| Новина |
|
|
|
|
Українська музика українського кіно
28 серпня в Кінотеатрі «Жовтень» розпочнеться Soundtrack:Ukraine
1 серпня, п'ятниця
Поширити у Facebook
Це фестиваль музики в українському кіно. У його рамках за підтримки Довженко-Центр : Dovzhenko Centre та Національна філармонія України ви зможете подивитися ретроспективу класичних фільмів, зосередивши свою увагу на їхньому музичному супроводі.
Ви побачите призабуті перлини поетичного кіно, неочевидні фільми Довженка й Параджанова, і заново відсканований спеціально для фестивалю фільм із українських 1990-х. Ви почуєте музику Бориса Лятошинського, Володимира Губи, Володимира Гронського та інших талановитих композиторів.
Окрім показів, фестиваль запропонує концерти, дискусії і лекції довкола цієї теми.
У Soundtrack.Ukraine - Фестивалю музики українського кіно - насичена програма. "Ми говоримо не тільки про старе, класику чи пам’ять, - наголосила Олена Гончарук. -Але в фестиваль включені фільми і сучасні, і це для глядачів, і слухачів буде цікаво подивитися, як дійсно працювали композитори з різними фільмами в різні часи".
"Довженко-центр" відреставрував фільми на тему війни, відзняті українськими режисерами та режисерками з музикою українських композиторів. Де можна подивитися ці стрічки нам розповіла Олена Гончарук, креативна директорка "Довженко-центру".
Розмову з нею веде Влад Бундаш, "Громадське радіо".
- Коли ми говоримо про реставрацію українських фільмів, дуже багато я чую закидів – навіщо це робити. Можливо, краще знімати щось нове, робити нову українську культуру. Як ми можемо на це відповісти?
- Це ж не означає, що ми маємо відмовитися від своєї пам’яті. Не працювати з нашим культурним минулим, яке насправді дуже пов’язане з нашим теперішнім і впливає на наше майбутнє, це все одно що ми скажемо, що в нас ніякої пам’яті немає, минулого немає, родин немає. Бо наше кіно так само, як і музика, і мистецтво, і політика, і право, це складає все шари і пласти нашого життя і ми повинні туди заглядати, не повинні про це забувати. Тому що багато важливих уроків і висновків теж може міститися в тому, що було створене нашими митцями раніше.
- Якщо вже більш прицільно дивитися на те, що зробив відреставрував "Довженко- Центр", які фільми ви взяли собі в фокус і як відбувався цей процес добору?
- Я хочу тут уточнити і для себе, і для наших слухачів, що реставрація дуже узагальнене поняття, хоча насправді реставрація - це дуже конкретна річ із відновлення, але вона багатошарова. Але те, що зараз робимо ми, це часто - сканування фільмів або цифрування і їх ремастерінг, тобто збирання відеоряду. Сама ж реставрація вимагає більш глибокого втручання в сам твір, чи-то твір мистецтва, чи-то архітектурної пам’ятки. І внаслідок реставрації твір може змінитися.
Ми дотримуємося тут світових стандартів, ми стараємося не втручатися у тіло фільму, у нас нема і права на це. Але і задачі будь-яких реставраційних наших дій – зберегти фільм таким, яким його могли бачити автори, але, безперечно, повертаючи до життя кольори або усуваючи пошкодження, які на плівці могли статися. Та, як правило, більшість фільмів глибокої реставрації не потребують. Хоч вони потребують оцифрування і локалізації, перекладу українською мовою, тому що багато фільмів, які робилися в Україні, вони мали дві звукові доріжки українською і російською і інколи ми можемо бачити, що актори розмовляють українською, але при цьому вони дубльовані російською мовою. Це робилося для того, щоб, по-перше, збільшити аудиторію на весь Радянський Союз, а, по-друге, для того, щоб всі розмовляли на «общепонятном». Тобто насправді велику частину нашої робити займає пошук україномовних доріжок і їх відновлення.
Зокрема, в програмі фестивалю Soundtrack. Ukraine, який відбудеться наприкінці серпня, 28-31 серпня, в Кінотеатр «Жовтень» в програму класичних фільмів включили фільм «Совість» Володимира Денисенка. Він буде україномовний, він матиме українську доріжку. Фільм знявся в 1968 році, але він настільки був сміливий для того часу, що його поклали на полицю. І в 1991 році він був, по суті, повернений до життя. І зараз це один з найулюбленіших наших фільмів. Якщо взяти стрічку «Визволення» Олександра Довженка, 1940 рік, фільм пересканований наново, ми маємо гарну дуже цифрову копію, але нажаль там є російська мова.
Але для нас ця стрічка - важливий дуже документ епохи і тому повертаючись до вашого першого запитання, бо це досконала агітка, зроблена геніальним режисером за участі геніального композитора Бориса Лятошинського про те, як Радянський Союз окуповував Західну Україну і Білорусь, видаючи це за визволення.
Це історія про пакт Молотова-Рибентропа. Тому нам важливо в цьому фільмі показати його з тими наративами, як він працював. Але такий фільм обов’язково дається з українським перекладом.
Тому що озвучування його оригінальною мовою дає можливість оцінити мовні конструкти, які радянська влада використовувала, що правильно формувати візію у населення. І ще ми матимемо два нових дуже гарних скани фільмів «Хто повернеться - долюбить» Осики і «Останній бункер» Іллєнка. Ці фільми давно були недоступні для наших глядачів і, по суті, таке оцифрування і новий мастерінг дозволяють повернути нам класику знову на екран.
- Абсолютно і це важливо і з точки зору історії і з точки зору пам’яті, тому що будьмо відвертими росіяни якраз і хочуть знищити нашу історію, знищити в пам’яті нашу культуру, про нас, про наш цей код українців та українок. Я ще тут хочу прицільно зупинитися на тому, що усі ці стрічки, які ви відреставрували, вони містять музику, як ви вже зазначили, зокрема, у фільмі Довженка це музика Лятошинського, але також там ще присутня музика Майбороди та інших. Як ці музичні митці працювали тоді з темою війни у своїй музиці? І що відчувається в їхніх композиціях станом насьогодні, зважаючи на той стан справ, в якому ми живемо.
- Цікаве запитання. Це і є предметом нашого дослідження, бо фестиваль це не лише про демонстрацію, це і про розуміння, і знайомства, і нові висновки. Тому більшість фільмів будуть супроводжуватися дискусіями з сучасними композиторами або істориками навіть. Зокрема, я знаю, що до розмов запрошений Антон Лягуша, який працює з практиками пам’ятування, а музичну частину буде вести композитор Олексій Шмурак, який працює в сучасному кіно. І програма поєднує фільми, як сучасні, ми говоримо не тільки про старе, класику чи пам’ять, але в фестиваль включені фільми і сучасні, і це для глядачів, і слухачів буде цікаво подивитися, як дійсно працювали композитори з різними фільмами в різні часи.
Що цікаво, що фільми сучасні, вони переважно всі документальні. І це про дискусію чи на часі зараз знімати художнє кіно чи достатньо ми маємо зараз дистанцій для того, щоб рефлексувати і зняти якісне художнє. Але документальні фільми – «Стрічка часу» Катерини Горностай, або «2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова - це дуже сучасний матеріал і хоча це важкі документальні фільми, їхні автори все одно співпрацюють з композиторами, тому що музика є дуже потужним емоційним елементом. Вона дозволяє або розкрити певний стан, або навпаки його нав’язати.
Тому буде цікаво порівняти два історичні періоди. Я би, наприклад, звернула увагу на фільм Сергія Параджанова «Українська рапсодія», який теж, – в ньому багато складних контекстів переплелось. Це музичний фільм насамперед. І в ньому вже є передвісники параджанівського «Кольору гранату». В цьому фільмі Параджанов поєднує як патетичну музику Бетховена, так і народну музику, над якою працював Платон Майборода і це безцінна добірка українських пісень, яких ми, можливо, не знаємо, - як салонних, так і народних. Фестиваль дає нам можливість зануритися у музичне середовище і відчути краще, як музика впливає на сприйняття глядачем того, що він бачить у фільмі.
- Знаєте, пані Олено, від себе додам насамкінець таку ремарку, свій досвід, тому що, коли ми говоримо про українське мистецтво, про нашу історію і нашу спадщину, то моя свідомість фокусується саме на кіно і на музиці, і коли тут ідеться про поєднання цих двох векторів, то для мене це величезна, якщо можна так сказати, бомба, яка точно нас відображає, як націю. Як українська музика може займати місце у формуванні національного кіноархіву і пам’яті? Чи можемо ми говорити про формування свого звучання війни, коли ми говоримо про музику у фільмах?
- Ми знаходимося ще в періоді. Війна не закінчена. Вона триває. Попри це або одночасно з цим знімаються фільми і пишеться музика. Тому те, що ми зараз можемо робити, ми маємо бути дуже спостережливими, бути уважними, збирати, фіксувати, для того, щоб можливо в майбутньому зробити ці висновки. Але те, що вже зараз я можу спостерігати по наших глядачах, українці-глядачі стають набагато критичнішими, набагато вимогливішими і я сподіваюсь, що наступні спроби пропаганди, з якого б боку вони не відбулися – чи-то всередині України, ми теж маємо такі ризики, або ззовні – ми матимемо до цього більше стійкості.
І можливо, наша програма в цьому трошки допоможе.
- Я насамкінець попрошу вас нагадати нашій аудиторії, де можна подивитися ці стрічки, які ми обговорили, куди приходити і в які дні.
- Фестиваль Saundtrack.Ukraine буде на вас чекати у Києві в кінотеатрі «Жовтень» 28-31 серпня і цей фестиваль відбувається в колаборації кінотеатру «Жовтень», Вікторії Федоріної, яка придумала його, Довженко-центру і Національна філармонія України.
Концертна організація: Національна філармонія України
|