Інтерв'ю |
|
|
|
|
Музика, що стала життям
23 січня 2017, понеділок
Поширити у Facebook
Музика з прадавніх часів є невід’ємною частиною життя людей. Так повелося, що саме під її ритми нам легше не лише святкувати певні події та радіти, але й сумувати, проводжати в останню путь дорогих нам осіб. Дійсно, улюблені мелодії западають нам у душу і здатні дарувати настрій на тривалий час. То в чому ж саме та невідома сила музики, і що означає це мистецтво в житті самих музикантів, журналісти «Марічка NEWS» дізнавались в артистки оркестру Хмельницької обласної філармонії, театру імені М. Старицького, викладача, художнього керівника та диригента камерного оркестру Хмельницького музичного училища ім. В. Заремби, лауреата премії ім. Богдана Хмельницького за високу професійну майстерність, активну концертну діяльність, вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію музичного мистецтва в місті Хмельницькому Оксани Цмур.
– Що для Вас музика?
– Музика для мене – все! Я захоплювалась нею майже з народження. В мене батько дуже добре грав на трубі. Вочевидь, від нього в мене абсолютний слух з дитинства. А коли почула по радіо гру на скрипці – одразу сказала мамі, щоб завела мене до музичної школи. Там мене одразу прийняли. А коли я побачила, як грає ансамбль скрипалів, – неодмінно захотіла бути серед них. Завдячуючи гарній науці своєї вчительки Наталі Олександрівни Дроян, після закінчення музичної школи вступила до школи-десятирічки – Львівської спеціальної музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької, яку закінчила з золотою медаллю. Потім – Львівська консерваторія з червоним дипломом. І навіть зараз я ще навчаюсь на магістратурі. Тобто без музики я не можу жити! Це моє життя. Вона мені сниться. Я навіть щоночі граю на скрипці!
– Чи передалась така любов Вашій дитині?
– Напевно, це передається генетично! Моя дитина вже народилась зі скрипічною постановкою. Я здавала державний іспит за тиждень перед пологами. Тому, мабуть, так і вийшло, що вона ще з материнської утроби знає це мистецтво. По скрипці вона сама вібрує, сама грає… Хоча й навчається в медичному. Та й там вона вдало поєднує істинне захоплення з обраною професією – виступає на всіх музичних конкурсах. Тобто в нас вся сім’я така – чоловік музикант, я та й дитина.
– А чи можливо таку любов, яку Ви отримали генетично, передати Вашим учням? Як викладач, що Ви для цього робите?
– По-перше, я раджу учням ходити на всі концерти, які відбуваються в нашому місті. До нас приїжджають дуже гарні музиканти і зі Львова, і з-за кордону. Якщо діти чутимуть, як інші професіонали виконують музичні твори, в них може зародитись істинна любов до цього мистецтва. Тому що лише на навчальній програмі вони не можуть цілком зрозуміти всіх можливостей музичного інструменту. Лише в спокійному тоні, не роблячи зайвих зауважень, на власному прикладі показуючи те, як правильно потрібно грати, – можна стимулювати їх до гарного навчання. І найпрекрасніше після цих уроків бачити їхній розвиток. Ще одним з важливих моментів є практика. Коли ми виступаємо зі студентським оркестром Хмельницького музичного училища імені Владислава Заремби – там діти, студенти, грають соло. А ми з оркестром акомпануємо. І так у них розвивається конкуренція. Вони прагнуть краще грати, краще займатись.
– Що з Вашої професійної діяльності Вам подобається найбільше?
– Дуже люблю виступати. Люблю грати сольні партії. Але часом доля підносить і цікаві несподіванки. От, наприклад, нещодавно дізналась, що гратиму на концертах Тіни Кароль. Нас відібрали кілька чоловік. Це буде чотири концерти у Львові, один у Буковелі та один у Хмельницькому. Це має бути квартет, а я концертмейстер. Така практика дуже корисна для професійного розвитку. Окрім того, ще й неймовірний енергетичний заряд можна отримати просто від спілкування з цією співачкою. Як виявилось, Тіна дуже приємна та проста дівчина, з якою хочеться працювати.
– Що би Вам хотілось змінити в діяльності музичних колективів міста Хмельницького?
– Дуже хочеться, аби більше людей зараз відвідували концерти, більше розвивались музично. Хоча, звичайно, радує те, що хмельничани почали добре розбиратись у музиці і обирають, дійсно хороші концерти з хорошою музикою. Хочеться, щоб молодь слухала більше живої музики. Тим, хто приходить на концерти, – дуже подобається. Навіть у школах, коли ми виступаємо перед учнями, то спочатку вони ще шумлять, а далі починають заслуховуватись. Особливо, якщо ми підбираємо гарну програму: спочатку класика, потім сучасне. Діти після того вигукують і «біс», і «браво». Ми, до речі, їх вчимо ще й культурі поведінки на концертах. От, наприклад, цього року на новорічних святкових ранках у театрі ім. М. Старицького перед іграми та виставою ми граємо кілька новорічних композицій з оркестром. Спочатку думали, що дітям буде нецікаво, та, як бачимо, вони всі уважно слухають, а найменші й підтанцьовують.
Автор: Тетяна Кузьміна
Концертна організація: Хмельницька обласна філармонія
Джерело: Марічка news
|