| Огляд |
|
|
|
|
«Червона калина» зазвучала як ліричний гімн
11 липня 2017, вівторок
Поширити у Facebook
Торік до 160-річчя від дня народження Івана Франка відомий співак Фемій Мустафаєв у супроводі академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо (диригент Михайло Пікульський) дав повнометражний концерт романсів і пісень українських композиторів на вірші поета.
Великий зал Дому звукозапису був заповнений вщерть. Це був публічний показ перед тим, як мав розпочатися запис цих творів на компакт-диск. І ось компакт-диск «Іван Франко. Вже пора. Народний артист України Фемій Мустафаєв» у мене в руках.
Відкривається він виконанням солістом «Вічного революціонера». Фемій Мустафаєв прагне донести до слухача зміст гімну І. Франка рівним і чітким звуком голосу, бо важливо створити величний і незборимий образ Революціонера Духу.
На чільному місці романси М. Лисенка, більшу частину яких на слова І. Франка композитор написав наприкінці ХІХ сторіччя: «Безмежнеє поле», «Місяцю-князю», «О це тая стежечка».
По одному твору представлені такі композитори, як Яків Степовий, Федір Надененко, Анатолій Кос-Анатольський, Роман Сімович і Віктор Камінський.
У ключі українських пісень-романсів ХІХ — першої половини ХХ сторіччя витримані три пісні Володимира Ілемського. Тут відчутна вальсова основа, що властива для цього жанру. Це «І ти прощай», «Пісне моя, ти підстрелена пташко». Цікаво, що третя пісня на слова Франка «Як почуєш вночі» вже стала народною, і цю сфольклоризовану мелодію опрацював для голосу з фортепіано В. Ілемський.
Особливо нас вразили дві пісні Богдана Янівського. «Ой жалю мій, жалю» витримано у спокійно-сумних тонах. У невеликому оркестровому вступі дається експресивна музична тема, вона передає переживання ліричного героя. Соліст спокійно веде мелодію, що розгортається відносно невеликими фразами. Мелодія передає роздуми над тим, що сталося: він втратив голубку (наречену) і повернути її не може, але не годен її забути, вона забрала з собою не тільки надії, а й «душу з тіла, як весна бере з собою квіти запашнії». За формою це пісня, але іншого типу, ніж деякі українські народні чи пісні-романси. Строфічна будова ускладнена, кожний куплет має дві музичні побудови.
Другий твір Б. Янівського — пісня-оповідь «Червона калина», своєрідний ліричний гімн цьому улюбленому в Україні дереву. Іван Франко розповідає про калину як про живу людину з її життєвими проблемами. Композитор наповнив пісню-оповідь щиросердними інтонаціями, широким вокалом. Саме тому твір звучить як ліричний гімн.
Останній номер — пісня «Не пора» Д. Січинського, витримана в маршовому тоні. Вона разом з «Вічним революціонером» творить героїко-маршову рамку концерту.
Автор: Степан Лісецький
Концертна організація: Національна радіокомпанія України
Концертний зал: Велика концертна студія Будинку звукозапису НРКУ
Джерело: Урядовий кур’єр
|