| Стаття |
|
|
|
|
Виготовив 100 діджеріду. Як мелодія аборигенів змінила життя стоматолога з Вінниці
6 квітня 2019, субота
Поширити у Facebook
Павло Віт заради незвичного заняття залишив роботу лікаря-стоматолога
Вінничанин Павло Віт виготовляє незвичні для багатьох музичні інструменти
Діджеріду, бансурі,пімак, ікілі, берімбау, калімба – чим вони його зацікавили?
Для чого це йому?
Що робить з ними він, лікар-стоматолог за фахом?
Більше половини стіни у квартирі Павла Віта заставлено музичними інструментами. Майже всі виготовлені ним власноруч. За винятком металевого язичкового барабана (?). Його виміняв на флейту у київських майстрів. Ті зробили їх з… газового балона. За словами пана Павла, металеві барабани з’явилися не так давно. Першими їх змайстрували швейцарці. Зі спеціальних сплавів. Було це у 2007 році. Відтоді таких незвичних інструментів суттєво побільшало.
Пан Павло пропонує зіграти на металевому барабані. Показує, як правильно тримати. Звуки схожі на мелодію дзвонів. Але не цей інструмент вразив найбільше. Здивували звуки діджеріду. Господар взяв до рук інструмент, такий, як наша трембіта, і квартиру наповнили звуки ритмів. Вони були низькі, звучала з переливами. Десять років тому мелодія саме цього музичного інструменту - діджеріду - кардинально змінила життя чоловіка. Як це сталося?
Зацікавив дивний звук
-Якось я прослуховував музичні семпли, - розповідає пан Павло. - Уловив звук незнайомого інструменту. Звук зачарував. Стало цікаво, що це так звучить. На підписі під семплом значилося загадкове слово - «діджеріду». Зайшов в Інтернет, і побачив, що це духовий інструмент, схожий на дудочку. Насправді діджеріду бувають різної довжини. Так само діаметр отвору у них різний. Є такі, що вищі середнього зросту людини.
Павло Віт грав на такому.
-Це один з найстаріших у світі духових музичних інструментів, - розповідає він. – Це інструмент австралійських аборигенів. Причому, в Австралії він має іншу назву – ідакі або єдакі. Діджеріду його назвали європейці.
За стародавньою легендою, щоб роздмухати багаття, один з аборигенів взяв палицю з евкаліптового дерева. Його серцевину вигризли терміти. Подув з одного кінця – і почув звук. Відтоді аборигени шукають сухі дерева евкаліпту, постукуванням по них перевіряють наявність пустот, зрізають і роблять названий музичний інструмент.
Легенда зацікавила пана Павла не менше, ніж сам звук діджеріду. Чоловіка не полишало бажання виготовити такий інструмент. Перший пробний екземпляр був з ватману. Зверху покрив лаком, розписав у стилі аборигенів. Декілька місяців тренувався грати. Потім зробив ще один. Теж з паперу. Грати можна було, але розумів, що на інструменті з дерева звуки будуть насиченішими, звучатимуть краще.
Виготовив діджеріду з ясена, клена, вільхи і навіть дуба. Робота надзвичайно кропітка. Спершу розпилює дерево навпіл по довжині. Далі стамескою видовбує серцевину. Це найбільше забирає часу. Багато значить довжина інструменту та діаметр внутрішнього каналу. Від цього залежить звучання: чим більша довжина, тим нижча тональність інструменту і навпаки. Роботу завершує склеюванням обох половин. Покриває лаком, фарбує. Діджеріду використовує для запису музичних треків, мелодія гарно вписується у композиції. Робить інструмент на замовлення музикантів. Загалом виготовив близько 100 діджеріду. Каже, зараз над ними не працює. Флейтами зацікавився.
Флейти вимагають ювелірної роботи
Родичу Павла, професійному музиканту з Одеси, знадобилася флейта. Запитав, чи не міг би зробити. Зробив! Щоправда, звук у ній був не дуже чіткий. Продовжив роботу далі, бо хотів удосконалити свої навики. Було бажання. До того ж, прочитав, що різновидів флейт багато. У його колекції є 2-камерна флейта , яку використовують музиканти у Північній Америці. Її особливість в тому, що камери перегороджуються глухою перегородкою,а під блочком,який перенаправляє повітря,з однієї камери в іншу,є малесенька 1-міліметрова щілина. Ще одна особливість – під час виготовлення цієї флейти слід витримати усі кути. Неправильний кут – неякісне звучання. Дуже гарний звук у такої флейти.
Поки Павло грав, мелодія спонукала до роздумів. Він власноруч зробив флейти таких країн: індійську, японську, корейську, північноамериканську, арабську, індонезійську. Є у нього флейта поперечна.
- Робота цікавіша тим, що вона більш ювелірна у порівнянні з виготовленням діджеріду, - розповідає пан Павло. – Саме тому мені цікаво працювати з таким інструментом.
Резонатор зробив з... гарбуза
Знаєте, як звучить берімбау? А калімба? Для більшості читачів такі назви навряд чи про щось говорять. Ці інструменти також є в колекції пана Павла. Виготовив їх власними руками. Берімбау це однострунний бразильський інструмент. Показуючи його, співрозмовник звернув увагу на резонатор. Каже, він з…гарбуза. Зрозуміло, декоративного.
Калімба дуже популярний в африканців щипковий інструмент. Замість струн використовуються «язички». Що коротший язичок, то вища нота. Язички у калімбі Павла зі звичайного ножовочного «полотна».
На ікілі, тувинському струнному, Павло не зіграв, бо, каже, віддав смичок. Є тут ще закарпатська телинка, чи тилинка, по-різному називають цей інструмент. Нігерійський барабан уду схожий на велику амфору. Він з глини. Зробили вінницькі гончарі.
Записує музику, робить аранжування
Павло опанував гру на кожному із виготовлених інструментів. Людина-оркестр, не інакше! Обладнав у квартирі студію. Записує музичні треки. Сам створює мелодію. До написання пісні «Ой, на гору» наштовхнули враження від сходження на найвищу вершину Карпат – Говерлу. Слова писали разом з другом Сергієм Бородкіним. Пан Сергій виконує пісню.
З допомогою флейт, діджеріду та інших інструментів, Павло створює власні музичні композиції. Зокрема, з допомогою флейта нещодавно записав альбом, який включає в себе вісім музичних треків. Чи бере участь у концертах? Виступав на двох фестивалях йоги, у перформансі на «Гоголь- фест», на відкритті молодіжного центру «Квадрат». Грав на діджеріду та флейтах.
З усього видно - людина він скромна. Білого халата у кімнаті пана Павла не побачив. Чоловік зізнався, що його нинішнє заняття набагато цікавіше для нього.
Джерело: 20 хвилин
|