Закарпатський камерний хор «Кантус»: становлення, перемоги, плани | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Закарпатський камерний хор «Кантус»: становлення, перемоги, плани
Академічний камерний хор
Закарпатський камерний хор «Кантус»: становлення, перемоги, плани
13 вересня, середа

Значну роль у розвитку культури краю відіграє відомий закарпатський колектив – камерний хор «Кантус», який є лауреатом міжнародних конкурсів, учасником хорових фестивалів та форумів за кордоном – в Угорщині, Італії, Австрії, Швейцарії, Франції, Німеччині, Великобританії тощо. Репертуар різноманітний: духовна музика, музика Ренесансу, українські народні пісні, твори українських композиторів, колядки, джазові композиції та інші. Насамперед серед акцентів – сучасна музика.

Назва колективу не випадкова. Слово «Cаntus» у перекладі з латинської означає «пісня, спів». До того ж, не обійшлося без символізму: перший склад хору дав таку назву з перших літер імен чи прізвищ учасників, де, зокрема, й «С» – Сокач.

Тож про творчий шлях та плани розповідає художній керівник і диригент камерного хору «Кантус» Еміл Сокач – людина, яка заклала творчий фундамент колективу й уже понад чверть сторіччя скеровує вектор його діяльності.

«Я не вибирав професію – професія вибрала мене»

Творчий шлях Еміла Сокача розпочався з того, що він народився в музичній родині. Батько теж був хоровим диригентом, тож сини перейняли музичну «спадщину».

«Серед дітей я був найстаршим. Вплив сім’ї мав велике значення, тому що ми жили серед відповідного оточення: музикантів, концертів, співів. Тож усе склалося само собою: закінчив музичну школу, потім Ужгородське державне музичне училище (хоровий відділ). Крім навчання, багато практикувався – батько залучав мене до роботи зі своїми колективами. Я не можу сказати, що це я вибирав професію, – все йшло природно. Тому це радше професія вибрала мене», - розповідає музикант.
Вищу музичну освіту Еміл Сокач здобував у Київській державній консерваторії імені Чайковського. Саме там і познайомився з відомим закарпатським музикантом Михайлом Кречком, котрий став справжнім учителем як за фахом, так і в житті.



«Саме в той період, під час навчання, я усвідомив, чим займаюся. Уже на 3-му курсі я зрозумів, що це – моє. Після закінчення консерваторії мав певні плани лишитися в Києві, але завадила армія. Коли повернувся додому, почав працювати викладачем в Ужгородському музичному училищі імені Задора»,- пригадує пан Еміл.

Шлях колективу. Становлення

Однак мрією музиканта завжди було не власне викладання, а творчість у практиці – робота з хором. Повернувшись до Ужгорода, Еміл Сокач поділився з друзями цією ідеєю, і незабаром музиканти почали збиратися на репетиції. Тоді колектив був невеликим, проте склад із кількох осіб не завадив професійному становленню. У багатьох музикантів паралельно тривала й викладацька робота. То був 1985 рік.

У цей період серйозним поштовхом розвитку творчого задуму «Кантуса» стало те, що саме того року Михайло Кречко відзначав свій 60-річний ювілей. Він ніколи не розривав із Закарпаттям зв’язків, зокрема й коли жив у Києві. Його діяльність була свіжим диханням у радянський час, потім – у період Перебудови. За словами Еміла Сокача, він повернув народну пісню на сцену. Сам народився серед пісень і зробив революцію в тому, що почав у колективі співати народні пісні так, як вони звучать у народі. Колективи області готувалися до ювілейного концерту, готувався і «Кантус».



«Я теж вирішив зібрати хор. Це було для нас поштовхом. Я зібрав людей на таку своєрідну одноразову акцію. У грудні у філармонії відбувся цей ювілейний концерт, на якому ми вперше виступили – заспівали дві обробки пісень Кречка, ще якусь класичну композицію. Це свого роду було нашим дебютом, де ми заявили про себе на сцені. Але то був такий, швидше, псевдовступ. Після цього знову залишилася горстка людей. Збиралися де-небудь, аби провести репетиції. Тоді ми вирішили створити ансамбль старовинної музики (ансамбль – бо невеликий, а старовинної – бо хотілося поспівати щось таке, яке тут не співають. Це був 1886 рік», - ділиться спогадами Еміл Сокач.

Ансамбль старовинної музики офіційно про себе заявив того ж року на Дні вчителя. Власне, виступ на професійному святі у Будинку вчителя колектив узяв за основу міцного старту, і ця мить для музикантів майбутнього «Кантуса» стала своєрідним днем народження. Перші роки, які були творчим пошуком, заклали фундамент невтомної діяльності. А минулого року восени колектив відзначив 30-річчя.

Міжнародне визнання і старт професійної кар’єри

Важливим етапом у творчості «Кантуса» була участь у міжнародному конкурсі хорової музики імені Б. Бартока у місті Дебрецені (Угорщина) 1990 року.

«Ми подали документи, але, за умовами конкурсу, участь мали брати тільки камерні хори, а не ансамблі. Потрібно було добрати ще людей, аби кількість підходила для камерного хору (до 20 осіб). Залучив друзів із Києва, студентів-випускників. Несподівано для себе на цьому конкурсі ми стали лауреатами. То був дуже важливий момент, адже до того про нас не знали навіть в Україні, а тут зібралося представництво з цілого світу», - розповідає Еміл Сокач.

Після цього хорового конкурсу, який входить в сімку кращих у Європі, «Кантусу» почала приходити інформація про подібні заходи з різних країн: Ірландії, Італії, Франції, Болгарії, Хорватії тощо.

– Далі ми поїхали на чемпіонат світу – дуже престижний хоровий конкурс в Італії. То був 1991 рік. Ми автобусом «Ікарусом» відправилися в далеку дорогу і не знали, що через декілька годин у Союзі стався путч. На цих хорових змаганнях посіли четверту позицію. Однак важливим було й те, що ми були першим колективом з України, який брав участь у тому міжнародному конкурсі.

1992 року вийшло розпорядження голови виконкому Закарпатської обласної ради Михайла Країла про створення професійного камерного хору «Кантус». Це був старт професійної кар’єри колективу. І хоча початок діяльності мав свої труднощі (нестача кадрів, приміщення), це не завадило «Кантусу» посісти вагоме місце у високій культурі як на Закарпатті, так і за його межами. 1999 року вперше «Кантус» поїхав у концертне турне в Швейцарію, співпраця триває й досі.

Фестиваль сучасної духовної музики

У 2001 році «Кантус» організував в Ужгороді свій фестиваль під назвою «Фестиваль сучасної духовної музики». Ідеологом заходу став відомий піаніст Йожеф Ермінь. З неабияким успіхом та на високому рівні було проведено 7 фестивалів. Але 2014 року, коли мав відбутися 8-й фестиваль, почалася війна на Сході України. Різні чинники вплинули на призупинення проведення цієї культурної «родзинки» обласного центру Закарпаття. Не було фінансування, однак, зізнається Еміл Сокач, найбільше руки опускалися від численних трагедій на Сході.

Цей фестиваль поєднував не тільки професійну хорову музику – була тут і оркестрова, й ансамблева, крім того, різних жанрів. Назва теж не випадкова, адже для колективу духовна музика є «визначальною, справжньою, високою, ідеологічно-світоглядною». Еміл Сокач зізнається, що часто духовну музику ототожнюють із церковною.

– Концерт фортепіанної музики. Сольно звучить фортепіано – наприклад, твір Олів'є Мессіана «Двадцять поглядів на немовля Ісуса». Кожна частина цього циклу має свою назву. Це сучасна музика без жодного слова. Так, це не церковна музика, але вона є високодуховною. Багато хто називає цього автора найбільш християнським композитором ХХ століття», - каже художній керівник «Кантуса».

Камерний хор продовжує брати участь у відомих фестивалях як в Україні, так і за її межами. Тепер музиканти готуються до поїздки у Словаччину, де виконають «Живу Літургію».

Хоча колектив існує вже давніше, в грудні цього року святкуватиме офіційний 25-річний ювілей. Тож до цього свята «Кантус», який понад чверть сторіччя проливає світло в душі поціновувачів, сподівається на подарунок – сприяння влади відновленню «Фестивалю сучасної духовної музики», на який до Ужгорода з’їжджатимуться найкращі музиканти України та закордоння.



Автор: Юлія Медюх
Колективи: Академічний камерний хор "Кантус"
Джерело: Закарпатський кореспондент



Додати: Share on Facebook

Інші:

"Найталановитіший танцюрист покоління". Як українець підкорив Велику Британію
Відлуння столітніх оплесків
Закарпатський камерний хор «Кантус»: становлення, перемоги, плани
Психологи розповіли, в якому віці краще починати навчання музиці
Вчені з'ясували, яка музика покращує креативність
Ян Сибелиус (1865-1957) композитор
Артем Ведель – українська традиція хорового співу
А на Вкраїні – там сонечко сяє
Лікарі радять хропунам регулярно... співати
Про стан здоров'я людини можна дізнатись за її голосом
Алла Шейко і голоси від Бога
Традиційні музичні інструменти. Ерху
Територія музики: Вінницькій філармонії - 80!
Свято Людкевича
Сучасна опера: соціальна утопія + психоаналіз
Як у Львові директора Органного залу обирали
До 150-річчя від дня народження Євгена Купчинського
"Стрес я залишаю в театрі". Прима нью-йоркського балету поділилася правилами здорового способу життя
Згадаємо Андрія Іщенка
Духові інструменти: загадки саксофона
Польські пісні Шопена – українською
Львів, Європа і – світ
17 серпня - 75 років Мусліму Магомаєву
"Котяча фуґа" та її історія
Скромного українського співака визнали одним із найкращих тенорів світу
Стравінський у ПАР: композитор, який кинув виклик апартеїду
Оксана Линів: українка на чолі кращих оркестрів Європи
Рахманіновські гостини
Ромський піаніст – Дьордь Цифра
Ваґнерівський фестиваль у Байройті: з червоним килимком і без скандалів
Україномовна опера: загибель відкладається?
Молода українська скрипалька діагностує інструменти Страдіварі, Аматі та Гварнері
Класична італійська опера. Ази та аналогії з сьогоденням
Джордж Гершвін: 80 роковини смерті відомого композитора
Основоположник династії музикантів
Заняття класичною музикою – це не так складно
Потрібне перезавантаження
Україна у звуках: забуті народні музичні інструменти
Історія піаніста, якого могло не бути
Опера в свинарнику: європейські рецепти відродження малих українських міст
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове