|
|
Ефект Шимановського
У Національній філармонії України лунала музика польського класика
5 грудня 2011, понеділок
Поширити у Facebook
 Наступного року йому сповнилось би 130 літ.
Польща готується святкувати іменини свого другого великого (після Шопена) музичного класика. низку заходів Польський інститут у Києві запланував і в Україні.
Кароль Шимановський народився в селі Тимошівка Київської губернії (тепер Черкащина), в Єлисаветграді (нині Кіровоград) навчався в музичній колі Густава Нейгауза, батька знаменитого піаніста Генріха Нейгауза.
Дослідники не раз намагалися виявити "національне українське коріння" і в музиці Шимановського. Хоча сам композитор уникав прямого цитування
українських народних мелодій, які, звісно, знав, але поляки його звинувачували у відсутності польського національного характеру... У щоденнику ін писав: "Ніде стільки не говорять про національне мистецтво, як у нас. І ніде немає настільки мало ясності в понятті того, чим повинно бути це національне мистецтво".
Концерт музики Шимановського в київській філармонії велелюдним не був. Але публіка зібралася не випадкова, така не аплодуватиме між частинами симфонії. Програму польський диригент Роман Ревакович зробив наскрізь "концертною": "Концертна увертюра", Четверта ("Концертна") симфонія і концертне виконання балету "Харнасі".
Увертюру, яка через нетрадиційне мислення маестро Реваковича відкривала, а не завершувала концерт, Національний симфонічний оркестр зіграв з відчуттям монолітності форми. У Четвертій симфонії дуже добре було вибудувано темброву драматургію, підкреслено моменти раптового і сильного емоційного нагнітання і несподіваного "гальмування", що властиво для музичного мислення Шимановського.
Блискуче впорався з фортепіанною партією соліст Ян Кшиштоф Бройя, міцний польський піаніст з вулканічним темпераментом, що вже не раз відіграв цей концерт, й щоразу - з новим азартом.
Дещо спантеличив публіку балет "Харнасі". Цей твір часто виконують у концертному варіанті - переважно окремі найефектніші інструментальні номери. А нам показали двочастинний твір повністю. Каверза в тім, що залучено хор, він вступає аж наприкінці, а до того стоїть на сцені "для краси", і нетерпляча публіка знемагає від очікування - коли ж заспівають?
А ще в тексті (це давній діалект горців півдня Польщі) не можна було зрозуміти нічого, хоч "Думка" співала чітко, не "зжовуючи" слова. Не вистачало перекладу. А втім, сюжет "Харнасі" тривіальний: дівчину віддають заміж за нелюба, а вона чекає на розбійника-красеня (гуральці називають їх харнасями - від "харний", тобто гарний), що нарешті забирає кохану із собою.
"Харнасі" нагадує "Свадєбку" Стравінського: схожий підхід - через архаїчний фольклор як втілення "первісної дикості". І цей пульс, нерв, енергію дикої танцювальної стихії диригент передав дуже добре.
Автор: Олеся Найдюк
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "Голос України"
|