Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі" | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Тетяна Сергеєва:
Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі"
19 листопада 2017, неділя
Поширити у Facebook

Талановита піаністка та відданна серцем улюбленій справі викладач Черкаської дитячої музичної школи N1 ім. М. Лисенка Тетяна Сергеєва майже все життя присвятила музичному мистецтву. Саме вона перша в області започаткувала унікальний фортепіанний ансамбль на вісім рук. А у 2007 році Тетяна Олексіївна отримала почесне звання "Заслужений працівник культури України". Про важливість музики в житті та своїх відомих учнів викладач розповіла кореспонденту "Нової Доби".



− Тетяно Олексіївно, коли Ви почали захоплюватися музикою? Що надихнуло Вас пов'язати своє життя в подальшому з музикою і продовжити кар'єру музиканта?

− Музикою я почала займатися з семи років. Напевно, як і у багатьох дітей спочатку це була ініціатива батьків. Вони приділяли велику увагу, навіть іноді примушували. Коли я вже стала підлітком − зрозуміла художнє значення музики. Тоді у мене прокинулася велика любов до хорошого професійного виконання. Займалася по 5−6 годин на день. Я любила працювати, "відшліфовувати" кожен елемент. Встигала поєднувати і музичну школу, і загальноосвітню, тому вчилася добре. Як професію я обирала музику вже за власним бажанням. Після школи вступила до музичного училища. Найяскравіший спогад 16-ти років − зіграла концерт Бетховена N 3 з оркестром. Це було велике досягнення для мене.

− Які композиції Вам ближче до душі - ліричні чи драматичні?

− У цілому, я люблю різнобічні жанри. Наприклад, у Бетховена музика мужня, героїчна, у Чайковського − з елементами трагізму, у Шопена − важливу роль відіграє саме інструмент. Також при виборі твору для виконання, потрібно враховувати і фізичні можливості кистей рук. Коли я стала працювати, розуміла, що дуже важливі природні дані та "конституція" руки. Має бути хороша розтяжка руки і пластика. У мене, на жаль, від природи руки не дуже хороші, слабка розтяжка, тому доводилося дуже багато працювати перед виступами, навіть робити спеціальну гімнастику. У мене найкраще виходила віденська класика − Бетховен і Гайдн, дуже люблю твори Чайковського. Напевно, мої вчителі теж бачили, що в сценічному виконанні мені вдаються саме твори цих композиторів. Твори Шопена я люблю розбирати з учнями, але сама рідко виконувала в шкільні роки. Мені дуже подобається звучання скрипки, оперне мистецтво, театральні вистави. У житті мені вдалося почути хороших піаністів, справжніх майстрів своєї справи, як українських, так і зарубіжних. Вважаю, що найталановитіші люди "вийшли" саме з України.

− Як починали кар'єру викладача в музичній школі?

− Після закінчення музичного училища м. Сімферополь отримала направлення на роботу − мене залишали в Сімферополі. Але я попросила перенаправити мене в музичну школу міста Феодосії. Так і почалася моя кар'єра, досить вдала. Багато дітей, яких я вчила грі на фортепіано, після закінчення музичної школи обрали своєю спеціальністю музичну освіту. Багато моїх учнів вступили до Київського державного вищого музичного училища імені Рейнгольда Глієра, у Київську школу-десятирічку для обдарованих дітей, а також у Харківську школу-десятирічку для обдарованих дітей. У Феодосійській музичній школі я пропрацювала 8 років. Потім у Черкасах відкрилося музичне училище, куди запросили мого чоловіка. У музичному училищі я працювала протягом чотирьох років. У 1963 році перейшла в Черкаську музичну школу N1. Спочатку працювала паралельно − у музичному училищі − основним працівником, а в музичній школі − за сумісництвом. Потім працювала вже у музичній школі основним працівником.

− Яка кількість учнів нині у Вашому класі? Скільки вже у Вас було випускників?

− Зараз у мене 8 учнів. Я не можу, сказати, скільки вже випускників у мене було. Щороку − іноді більше, іноді менше. За весь мій стаж, рідко, коли не було випускників взагалі − це 3−4 роки приблизно. Але в цілому, за все моє життя у мене було багато випусків. Якби життя повторювалася, я хотіла б завести альбом, куди вписала б імена всіх своїх випускників, починаючи з першого. Потім я б змогла дізнатися про кожного, як у них доля склалася. Зараз багато учнів приходять до мене. Вони вже дорослі, багато хто вже має свою сім'ю. Але приємно, що пам'ятають, дякують мені.

− Звичайно ж, усі учні по-своєму унікальні, а хто запам'ятався Вам найбільше?

− Усі діти, які у мене вчилися здібні й по-своєму особливі. Завжди я мала з ними хороший контакт. Коли приїхала в Черкаси, тут була трохи інша культура, ніж у попередньому місті, в якому я жила. Але, потім у зв'язку зі зростом області, все почало змінюватися. У Черкасах відкрився АЗОТ, почали з'їжджатися люди з інших великих міст, які віддавали своїх дітей у музичні школи. Тоді у мене з'явилася учениця Людмила Чуприна. Пам'ятаю, що раніше був такий порядок: тих учнів, хто займав призові місця в музичній школі направляли на обласний конкурс у Черкаському музичному училищі. А вже викладачі музичного училища направляють переможців до Києва на республіканський конкурс. Так ось, Люда завоювала третє місце на республіканському конкурсі. Тоді Люда і я були нагороджені грамотами від Міністерства культури. Це була моя велика перемога. Я думаю, що ця нагорода і вплинула потім на те, що отримала урядову нагороду − медаль за трудову доблесть. Узагалі багато було в мене учнів, які після музичної школи пов'язали своє життя з музикою. Багато з них зараз викладають за кордоном. Також в попередні кілька років у мене з'явився учень Андрій Мішин, зараз йому приблизно 16-ти років. Він прийшов маленьким до мене в клас, а зараз вже приїздив до Черкас грати з оркестром під керівництвом Олександра Дяченка в Філармонію. Андрій спочатку здобув третє місце, потім друге, далі − перше і дійшов до гран-прі. Так його помітили. Ми з ним брали участь у конкурсах імені С. Ріхтера, Г. Нейгауза та інших. Багато його нагород знаходяться у мене в кабінеті. Після шостого класу Андрій вступив до Київської школи-десятирічки для обдарованих дітей. Після мене він займався у професора Наталії Віталіївни Гріднєвої. Було приємно, що вона з теплом поставилася і подякувала мені за такого учня. Думаю, що Андрія чекає велике майбутнє.

− Тетяно Олексіївно, Ви створили відомий на всю область ансамбль на вісім рук. Як прийшла ідея створити такий унікальний колектив? У чому складність грати в ансамблі, ніж виступати з сольним номером?

− Із ансамблем я почала працювати з перших років своєї кар'єри викладача, тому що ансамблева робота зближує дітей. Із колективом хоча і важко працювати, але цікаво. Тим паче, діти у мене були, яких особливо не потрібно було примушувати. Ансамбль також брав участь у концертах і різних конкурсах. Зазначу, що найчастіше, діти люблять грати в ансамблі навіть більше, ніж соло. Так у них немає почуття страху сцени, оскільки вони в колективі. Учасники ансамблю починають дружити. Технічно в ансамблі легше грати, ніж виконувати соло, адже музична композиція розкладається на кожного - кожен учасник має свою партію. В ансамблі інші труднощі - синхронність і загальні розуміння в стилі. Ми грали "Егмонт" Бетховена, "Діти Капітана Гранта" Дунаєвського, симфонії Моцарта, музику Прокоф'єва та інше. В основному − це симфонічні твори, які більш барвисті та масштабні. Щороку склад змінювався − приходили нові учні. В основному, це були 5−6−7 класи. Постійно в моїй роботі був восьмиручний ансамбль. Я виконувала методичну роботу для області, розповідала там про перспективи, складнощі, переваги такої роботи. Ансамбль займав призові місця. Найбільша перемога − перше місце на обласному конкурсі. Для виступу на конкурсах із таких ансамблем були труднощі, оскільки задіяно два інструменти. Зараз вже і можна було б з'їздити з колективом на конкурс, але я вже приблизно вісім років не веду ансамбль.

− Вам було присвоєно почесне звання "Заслуженого працівника культури України", розкажіть, як довго до цього йшли.

− Я йшла до цього звання на підставі своєї педагогічної роботи. Головне в нашій роботі, коли бачать результати. У мене було багато переможців на конкурсах. Потім колектив школи пропонує мою кандидатуру на міськвиконком, потім на обласну державну адміністрацію, далі − на Міністерство культури України, останній етап − Президент України. І в 2007 році, на День Незалежності України мені й було присвоєно звання "Заслуженого працівника культури України". Це було непросто, адже у школі та місті мене знають, а в Києві, як я розумію, вже звертають увагу саме на документи. У моїй номінації − це дуже рідкісна нагорода. Коли людина працює з колективом або оркестром − її знають і вона відома. А я скромний викладач-інструменталіст. Напевно, єдина людина в області в цій номінації. Я думаю, що важливу роль зіграли рекомендації колективу музичної школи, а також урядова нагорода. Також за всі роки своєї праці намагалася тільки хороше робити. До учнів завжди намагаюся знайти підхід.

− За що Ви любите свою роботу?

− Відомий композитор Дмитро Борисович Кабалевський вважав, що всі діти повинні вчитися музиці. Музику необхідно вивчати і в загальноосвітній школі. Наприклад, математика чергується з сольфеджіо, після обіду − кожен учень йде на урок за обраним фахом (самостійно обирає музичний інструмент). Раніше такі експериментальні школи були. Я з ним згодна, адже музична грамотність − це культура, інтелігентність, розвиток, а також інтелект. Моя робота творча і різноманітна. Діти всі різні з унікальними характерами. У них у всіх різні погляди. Щастя, що це переходить через душевні та емоційні якості, навіть висловлює набагато більше того, що не можна передати словами. А через музику це розумієш. Розумієш дитину, її стан, яка вона людина, її інтелект. За допомогою музики можна оцінити розвиток, бажання і навіть прагнення. Музика взаємопов'язана з душевними якостями. Якби мені дали друге життя, я б не хотіла іншої спеціальності.

− Розкажіть про свою сім'ю.

− У нас музична родина. Чоловік скрипаль − він працював у музичному училищі. Маю трьох дітей − двох синів і молодшу дочку. Усі вони закінчили музичну школу. Старший син став викладачем інформатики, другий − художником. А дочка, Олена Петрівна Кузьменко, якраз продовжила музичну кар'єру. Зараз вона працює викладачем музично- теоретичних дисциплін у Черкаській музичній школі N1. У доньки прекрасні дані з музично-теоретичних предметів − вона має абсолютний слух, нестандартне мислення. На це, до речі, звернув увагу голова державної комісії, коли вона закінчувала музичне училище. У неї мислення було не книжкове, вона висловлювала свої думки, своє ставлення з приводу розбору і аналізу музичного твору.

− Про що Ви мріяли? Чи здійснилася Ваша мрія?

− Коли вже була у більш зрілому віці − мріяла стати музикантом. У мене більше розвинені саме емоційні почуття. Усіх своїх учнів у цьому напрямку й рухаю. На цьому наголошують й інші викладачі нашої школи. Пригадую випадок із дитинства. Нам викладачі завжди говорили, що опера "Євгеній Онєгін" Чайковського − шедевр у музиці. Одного разу випадково, коли я робила домашнє завдання, по радіо почула оперу "Пікова Дама" Чайковського. Вона змусила мене відірватися від своїх справ, настільки сильне було виконання. Я тоді подумала, що ця опера − шедевр, адже в ній передано стільки емоцій, стільки драматизму. "Євгеній Онєгін", там більше лірична музика. Як я зараз розумію, що у мене просто дуже були розвинені емоційні почуття.

− Яке Ваше життєве кредо?

− Бути правдивим і чесним в житті, не хитрувати і не лукавити. Іноді мене називають наївною людиною. Але, я вважаю, якщо не роблю ніяких підпільних речей нікому, чому мені повинні їх робити. Скільки років я пропрацювала в школі, немає жодної людини з викладачів або учня, якому б сказала, що не хочу його бачити. Я довірлива людина. Головне, бути чесним у своїй роботі і по життю у цілому.

− Ви вважаєте себе щасливою людиною?

− Так, вважаю. І в роботі та сім'ї. Запорука щастя − благополуччя в особистому житті, і звичайно друга складова − робота. Думаю, що кожна людина це переживає.


Автор: Валерія Тімергаліна
Джерело: novadoba.com.ua



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
23.jpg