|
|
МЕТТАморфози «Київських Солістів»
13-го березня відбувся другий концерт «Київських солістів» під орудою Володимира Сіренка, як головного диригента колективу
13 березня 2011, неділя
Поширити у Facebook
 Камерний ансамбль «Київські солісти» – колектив молодих музикантів, заснований і керований відомим скрипалем Богодаром Которовичем не за довго до 15-річчя залишився без свого вчителя і керівника.
Півтора роки «Солісти» грали під керуванням диригента з Дніпропетровська – Дмитра Логвіна. Нещодавно ж їх очолив провідний український музикант, котрий, водночас, є головним диригентом Національного Академічного Заслуженого Симфонічного оркестру України Народний артист України Володимир Сіренко.
13-го березня відбувся другий концерт «Київських солістів» під орудою Володимира Сіренка як головного диригента із символічною назвою «Метаморфози».
Це був один з тих виняткових концертів, наприкінці яких аплодуєш з особливою наснагою, щоб якомога щиріше висловити свою подяку виконавцям за подаровану можливість відчути висоту і сповнитися прекрасного.
Запропонована виконавцями програма говорить сама за себе: «Метаморфози» Ріхарда Штрауса, які прозвучали в фіналі доповнила у другому відділі Симфонія № 10 для струнного оркестру Фелікса Мендельсона, а Концерт № 1 (До-мажор) для віолончелі з оркестром Йозефа Гайдна та «Адажіо» з Десятої («Незакінченої») симфонії Густава Малера були зіграні на початку.
Глибокоемоційна піднесеність, не стільки гучне, скільки насичене обертонами звучання, від якого, буквально, вібрують стіни та підлога; проникливе вимальовування мелодій у довершеному узгодженні багатошарових пластів музичної тканини малерівського «Адажіо» – усе це одразу запевнило слухачів в тому, що перед ними – справжні майстри своєї справи.
А зіграна потому, наповнена теплом і пульсуюча життям музика гайднівського Концерту, здається, вдало передала нинішні відносини між ансамблем та диригентом. Їхній «діалог» можна порівняти з довірливою дружньою бесідою «на рівних», але молодшого зі старшим колегою, який може зарадити у спільній справі.
В атмосфері їхньої гри відчувалось, що «Київські солісти» були раді, нарешті, за півтора роки «скитань» знайти собі «притулок», а Володимир Сіренко – задоволений співпрацею з молодими амбітними музикантами. До речі, треба наголосити, що темперамент і творча відкритість диригента прекрасно резонують з настроями ансамблістів.
До того ж, «Солісти» для Сіренка, як і він для них не є чужими: «Ми починали: практично, разом – поки Богодар Антонович ще не взяв до рук диригентську паличку, я неодноразово диригував цим ансамблем (гастролі в Москві, «Варшавська осінь», концерти у Києві, Львові…), – розповідає Володимир Сіренко, – тож, на одній сцені з «Київськими солістами» я почуваюсь цілком природно».
Вочевидь, те ж саме сказали б і «Київські солісти». Адже, вони добре грали не тільки кожен окремо, а й прекрасно відчували ансамбль і диригента. Можливо, саме тому їм вдалося передати витончені романтичні настрої музики Мендельсона і, буквально, примусити слухачів пережити штраусівські «Метаморфози».
Уважне ставлення одне до одного, злагодженість на основі доброзичливості та мистецької симпатії і щасливе спів-буття у світі музики – так можна характеризувати співпрацю «Київських солістів» з Володимиром Сіренком.
На Сході подібне гармонійне співіснування називають мЕттою.
І саме через те, що метаморфози бувають різного роду і жодну з них неможливо передбачити напевне, приємно констатувати, що у «Київських солістів» вони відбулися на достойному рівні.
Автор: Ганна Волчок
Фото: Тетяна Платонова
Колективи: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Диригенти: Володимир Сіренко
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Фотоальбом:
|