|
|
м. Львів
28 березня 2014, п'ятниця, 11:00
Презентація пісні «Мамо, не плач»
Прес-клуб, м. Львів, пр. Шевченка, 11 (2 поверх)
 У прес-конференції беруть участь:
Михайло Олійник – автор музики
Петро Радейко – соліст Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької
Андрій Яцків – художній керівник проекту
Ростислав Бурко – директор оркестру «Віртуози Львова»
Сергій Бурко – головний диригент та засновник оркестру «Віртуози Львова»
Володимир Дуда – художній керівник оркестру «Віртуози Львова»
Руслан Ляшенко – художній керівник муніципального хору «Гомін»
У час сороковин загиблих Героїв на Майдані львівські музиканти записали пісню пам’яті загиблих на Майдані «Мамо, не плач» на слова львівської журналістки Оксани Максимишин-Корабель. Зараз вона мешкає у Португалії. Музику написав молодий львівський композитор, учасник Євромайдану Михайло Олійник. Пісня написана 21 лютого у час піку трагічних подій на Майдані.
Михайло Олійник розповів: «Перебуваючи у той час на Майдані, я був вражений текстом вірша Оксани Максимишин-Корабель і музика просто сама вийшла із серця. Записавши демоверсію пісні, я зв’язався з автором тексту. Для кожного композитора важливо, щоб його музика звучала, тому я розпочав пошук виконавця, адже кожна пісня має знайти свого виконавця. Я познайомився з творчістю соліста Львівського національного театру опери та балету Петра Радейка, хоч особисто не був знайомий. Після того розпочалася активна робота. Долучилося багато музикантів, зокрема Андрій Яцків, автор проекту, художній керівник Академічного інструментального ансамблю «Високий Замок», який зробив заранжував твір. До Академічного інструментального ансамблю «Високий Замок» долучилися Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова», Галицький муніципальний хор «Гомін» та хор Львівського училища культури і мистецтв. Мене підтримали багато людей у Львові, чого я не очікував, близько 70 людей взяли участь у відеозйомці кліпу. Я вдячний за співпрацю. Це надихає на майбутю ще більш активнішу роботу».
Як розповів автор проекту Андрій Яцків: «Оскільки початковий варіант пісні був винятково під фортепіано, хотілося додати їй динаміки, зробити більш емоційно насиченою, барвистою, якщо так можна сказати, і власне Петро Радейко звернувся до мене з ідеєю, щоб втілити цей задум. Коли я прослухав пісню у виконанні автора, то відчув її співзвучність нашим думкам про сьогодення. Пісня переконала. Розпочали втілювати цю ідею з ансамблем «Високий Замок», але згодом долучилися інші виконавці. І, звичайно, твір отримав інший масштаб звучання. Переконаний, що ця річ не робиться для популяризації якоїсь особи, чи для показу майстерності виконавців. Це є внеском з нашого боку до тих кроків, які робить наш український народ для того, щоб зрозуміти хто він і де він. Щоб ми самоідентифікувалися й збагнули, які проблеми нас чекають, або можуть чекати, якщо ми не об’єднаємося.
З одного боку, це пісня-сповідь, а з іншого пісня-реквієм. Зараз пісня вже записана в аудіоваріанті, йде доопрацювання, розпочата робота над відеопроектом. Хочеться, щоб ця робота мала вплив і на наступні покоління і щоб більше такого не повторилося. Нехай це буде нагадування, що є речі дуже важливі у житті, про які варто пам’ятати щодень».
Петро Радейко додав: «Коли я вперше послухав пісню «Мамо, не плач», у мене було відчуття, що заспівати її буде непросто, а, може, й неможливо. Коли розпочав роботу над репетицією, щось защеміло в горлі і ноти не лилися. Потрібно хіба бути черствим, щоб просто відспівувати. Звичайно, що був період переосмислення, настроювання, тому я себе свідомо заставляв, включав холодний розум, щоб у певний момент контролювати.
Драматизм пісні надзвичайно великий. Хоч в житті мені доводилося співати різні пісні, але ця навіть містична. Свого роду такі пісні співати непросто. Мене навіть запитали якось, чи не страшно співати такі пісні. Але я скажу: «Страшно мовчати у такій ситуації». Для митців зброя – це мистецтво.
Ми бачимо, що у третьому тисячолітті йде інша війна. Це війна інформаційна. І ми мусимо долучатися, а слово пісні – це величезна зброя, якою український народ володіє дуже сильно. Потрібно об’єднуватися і переконувати інших людей, які, можливо, думають по-іншому через ту фальшиву інформацію, яка зараз поширюється російськими мас-медіа.
Достукатися до серця, до душі, щоб правда торжествувала, а в цій пісні вся правда, кожен може сприймати по-своєму, але кожен, послухавши, може зробити для себе висновок».
Колективи: Львівський муніципальний хор "Гомін", Академічний камерний оркестр "Віртуози Львова"
Виконавці: Петро Радейко
Диригенти: Сергій Бурко
Концертні організації: Львівська обласна філармонія
Медіа:
|