| Стаття |
|
|
|
|
Пам’ять про автора українського гімну Михайла Вербицького потрібно повернути в Україну – дослідниця
28 травня 2017, неділя
Поширити у Facebook
Львів – Двічі на рік їдуть українці у Польщу, щоб вшанувати пам’ять автора музики українського гімну отця Михайла Вербицького. Однак в Україні, зокрема на Львівщині, збереглись місця, пов’язані з іменем священика і композитора. У селі Завадів Яворівського району громада хоче повернути пам’ять про видатного українця. Чим славне це місце і як пов’язане з автором українського славня?
На пагорбі посеред села стоїть стара церква, двері якої у 1850 році відчинив священик Михайло Вербицький. Він тільки закінчив навчання у Перемишльській духовній семінарії. Разом із другою дружиною Катериною (перша жінка померла), 11-річним сином Іваном і маленькою донькою Марічкою оселився у будинку поблизу церкви. На жаль, хата не збереглась, але достеменно відомо, де саме вона стояла. Згідно із записом у метричній книзі латинською мовою з села Завадів, кілька років тому стало відомо, що в отця справді була донька, але у рік і дев’ять місяців вона померла.
За припущенням дослідників, дитина похована на церковному подвір’ї у Завадові. У селі у священній родині народився другий син Михайло. Зберігся не лише старий храм із часів отця Вербицького, але й іконостас, датований 1713 роком. Довкола нього існує легенда. У сусідньому селі Щеплота існував монастир, який у XVIII столітті розформувала австрійська влада. Коли монахи покинули стіни монастиря, будівля провалились під землю. Уцілів лише іконостас, який перенесли у церкву в Завадів. Збереглась як пам’ять про монастир кам’яна пивниця, нагадують про колись монаше життя і старі дуби. Це загадка для археологів, яка може відкрити чимало цікавинок із минулого.
Церква, у якій з 1852 до 1854 був парохом отець Михайло Вербицький
«Є легенда, а можливо, це правда, що іконостас сюди потрапив із монастиря, який був у селі. А церква збудована у 1812 році, верх був весь дерев’яний. Маємо і Євангеліє, яким користувався отець Вербицький», – говорить настоятель храму отець Ігор Кривейко.
Ще чимало церковних старожитностей вдалося зберегти, пов’язаних з автором українського гімну, розповідає дослідниця спадщини отця Михайла Вербицького Світлана Кочергіна.
«У церкві є речі, які ми з львівськими науковцями дивились, ризи священників ХІХ століття, якими користувався отець, старі хрести ХІХ століття, ікони, унікальні, бо вони на блясі. Це свята земля, по якій ходив Вербицький, церква, намолена ним, тут народжувались його твори, і ми досліджуємо, що саме він написав у Завадові», – каже науковець.
Спів на мелодію отця Вербицького досі живий
Пароха Михайла Вербицького селяни радо зустріли, і він упродовж двох років служби зумів об’єднати парафію, і досі тут панує така ж атмосфера, у селі є лише один греко-католицький храм. Отець Вербицький цікавився життям селян, створив церковний хор. У цьому йому допоміг музикант Іван Музикевич. Це був особливий хор церковного піснеспіву і донині спів завадівських хористів різниться, зауважила Надія Ребець, завідувач Народного дому села Завадів.
«Вербицький тут був два роки, але коли подивитись, як співає наш хор, подивитись на ноти Вербицького, цей спів передався з покоління в покоління. Ми розуміємо, що це спів на мотив мелодії Михайла Вербицького. Мелодія співу не змінюється на різні церковні пісні. Він дуже любив спілкуватись з людьми», – говорить працівник культури.
А ще на концертах отця збирались чи не усім селом. Адже Михайло Вербицький, навчаючись ще у Львівській духовній семінарії у 1933 році (науку тут він перервав), освоїв гру на гітарі й став віртуозом, залишив свої твори спеціально для гітари. Кажуть, що саме Вербицький започаткував у Галичині гру на цьому інструменті. У Завадові проводять фестиваль гітарної музики у пам’ять про автора українського гімну. Втім, дослідники припускають, що грав священик і на фортепіано.
«Донині точиться в наукових колах суперечка, чи мав отець Вербицький фортепіано, чи ні. Можливо, мав, бо коли він отримав третю парафію у Млинах, то подружився з князем Любомирським, а його дружина була прихильницею гри на фортепіано. Вони часто зустрічались. Отець Вербицький приїхав до Любомирського – і якраз з кімнати лунала фортепіанна музика, а отець почув, що гра не дуже добра. На що князь йому сказав, мовляв, сядь і зіграй краще, і священик сів», – розповіла дослідниця, автор книжки про отця Вербицького Ганна Папірник.
Громада Завадова мріє збудувати музей імені Михайла Вербицького у вигляді білого фортепіано і навіть вже має проект. Але втілити цей задум без підтримки держави чи меценатів не зможе. Наразі люди створили вічеву площу імені отця Вербицького, де у майбутньому, вірять, таки буде музей, а експонатів не забракне. Також громада склала туристичний маршрут, щоб розповідати історію села, повернути пам’ять про Михайла Вербицького в Україну.
Природа села Завадова надихала отця Вербицького на творчість, він не полишав писати музику, і є припущення, що, можливо, першу світську пісню «До зорі» написав саме тут.
Автор: Галина Терещук
Джерело: Радіо Свобода
|