриється знову скринька Пандори?
Левко Ревуцький: геній, який знищив свій талант, щоб не танцювати під кремлівську дудку
Як впливає музика на мозок і чи розумнішають від Моцарта?
Священик УГКЦ протягом життя записав понад 4 тис. українських народних мелодій
«Святий Франциск Ассізький» Олів’є Мессіана як духовний досвід
“У селі немає жодної сім’ї, де б хтось не грав у сопілку”. Іван П’ятничук і його сопілкарі
«День» надихає на шедеври
Слова іноді потребують музики, але музика не потребує слів...
Спадщина Січинського: Станіславський «Боян» та українські пісні за крону
Галицька додекафонія: Юзеф Кофлер і Тадеуш Маєрський
Звуки – живі: вони можуть бути цілющими або вбивчими…
Музичні столиці Європи: де послухати академічну музику в Гамбурзі
Методика Сузукі, або Як навчають музики з трьох років
"Кантус" – хор, який дарує крила
Композитор, що вмів дружити
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
20.jpg