«Доброзичливці» радили Миколі Лисенку покинути «хохляччину»… | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
«Доброзичливці» радили Миколі Лисенку покинути «хохляччину»…
«Доброзичливці» радили Миколі Лисенку покинути «хохляччину»…
25 березня 2017, субота
Поширити у Facebook

Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в с. Гриньки на Полтавщині.

Навчався у харківській гімназії. З юнацьких літ завдяки талановитій грі на піаніно отримував запрошення на бали і вечори. З 1852 року в родині Лисенка виховувався Михайло Старицький, який був родичем по матері і рано залишився сиротою.

Великий вплив на юного Миколу спричинила «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Герої роману його так вразили, що юнак присягнувся присвятити своє життя відродженню української культури.



Ставши студентом природничого факультету Київського університету, брав активну участь у роботі «Громади». Збирав народні пісні. За 45 років підготував сім збірок українських пісень. Записав понад 1500 пісень, з яких більш як 600 було покладено на ноти.

Завдяки етнографічній роботі, яку проводили «громадівці», збереглись українські народні пісні і танки Воронезької губернії, яка колись була українською землею. Цей етнографічний матеріал спростовує російське шовіністичне твердження, що українська мова є лише суржиком польської і російської, адже Воронезька і Курська губернії ніколи не були під впливом Польщі.

Активна діяльність у «Громаді» зблизила молодого Лисенка з Павлом Чубинським, який у 1862 році написав вірш «Ще не вмерла Україна». Для збору матеріалу Микола Лисенко і Михайло Старицький перевдягались у сільський одяг, щоб викликати довіру в селян. Та іноді пильні селяни приймали їх за жандармських нишпорок…

Етнографічні дослідження надихнули Лисенка на написання праць «Народні музичні інструменти на Україні» та «Характеристика музичних особливостей малоруських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм». Ці праці стали основою української фольклористики. За спогадами Бориса Грінченка, зібрані Лисенком матеріали були використані при створенні «Словника». Не менш важливою була діяльність Лисенка з організації недільних шкіл та видання української літератури.

У 1867 році, щоб удосконалити музичну майстерність, Лисенко вирушив на навчання у Лейпциг, де за два роки опанував чотирирічну програму Лейпцизької консерваторії. По поверненню почав виступати як піаніст. Його концерти мали приголомшливий успіх!

1872 року разом з Михайлом Старицьким створив «Товариство українських сценічних акторів». Аматорським складом, який довів, що не гірший за справжніх акторів, поставили опери «Андрашіада» і «Чорноморці». Третя опера, «Різдвяна ніч» за мотивами повісті Миколи Гоголя, принесла Миколі Лисенку такий успіх, що його стали вважати батьком української опери.

Всього Микола Лисенко створив 10 опер, поклав на ноти понад 80 творів Шевченка. При цьому творив в умовах постійного тиску цензорів і настирливих «доброзичливців», які радили композитору покинути «хохляччину».

У 1874−1875 роках Лисенко вдосконалював свою гру в Петербурзі у М. Римського-Корсакова. Там йому запропонували стати капельмейстером приватної опери, яка відкривала можливість потрапити до імператорської опери. Відмовився і повернувся у Київ, де заробляв викладанням музики в Київському інституті шляхетних дівчат. Крім того, відмовився від пропозиції Петра Чайковського поставити оперу «Тарас Бульба» російською мовою. 1885 року Лисенко поклав на музику вірш Олександра Кониського «Молитва за Україну», який став популярним на Галичині.

По смерті Пантелеймона Куліша опікувався його творчою спадщиною. 1903 року Британське та закордонне біблійне товариство видало «Біблію» у перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, І. Пулюя. Українська «Біблія» видавалася в Лондоні, Відні, Берліні, Нью-Йорку. В Україні цей переклад було видано лише у 2000 році. Зароблені на гастролях гроші віддавав на доброчинність.

Коли ж у 1903 році під час святкування творчого ювілею друзі-«громадівці» вручили композитору гроші на придбання заміського будинку для відпочинку, то на них у 1904 році у Києві відкрив музично-драматичну школу М. Лисенка.

Викладачем школи став Олександр Мишуга, якого називали другим королем тенорів після Карузо. Мишуга залишив вигідний контракт у Віденській опері і навіть сплачував неустойки, щоб викладати разом з Лисенком.

З Вищим Музичним інститутом Лисенка у Львові були пов’язані композитори Анатоль Вахнянин, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський. Тут працювали Галь, Коффлер, Ф.Колесса. З 1930-х років до викладання залучаються галицькі музиканти, що здобули освіту закордоном - Микола Колесса, Антон Рудницький, Нестор Нижанківський, Роман Сімович.

Питання про створення спеціального музичного навчального закладу вищого типу з викладанням рідною мовою для української громади Львова й Галичини неодноразово порушувалося на сторінках львівської преси в ХІХ-ХХст.

Передвісники такої інституції були: у 1870 р А.Вахнянин утворив при товаристві «Теорбан» музичну школу для науки інструментальної, вокальної, гармонії і контрапункту. Оскільки згадане Товариство проіснувало недовго, то школа теж припинила своє існування.

Заснування першого українського музичного закладу, що мав на меті виховання професійних музикантів, нерозривно пов’язане з діяльністю хорового товариства «Боян» - ще однієї спроби А.Вахнянина вже у 1891 р. Тоді «Боян» розповсюдив свої філії по цілому краї, котрі були об’єднані в Союз співацьких і музичних товариств. Саме під його патронатом було створено Вищий Музичний Інститут.

Перший рік навчання ВМІ розпочався 10 жовтня 1903 р. Директор – А.Вахнянин (теорія музики, історія музики і гармонії ).

У перший рік до роботи зголосилося 7 професорів і 66 учнів.

На перших порах існувало тільки 3 спеціальності : фортепіано, скрипка і сольний спів.

21 квітня 1907 р. збори «Союзу Співацьких і Музичних Товариств» ухвалили змінити його назву на «Музичне Товариство імені Миколи Лисенка».

У 1908 році Лисенко створив «Український клуб», який своєю культурно-просвітницькою діяльністю дратував російських шовіністів. Брав участь в організації 50-х роковин смерті Тараса Шевченка, заснував комітет для сприяння спорудженню пам’ятника Шевченку. За відзначення шевченківських свят поліція закрила «Український клуб», а проти Лисенка відкрила кримінальну справу. Серце Миколи Лисенка не витримало, і 6 листопада 1912 року видатний композитор помер у Києві.

На прощання з Миколою Лисенком зібралось 30 тисяч осіб. населення Києва на той час налічувало 600 тисяч. У соборі Лисенка відспівували три хори: хор студентів, хор собору і хор артистів. Після відспівування траурна хода рушила на Байкове кладовище. До процесії приєдналися ще п’ять хорів, а траурні вінки везли на трьох колісницях.


Автор: Вітолін
Джерело: Високий замок



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine