Квітка - кохання Лесі | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Квітка - кохання Лесі
Квітка - кохання Лесі
26 квітня, четвер

В українській культурі є багато відомих нам людей. Проте є й такі, про життя і працю яких широкий загал знає мало. Таким є Климент Васильович Квітка - людина високоосвічена, етнограф, фольклорист, музикознавець. У колах науковців про Квітку найперше говорять як про чоловіка Лесі Українки. Але навіть те, що письменниця обрала з-поміж інших чоловіків зі свого оточення саме Климента Квітку, зайвий раз засвідчує вагомість і непересічність його особистості.


Народився він 4 лютого 1880 року в селі Хмелів теперішньої Сумської області. Батька втратив рано і мати віддала його, п'ятирічного, на виховання в сім'ю київських міщан Карпових, оскільки не могла утримувати сина. Вони дали йому ґрунтовну освіту.

Музики навчався з 7 років у приватних учителів.1897 року закінчив 5-ту Київську гімназію із золотою медаллю. У гімназичні роки навчався й у Музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства по класу фортепіано. Уже в гімназії збирав народні пісні, з 1996 року співпрацював із журналом "Київська старовина". Продовжив освіту в Київському університеті Святого Володимира, де водночас був концертмейстером хору. 1902 року закінчив юридичний факультет Київського університету. Тоді ж підготував і видав першу збірку записаних ним народних пісень.

По закінченні університету працював в окружних судах у Тифлісі (1902-1905 рр.) та Сімферополі (1905- 1907 рр.).


У листопаді 1898 року Леся Українка читала своє оповідання "Над морем" у літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях був і студент-першокурсник Климент Квітка.


В одному з листів до матері Леся писала: "Можу сказати так: я не переїду з Кльонею з Тифліса в інше кавказьке місто жити невінчана..." 1907 року Климент Квітка і Лариса Косач одружилися. Повінчалися вони у Київському Вознесенському храмі на Деміївці. Разом перебували в Криму, на Кавказі, в Єгипті. Підтримували одне одного. Леся називала його любляче - "Кльоня". Прихильність до чоловіка видно з листа поетеси до своєї найближчої подруги Ольги Кобилянської: "Мій хтосічок знає, - що хтось завжди тримався добре з "Квіточкою", але тепер тримається ще ліпше, і тепер уже "Квіточка" зовсім не може без когось жити та і хтось близько до того. Чи то зле, чи то добре, то кожний собі може думати як хоче, але вже воно так. Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати один одному, - се головне в наших відносинах, а все решта другорядне. Може, не кожний повірив би мені на такі слова, але хтось мені повірить, я знаю".


У 1908 році Климент Васильович разом з Лесею Українкою та О. Сластіоном записав мелодії українських народних дум. Записи з фоноваликів транскрибував Філарет Колесса, який серед інших записів видав їх під назвою "Мелодії українських народних дум" (1910-1913 рр.).
Чимало народних мелодій Климент Квітка записав з голосу Лесі Українки. Вона, будучи хворою, не маючи змоги писати, проспівала своєму чоловікові 225 народних пісень. Климент Васильович видав їх після смерті дружини збіркою "Народні мелодії з голосу Лесі Українки. Записав та упорядив Климент Квітка" (Ч.1. К., 1917 р.; Ч.2, 1918 р.) Із Лесею Климент прожив 6 років. Після смерті дружини з головою поринув у роботу.
З 3 листопада 1917 р. працює товаришем (заступником) генерального секретаря судових справ Української Центральної Ради. 3 1 березня 1918 р. - призначений на посаду товариша (заступника) міністра юстиції УНР. В 1918 працює рахівником у місті Юзівці (нині місто Донецьк). В 1920-1933 рр. Климент Васильович працював в Академії наук Української РСР, де організував Кабінет музичної етнографії (1922 р.). Одночасно викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка.


В 1933 р. Квітку звільнили з роботи за політичними звинуваченнями (є версія, що він з однієї роботи перейшов на іншу прямим переводом) і на півтора місяці заарештували. Залишившись без засобів існування та побоюючись нового арешту, переїхав до Москви й розпочав роботу в Московській консерваторії, де читав курс музики народів СРСР (з 1933 р. - професор). 8 лютого 1934 року його знову заарештували в так званій "Справі славістів", сфабрикованій ОДПУ, й ув'язнили на 3 роки.

Відбував покарання у сумнозвісному концтаборі "Карлаг" та Алма-Аті у Казахстані. 13 квітня 1936 року був достроково звільнений і поновлений на роботі в Московській консерваторії. До кінця життя Квітка там працював на посаді професора, завідувача Кабінету народної музики. З 1936 р. Климент Квітка - керівник фольклорної секції Науково-дослідного інституту при Московській консерваторії, від 1937 р. до 1945 р. і від 1949 р. до кінця життя - науковий керівник заснованого ним же Кабінету вивчення музичної творчості народів СРСР (нині - Науковий центр народної музики ім. К. В. Квітки).

Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. Близько двохсот із них використали українські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності, - а це були непрості часи царського, потім - більшовицького панування, - видати близько сотні наукових праць.
Вершиною етнографічного шляху Квітки є збірник "Українські народні мелодії" (К., 1922 р.), де вміщено 743 пісенних зразки українських пісень. Не менш відомими є його праці: "Ритмічні паралелі в піснях слов'янських народів" (1923 р.), "Професіональні народні співці і музиканти на Україні" (1924 р.), "Пісні українських зимових обрядових свят" (початок 1940-х рр.)...


За життя Климент Квітка надрукував 40 досліджень із музичного фольклору, рецензій, збірників народної музики. Наукова ерудиція дозволяла вченому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов'янських, а й тюркських та угро-фінських народів, хоча головний інтерес його досліджень зосереджувався на українській народній музиці.


Більшу частину наукової спадщини Квітки становлять новаторські теоретичні розробки з методології дослідження календарних пісень і народної інструментальної традиції. Розробив нову методику польової роботи, теоретичні основи етномузичної соціології та історико-порівняльного вивчення музики етнічно родинних народів (слов'ян, тюрків та інших). Климент Квітка у своїх працях висвітлював різні питання етномузикознавства: історію народної музики, методи збирання й дослідження фольклорного матеріалу, ритміку та мелодику народних пісень, музичний побут професійних народних співців, народні музичні інструменти, історію музичної етнографії.


Квітка зробив ряд дуже важливих відкриттів щодо походження й поширення первісних звукорядів, хроматизмів, ритмічних архетипів. Велике значення надавав критичному аналізу джерел. Найважливіша праця Квітки - музично- етнографічний і морфологічний опис системи обрядових жанрів східних слов'ян - залишилася незавершеною.


До кінця життя Климент Васильович не хотів робити предметом досліджень власні стосунки з Лесею Українкою, що говорить про його неабияку порядність. Ось як різко він писав тоді ще молодому, а згодом знаному літературознавцеві Дмитрові Косарику на його прохання розповісти про стосунки з Лесею Українкою: "Дорогий Дмитре Михайловичу! Коли Ви посилали мені запит щодо біографії Лесі Українки, Вам, певне, не спадало на думку, що Ви причиняєте мені психічну травму.


Я не історик літератури, і Леся Українка для мене не предмет об'єктивного наукового досліду. Наперекір сентенції "час - найкращий лікар" - все тяжче, що зв'язане з біографією Лесі Українки, з бігом часу робиться ще тяжчим, і кожен запит щодо її біографії так на мене впливає, що на кілька днів гостро падає здатність до роботи… А потім надовго більшає загальна депресія. Як я жив в Києві, запити були часті, аж на вулиці спиняли не тільки "за довідками", а ще й ставили складні питання про генезу творів, і це було одною з причин, з яких я покинув Київ в такому настрої, щоб не вернутися ніколи, це - одна з причин, з яких я й тепер не можу перестроїти себе так, щоб поворіт до Києва був психічно можливий…" Квітка прожив тривале життя - 73 роки.

Помер він 19 вересня 1953 року, поза Україною, в Москві, куди закинула його доля. Його наукова спадщина залишається актуальною і на сьогоднішній день та, на жаль, і досі не повністю виданою.


Автор: Ольга БОЙКО
Джерело: Лісовий вісник 



Додати: Share on Facebook

Інші:

Исключительное звучание скрипок Страдивари связали с их высоким «голосом»
Браво, Маестро!
Мирослав Скорик ніколи не забував впливу Соломії Крушельницької
У Києві відбувся Перший Всеукраїнський конкурс імені Богодара Которовича
Гармонія, традиції та … авангард
Як народився «Запорожець за Дунаєм»
Як Бах рекламував каву
Оперу Моцарта імператор вважав неполіткоректною
Квітка - кохання Лесі
Кирило СТЕЦЕНКО: "Проект "DRUM & BACH" - двері в майбутнє"
Буковинська пісня галичанина
Наодинці з С. С. Гулаком-Артемовським
Всесвітньо відомий Володимир ГОРОВИЦЬ: «Я з України, і покажу тим англійцям…»
Український баритон Гнат Палажій
Оксана Линів - одна з навідоміших жінок-диригенток світу
Соліст Петербурзької опери Семен Гулак‑Артемовський спілкувався українською мовою
Музична школа не має права носити імені Миколи Колесси?
Опера Киева началась с романтической Могилы
URBAN MUSIC HALL – українська мрія формату Surroun Sound
Американка з українським серцем
Як емігрант з Києва став всесвітньо відомою зіркою: життєвий шлях Сержа Лифаря
Крізь терни до... Борткевича
В Ужгороді відомий музикант Йожеф Ермінь провів майстер-клас для студентів
В Ужгороді визначили переможців у конкурсі піаністів
У Києві проходив IV Всеукраїнський відкритий конкурс класичної музики «Обрії класики»
Юні піаністи з Мукачева та Ужгорода - серед переможців конкурсу
Анатолій Авдієвський зробив хор Верьовки українським брендом
24 березня 1900 року народився великикй український співак Іван Козловський
Что нужно знать при покупке саксофона
176 років тому на Полтавщині народився композитор Микола Лисенко
Святослав Ріхтер давав концерти у цілковитій темряві
100 символов культуры: музыкальная академия им. Я.Витолса
Влада в опозиції до Леонтовича
Як молода співачка з Рівного підкорила Париж
П’ять поглядів на «Цвіт папороті»
В Устилузі знаходиться єдиний у світі меморіальний музей геніального композитора
Дитячі мультфільми про музику
Працювати із повною самовіддачею – життєвий принцип сім’ї Тітяєвих
Не другорядний предмет: як музика змінила поведінку школярів-мігрантів у британській школі
Творчість Остапа Нижанківського
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
921.jpg