|
|
Презентація у Києві книги «Арво Пярт: беседы, исследования, размышления»
Шукайте відповідь у музиці...
28 червня 2013, п'ятниця
Поширити у Facebook
У Трапезному храмі Києво-Печерської лаври відбувся концерт духовної вокальної музики знаменитого естонського композитора і презентація книжки «Арво Пярт: беседы, исследования, размышления» (видавництво «ДУХ І ЛІТЕРА»)
У Києві — Арво Пярт. Його музика, пройнята покірливим і піднесеним релігійним духом, сьогодні широко виконується в усьому світі. Творець нового стилю «tintinnabuli», заснованого на простих звукових елементах, сам схарактеризував його як «втечу в добровільну бідність», а музикознавці визначають як «нову простоту» і «сакральний мінімалізм». І, щоб не заблукати в термінах, важливо встигнути почути цю музику, відчути її красу як безконечний пошук істини і того, що називається душа.
Відкрив концерт твір Валентина Сильвестрова, також всесвітньо відомого киянина і давнього друга Арво Пярта. Камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича співав «Присвячення Арво Пярту» з двох частин: «Алілуя» і «Гаї шумлять» настільки натхненно і радісно, що обидва композитори піднялися і під оплески обнялися один з одним.
Вокалісти естонського ансамблю «Vox Clamantis» почали виступ, виконуючи під час ходи храмом традиційний єврейський наспів Ma Navu. А потім, стоячи быля Царських Врат, ансамбль озвучив твір Арво Пярта Alleluia-Tropus (з «Адамового плачу»), And One of the Pharisees («Хтось із фарисеїв»), Habitare fratres («Жити братам разом»), Most Holy Mother of God («Пресвята Богородице, врятуй нас») і Молитву з «Покаянного канону», а також Ave Maria композитора і учасника ансамблю Тиніса Кауманна і Григоріанський градуал Benedictus Dominus.
Художній керівник і диригент Яан-Ейк Тульве попрохав не аплодувати між творами, і концерт було представлено київській публіці як цілісний і яскравий вітраж європейського вокального космосу. У репертуарі колективу, створеного 1996 року, григоріанський хорал, рання поліфонія і сучасна духовна музика, а назва — «Голос волаючого (в пустелі)» має сенс безконечний і втілений у живому багатоголоссі, слухаючи яке, віриш, що почуто буде. Примітно, що під час виконання And One of the Pharisees в Трапезну донісся передзвін Лаврських дзвонів.
Ідея видання книги «Арво Пярт: беседы, исследования, размышления» виникла під час попереднього візиту композитора до Києва 2011 року, коли відбувся його концерт у Національній філармонії. Представляючи книгу, директор видавництва «ДУХ І ЛІТЕРА» Костянтин Сигов сказав, що її вихід дає шанс здолати ряд розривів: «Перший, історичний — це вигнання Арво Пярта з СРСР 1980 року, і тепер у читачів пострадянського простору з’явилася можливість відновити штучно порушене спілкування. Другий розрив — між природним і надприродним, між матерією і духом, і текст книги звучить, як голос з тиші, що свідчить про знак надії для всіх нас, про побажання бути уважними і слухати музику Арво Пярта з відвагою і завзяттям».
А сам композитор зазначив: «У цієї книги цікава, щоб не сказати, дивовижна, доля. Вперше її було видано в Мілані, а потім перекладено з італійської на німецьку, англійську, французьку та естонську мови. І ось через стільки років я тримаю в руках текст мовою, яка для мене так багато означає».
Найважливіша частина видання — інтерв’ю італійського музикознавця Енцо Рестаньо, який влітку 2003 року провів у Італійських Доломітах серію тривалих бесід з Арво Пяртом і його дружиною Норою Пярт, які включають спогади композитора, починаючи з дитинства і часів студентства, розповіді про свої твори, філософські роздуми. Пряма мова Пярта порівнянна з його музичною творчістю за глибиною, афористичністю, світлою інтонацією свободи і позначена «єдністю мудрості і простоти» (визначення музикознавця Світлани Гуменюк). А подячні промови Арво Пярта з нагоди вручення йому міжнародної премії «Bruckepreis 2007» («Премії мостів») європейського міста Гьорліца і «Музичної премії Леоні Соннінг» (2008) зачаровують дивовижним складом інтелектуальної есеїстики.
Друга частина книги — музикознавчі статті про створений Пяртом феномен «tintinnabuli» (від латинського «tintinnabulum» — «дзвіночок») Леопольда Браунайса і Саале Кареди, в яких розкривається роль Слова і Числа в Музиці як необхідна умова Краси. Зробити крок назустріч Красі допоможуть читачеві тексти унікального видання, у тому числі стаття московського музикознавця Олени Токун, яка публікується вперше, і велика кількість світлин.
А завершити розповідь про подію хочеться двома висловами Арво Пярта з нового видання:
- «Я думаю, що так звана «актуальність» музики Баха не послабиться і в наступні 200 років, оскільки, розглянута з абсолютного погляду, вона містить у собі більш високу якість... Таємниця цієї «актуальності» прихована не в тому, наскільки повно автор сприйняв свою сучасність, а в тому, наскільки повно він сприйняв все буття, з його радощами, жалем і таємницями».
- «...Не можна квапитися. Потрібно зважувати кожен крок від однієї крапки до іншої на нотному папері. Потрібно, аби крок був здійснений лише після того, як ти пропустив усі можливі ноти через своє «чистилище». Тоді звук, що зазнав до кінця всі випробування, буде справжнім...»
Автор: Ольга Савицька
Колективи: Муніципальний камерний хор "Київ"
Диригенти: Микола Гобдич
Композитори:Валентин Сильвестров
Джерело: Газета "День"
|