| Огляд |
|
|
|
|
«Бажаю Україні миру...»
«Королівський бас» Андрій Валентій подарував «Вечір романсів» меломанам нашої столиці
8 червня 2014, неділя
Поширити у Facebook
«На Україну повернусь...» Мимоволі слова цієї популярної пісні із золотого фонду української естради спливли у пам’яті ще до початку Вечора романсів за участю соліста Національного академічного Великого театру Білорусі, лауреата міжнародних конкурсів і багатьох престижних відзнак Андрія Валентія, що відбувся у Національній філармонії.
Концерт пройшов у форматі «Музичної вітальні» бо романс — камерний, навіть у певному сенсі інтимний вокальний жанр, вимагає особливо зосередженого налаштування на слухацьке сприйняття. Ініціатором вечора Андрія Валентія виступила відомий в Україні бізнес-тренер Альона Сисоєва, яка займається музичним меценатством та останні роки співпрацює з Валентієм як концертний директор та продюсер. Концерт пройшов також за підтримки МКГ «Живе Діло» в рамках благодійної акції. 100 квитків безкоштовно було передано в музичні заклади України, щоб обдаровані діти мали змогу також відвідати концерт та познайомитися з творчістю співака світового рівня. Вечір нашого співвітчизника, який родом із Чернігівщини, а нині є солістом двох Великих театрів (у Мінську і Москві) та Михайлівського театру викликав інтерес з боку київських поціновувачів академічного співу.
У нинішній, вкрай напруженій політичній ситуації, сфера культури й мистецтва в Україні опинилася під прицілом особливо пильних поглядів і сильних світу цього, і пересічних громадян, адже мистецтво стало своєрідним заручником процесів перезавантаження традиційних уявлень про мораль, дружбу, лояльність, гуманність тощо; водночас воно стало зоною тестування кожної людини, дотичної до мистецької діяльності, на відповідність названим критеріям і нормам суспільного буття. Власне, тому й концерт Андрія Валентія, гостя з Білорусі, з українським корінням і водночас співака з російською програмою, виконавця, шанованого в Росії, визнаного Білорусі, який мав успішні гастролі в різних європейських країнах, викликав підсилену цікавість українських меломанів.
Програму концерту склали переважно романси російських композиторів академічного стилю — М. Глинки, П. Чайковського, С. Рахманінова, Г. Свиридова, Д. Кабалевського, а також відомі старовинні романси (так звані, «міські») — «хітів» романсового жанру 19 століття — Л. Малашкіна, Б. Фоміна тощо.
Визнання індивідуального тембрового забарвлення, краси, потужності, глибини звучання голосу Андрія Валентія прийшло до слухачів майже з самого початку вечора. Відчувався значний запас міцності його голосу, здатного елементарно перекривати звучання симфонічного оркестру в оперній постановці. Особливо припали до душі присутнім «Серенада Дон Жуана» П. Чайковського, де співак підкорив аудиторію артистизмом, темпераментом, елегантним фразуванням, досконалими верхніми нотами, на які, затамувавши подих, завжди з нетерпінням і побоюванням за результат чекають знавці цього романсу. Емоційна розкутість, сценічна пластичність, відповідна міміка співака підкорили зал під час виконання романсів Георгія Свиридова. Вільна сценічна поведінка баса свідчила про значний досвід його праці в багатьох оперних постановках. І успіх у публіки зростав з кожним номером.
Шалений прийом чекав співака і у другому відділенні, де жіноча частина залу просто танула й мліла від оксамитових і пристрасних інтонацій Андрія Валентія в романсових хітах «О, если б мог выразить в звуках» Л. Малашкіна, «Очи черные», «Только раз бывает в жизни счастье» В. Фоміна, а чоловікам виявилася особливо близькою й рідною «разухабистая» енергетика пісні «Вдоль по Питерской», емоційна розкутість й краса наспівної мелодики справжніх шедеврів української народної пісенності — «Дивлюсь я на небо», «Чорнії брови, карії очі». Вигуки «браво» повсякчас супроводжували виконання кожного номеру, і для всіх стало очевидно — вечір романсу вийшов вдалим на всі 100! У кінці виступу публіка, стоячи кілька хвилин, аплодувала Андрію Валентію та його концертмейстеру Тетяні Старченко.
«Дню» вдалося на кілька хвилин «вилучити» співака зі щільного оточення його фанів у фойє після завершення концерту й поставити кілька запитань.
— Пане Андрію, з яким настроєм ви приїхали в Україну, в якій ви народилися й вчилися, у час, коли на вашій Батьківщині гинуть люди на сході і відбувається війна, спровокована найближчим сусідом, коли ціла когорта відомих діячів культури Росії поставила свої підписи під ганебним колективним листом на підтримку агресії Росії в Україні; коли чимало артистів світового рейтингу скасовують свої гастролі в Україні й перебувають у «режимі очікування» політичного прояснення й стабілізації ситуації?
— Звичайно, я як українець не можу індиферентно ставитися до всіх подій, які збурили весь світ уже упродовж півроку. Переживав, коли почався Майдан, загинула Небесна Сотня, і нині серце не на місці, коли ллється кров на сході України... Хочеться миру, стабільності й процвітання Україні. Знаєте, коли дивлюся ТБ, то складається враження, що мас-медіа (особливо російські), що висвітлюють і коментують події, часто вдаються до «згущення» інформації і навіть відвертої брехні про те, що дійсно відбувається в Україні. Повірте, не всі росіяни агресивно налаштовані проти України, як на цьому акцентує увагу ЗМІ. Гадаю, що такого не повинно бути, й, власне кажучи, саме люди мистецтва покликані сказати своїм талантом, що світом має правити мир, адже музика — універсальна мова, що не потребує перекладача...
— А проте, побутує думка, що «мистецтво і війна говорять різними мовами»... До слова, якою думкою ви керувалися, верстаючи програму вашого київського концерту майже виключно з російських романсів і трохи «розбавлених» українськими хітами «Дивлюсь я на небо», «Ніч яка місячна», «Чорнії брови»... Чи не виникали у вас побоювання, що частина публіки у залі сприйматиме цю музику, як певний виклик сьогоденню?
— Нещодавно я презентував цю ж програму в камерному залі московського Будинку музики, і мав нагоду переконатися, що коли звучали українські пісні, то навіть чоловіки, закриваючи обличчя руками, крадькома витирали сльози... Насправді програму Вечора романсів складали ще рік тому, коли й натяку не було на Майдан, ні анексії Криму, ні сепаратистко-терористичних дій на Сході України та інших катаклізмів...
— Ваші спонсори анонсували, що нинішній концерт — ледь не перший в Україні і проходить під брендом «Відродження талантів України». А натомість позаминулого року ви «засвітилися» в партії Верховного жерця Рамфіса в «Аїді» Дж. Верді на Львівському фестивалі оперного мистецтва з нагоди 140-річчя від дня народження Соломії Крушельницької, причому виступали в одній виставі з оперною дівою Георгіною фон Бенза. Чи не плануєте, використовуючи свій досвід «запрошеного співака» в московському Великому театрі та Михайлівському оперному театрі, виступити за таким самим сценарієм на сцені Національної опери України, тим паче, що у вашому репертуарі є партія Короля Філіпа, а в Києві минулоріч відбулася прем’єра «Дона Карлоса» Дж. Верді ?
— Наскільки я поінформований, в Київській опері такої практики не існує (іноземних співаків на разові вистави у рамках, наприклад, фестивалів, днів культури). Хоча знаю про цікавий творчий проект Національної опери «На Україну повернусь», що залучає на концерти вітчизняних співаків, які здобули «зірковий» статус за кордоном. Якщо така пропозиція буде, то я обов’язково позитивно відгукнуся і виступлю в Києві...
— Яке місце у вашому репертуарі посідає камерна вокальна музика? Чи не «заважає» іноді вам ваш сильний, великий за діапазоном голос, чи не складно буває його «приборкати» під час виконання камерної лірики, яка нерідко потребує напівтонів, більш довірливої інтонації, ніж оперні партії, де часто співаку доводиться демонструвати всю міць голосу, щоб перекрити динаміку звучання всього симфонічного оркестру? Зрештою, до чого більше ваша душа лежить — виконання оперних партій чи романсів?
— Камерний спів — це надзвичайно складна річ. Тут співак опиняється сам на сам перед публікою, і будь-яка неточність (інтонації або міміки) одразу стає помітною у залі. До речі, зараз дуже мало оперних співаків, які ризикують співати великі програми з одних романсів. Та наслідуючи традиції Ф.Шаляпіна, випробовуючи себе у виконанні інтимної романсової лірики, озвучуючи класичні й популярні романси, я вдосконалюю та шліфую свою професійну майстерність. Переді мною яскравий приклад — київський колега, відомий український бас Тарас Штонда, який наважується робити об’ємні концертні програми з одних романсів. Камерний репертуар дає мені величезний простір для пошуків, вдосконалювання інтерпретацій романсів різних композиторських стилів, пошуки нових резервів вокальної пластики, інтонації фрази, відточення артикуляції. І це праця для співака на все життя!
ДОВІДКА
Андрій Валентій народився у Чернігівській області. Як музикант почав свій шлях в Чернігівському музичному училищі по класу труби, далі продовжив навчання в Київському державному музично-педагогічному університеті ім. Драгоманова, був солістом хору хлопчиків Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М.Лисенка.
Згодом закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію по класу сольного співу.
Андрій Валентій володіє красивим голосом, критики його називають «королівським басом» за винятковий тембр і красу співу. Співак підкорює слухачів не тільки сильним голосом, але й природною артистичністю, вмінням блискуче передати будь-який образ і широку палітру почуттів та емоцій.
Гастролював у Франції, Німеччині, Великобританії, Бельгії, Італії та ін.
Андрій Валентій з 2009 року працює солістом Національного академічного Великого театру Білорусі й водночас запрошеним солістом Великого театру Росії та Михайлівського театру.
Має широкий і різноманітний оперний і камерний репертуар.
Автор: Наталія Семененко
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "День"
|