| Огляд |
|
|
|
|
Open to Progress: дискусії й арії в Одесі
24 листопада 2019, неділя
Поширити у Facebook
На два дні Одеса стала епіцентром оперного професійного життя — за аналогією до міжнародної конференції Opera Europa, яка щороку обирає нове місто проведення.
Чи не вперше і нам вдалося реалізувати сучасну світову практику: поєднання відкритого міжнародного форуму Open to Progress для налагодження комунікацій всередині оперного середовища України і запрошення взяти в ньому участь оперних експертів із Німеччини, Австрії, Швейцарії, Італії, Греції, Естонії, Білорусі, Ізраїлю, Польщі, а також відвідання прем'єри.
Це абсолютно випробувана практика, яка не дозволяє провідним театральним колективам, зокрема оперним, "варитися" лише у власному соку, не знати критики і, як наслідок, не розвиватися в ногу зі світовими трендами.
За ці три складові проєкту, що був успішно реалізований в Одесі, відповідали кілька інституцій. Ідея форуму, вочевидь не без впливу Kharkiv Music Forum (першого професійного форуму класичної музики в Україні, який відбувся цієї весни під час Kharkiv Music Fest, ініційованого піаністом, диригентом і арт-директором фестивалю Станіславом Христенком), належала Open Opera Ukraine в особі співзасновниць структури Галини Григоренко, Анни Гадецької та Наталі Хмілевської. Запрошення представників топових європейських видань, режисерів, кастинг-менеджерів, диригентів, театральних продюсерів, оперних менеджерів з усієї Європи і логічне українське продовження жовтневої конференції Opera Europa "Побудова мостів" у Страсбурзі та Карлсрує, — було ініційоване Фондом Одеської Національної Опери в особі його голови і режисера Одеської Опери Євгена Лавренчука та генеральної продюсерки Анни Ставиченко за технічної підтримки ГО "Культура. Іновації. Майбутнє". Обидві ініціативи підтримав Український культурний фонд.
Слід віддати їм належне: фонд чітко зрозумів відмінність завдань цих двох надзвичайно прогресивних ініціатив і виділив гроші обом інституціям, що дало змогу зробити великий комплексний проєкт, практичні результати якого не забаряться. Прем'єру ж опери Дж. Верді "Травіата", до речі, четверту (!) від початку езону, — готував увесь творчий склад Одеської Опери під орудою режисера-постановника Євгена Лавренчука та диригента-постановника В'ячеслава Чернухо-Воліча. Тож ці два дні в Одесі стали безпрецедентним прикладом дієвої колаборації приватних і державних мистецьких структур, фондів та окремих особистостей, які змогли всі свої навички, зв'язки, ідеї, ресурси, спрямувати у правильне русло заради спільної мети, що потужно спрацювало на імідж країни.
Ще у 2018 році, коли шість провідних театрів опери та балету України створили Асоціацію оперних театрів і домовилися про об'єднання зусиль, знань і творчого потенціалу, стало зрозуміло, що учасники угоди мають намір працювати в напрямі вдосконалення законодавчої бази для музичних театрів, активно обмінюватися досвідом у всіх сферах діяльності, а також реалізовувати спільні творчі проєкти й програми, запрошувати провідних артистів, музикантів, режисерів та диригентів до реалізації мистецьких проєктів із впровадженням спільних технічних та креативних інновацій.
Генеральний директор-художній керівник Львівської Опери Василь Вовкун тоді сказав, що "в нинішніх умовах така співпраця дасть можливість усім театрам виробляти спільну політику, зокрема гастрольну, впливати на законодавчу базу, створювати проєкти в ко-продукції, ділитися своїми планами тощо. Оперне і балетне мистецтво — доволі дороге задоволення, тому це можуть бути спільні мистецькі продукти — балет, опера, фестивалі. Насамперед — це комунікація".
Минув лише рік, і форум Open to Progress запросив 11 керівників державних театрів (генеральних директорів усіх українських національних оперних театрів (Київ, Львів, Одеса, Харків), керівників Київського національного академічного театру оперети, Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, Дніпровського театру опери та балету), а також недержавний сектор — формацію Nova Opera та Open Opera Ukraine, щоб відкрито, у присутності всеукраїнських ЗМІ та представників суспільно-політичних і спеціалізованих музичних журналів Європи, познайомитися, обговорити актуальні можливості й завдання оперного мистецтва, поділитися досвідом, дійти практичних висновків, започаткувати якісь внутрішні й зовнішні колаборації. Активну участь у Форумі взяли також представники академічного середовища — музикознавці, зокрема вісім молодих, професори, доценти й викладачі Київської, Харківської, Львівської національних музичних академій. Одним зі стратегічно важливих запрошених гостей форуму став директор мережі Opera Europa Ніколас Пейн.
Серед тем, які обговорювали учасники форуму: європейський контекст та ідентичність української оперної індустрії; важливість мережування оперних театрів всередині країни, а також активної взаємодії з мережею Opera Europa; необхідність створення сприятливих умов у вітчизняній оперній галузі для припинення виїзду за кордон кращих співаків, диригентів, музикантів; програмні та проєктні стратегії розвитку оперних театрів задля активнішого діалогу з авдиторією, привернення уваги молодих глядачів до оперного жанру; розвиток оперної та музичної критики в Україні; налагодження механізмів ко-продукцій серед українських оперних театрів і незалежного сектора; специфіка оперного продакшену в державному та недержавному секторах.
Крім того, на першій панельній дискусії разом із її хедлайнером Ніколасом Пейном ділилися висновками, інсайдами і власними рефлексіями щодо цьогорічної конференції Opera Europa. Зокрема, Василь Вовкун, аналізуючи побачене і почуте у Страсбурзі й Карлсрує, вже анонсував проєкт Львівської Опери на 2021 рік, що буде створено у ко-продукції з десятьма (!) оперними театрами, й наголосив: "Українська опера має бути в європейському, світовому контексті, але без втрати індивідуальності". Ніколас Пейн, так само, розмірковуючи про прогрес, сказав, що це "дуже складна концепція, бо в цьому завжди є напруга, тиск. Опера — це глобальна справа, що не тільки добре, оскільки є загроза втрати індивідуальності. В українській системі навчання багато доброго, є спрага, жага". За словами Пейна, "треба порівнювати себе з іншими і бути також гнучкішими, тобто потрібна "легка хода".
Важливі й дуже чіткі меседжі прозвучали від Крістіана Берцінса, редактора культури недільного додатку газети Neue Zürcher Zeitung зі Швейцарії, озвучені під час останньої панелі, що аналізувала можливі стратегії створення комунікаційного простору. Зокрема, Крістіан підкреслив, що "музичний критик сьогодні — це журналіст, який не повинен перетворюватися на маргінала, адже деякі журналісти є критиками самих себе. Слід усвідомлювати, що нині вплив критики на кількість відвідувачів у театрі дорівнює нулю. Критик повинен провокувати дебати, дискусії навколо оперного продукту. Це людина, яка може перекласти оперу, звернутися до великої аудиторії, але вона не є оракулом — вона починає дискусію. Опера — це жива істота, яка існує не тільки для спеціалістів".
Цікава репліка прозвучала і від Лівії Бідолі, журналістки, головної редакторки Gothic Network з Італії, яка сказала: "Якщо ми не змінимо ставлення до опери — опера закінчиться. Оперна авдиторія стрімко старіє, тому сьогодні в міжнародному тренді — відкритість, нові орієнтири й експерименти. Ось на ці тренди нам і слід орієнтуватися".
Музичний критик Eurocomunicazione з Італії Рікардо Ченчі зазначив, що "в Італії останні 150 років теж кажуть, що опера вмирає. І не тільки опера, а взагалі театр. Музичний критик — цей той, хто розуміє музику і може не бути спеціалістом, але повинен виходити з музичного середовища".
Цікавою практичною й довідковою інформацією поділився італійський театральний менеджер, засновник і диригент Il Roma Barocca Ensemble, що як музичний критик пише і для Il Tempo, — Лоренцо Тоцці. Наприклад, він розповів, як декілька років тому в Римі звільнили весь оркестр, а потім з нуля набрали нових музикантів. Себто здійснили своєрідний перезапуск. Молоду авдиторію в Римі намагаються залучати через передпрем'єрні покази, на які глядачі віком до 27 років мають право отримати знижку на квиток. Є ще одна цікава практика залучення нової аудиторії — гастролі оперних театрів на периферії. Для молодих же виконавців існує так звана "фабрика" — невеличкі спецпроєкти, на яких вони можуть випробувати себе і розпочати свою кар'єру. В Італії нині 13 великих оперних театрів, плюс один із особливим статусом — Teatro allа Scala. Для порівняння: щорічний бюджет "Ла Скала" — 90 млн євро на рік, а щорічний бюджет Римської Опери — 40 млн євро на рік.
Генеральна продюсерка Open Opera Ukraine Галина Григоренко: "Потішив надзвичайно високий рівень фахового спілкування учасників Форуму. Нам вдалося не лише поділитися власним досвідом та набутками, а й торкнутися надзвичайно важливих проблемних точок існування оперного жанру в Україні. Ми дуже різні, ми конкуруємо за увагу глядачів, але ми не закриті одне від одного; ми розуміємо неминучість змін. І це найважливіше. Оскільки лише навчившись вибудовувати діалог, ефективно взаємодіяти, співпрацювати, ми зможемо відповідати на виклики, які ставить оперній галузі сьогодення".
Також Фонд Одеської Національної Опери презентував вельми корисне двомовне видання "Opera UA: Сучасність. Тенденції. Розвиток", що з'явилося завдяки підтримці УКФ. На нашу думку, воно буде цікаве не тільки іноземцям, які отримають усю довідкову інформацію про наші музичні театри й недержавні формації, невеличкий історичний екскурс в історію української опери, дайджест успішних постановок останніх років, фестивалів, проєктних вистав, а й, власне, театрам України та всім фахівцям цієї галузі.
Презентуючи буклет, генеральна продюсерка Фонду Одеської Національної Опери Анна Ставиченко сказала: "Форум Open to Progress та нова постановка "Травіати" в Одесі довели, що Україна може і має бути включена в загальноєвропейські оперні процеси. Адже, за нашими власними висновками та за словами європейських експертів, усіх нас об'єднують спільні виклики, прагнення й амбіції. Всі ми воліємо залучати в оперні театри нову аудиторію, актуалізувати класичний репертуар, шукати нові шляхи розвитку оперного жанру, залучаючи сучасних композиторів та новітні технології, — одне слово, робити все, аби опера жила".
Увечері вся професійна спільнота відвідала прем'єру опери Дж. Верді "Травіата". У версії режисера-постановника Євгена Лавренчука виявилося багато знахідок, як технічних, так і креативних. Це вельми незвичний, можливо поки що важкий для реалізації в державному театрі підхід. Але він, безумовно, цікавий і перспективний, такий, що дасть можливість театру рухатися вперед досить стрімко й зухвало. Оскільки ця постановка, яка ще не задихала на повні груди й не набула тієї "легкої ходи", про яку говорили наші європейські колеги, — абсолютне втілення того, про що говорили на форумі в контексті залучення нової авдиторії та її омолодження. Але про виставу — згодом, у наступних числах DT.UA.
Автор: Ольга Стельмашевська
Фото: Гомон Костянтин
Концертна організація: Одеський Національний академічний театр опери та балету
Джерело: dt.ua/
|