| Огляд |
|
|
|
|
Chernihiv Jazz Open. Музикантів об'єднав дух свободи і радості
16 вересня 2016, п'ятниця
Поширити у Facebook
Француз Самюель Берто і серб Станко Марінковіч зустрілися в Парижі в 2010 році, заприятелювали. Звідтоді й виступають як джазовий дует, даруючи меломанам багатьох країн радість і насолоду. Самобутній та неперевершений тандем став окрасою й цьогорічного міжнародного фестивалю Chernihiv Jazz Open. Публіка шаленіла, танцювала, підспівувала й скупала їх у зливі бурхливих оплесків.
ОБЦІЛУВАЛИ ОПЛЕСКАМИ Й ВИГУКАМИ «БРАВО»
Запальні пісні, імпровізоване спілкування із залом, неповторний та сильний голос Станко і його темпераментна гра на акордеоні, неймовірні мелодії кларнета, який в руках Самюеля, без перебільшення, творив дива. Чого тільки не витворяли музиканти на сцені – сиділи, стояли, лежали, танцювали, загравали з публікою, не забуваючи віртуозно грати на інструментах. Такого драйву і шаленства Чернігів не бачив давненько.
Окрім того, Самюель Берто вийшов на сцену босий, в українській вишиванці, яку купив у чернігівської майстрині, і став відразу таким рідним, близьким і своїм хлопцем.
Вони зі Станко розуміли один одного без слів, були, мов єдиний організм, здатний на всілякі витівки й несподіванки, сюрпризи й жарти.
ВІРТУОЗ ІЗ ФРАНЦІЇ
Самюель Берто почав займатися музикою ще з 5 років в Національній консерваторії Обервільє-Ла-Курньов. Вундеркінд дасть свій перший сольний концерт у шістнадцять в регіоні Перігор Нуар, виступивши у віртуозному квінтеті Карла Марії фон Вебер.
Він стане переможцем багатьох престижних міжнародних музичних конкурсів та конкурсів у Данії, Франції, Фінляндії, інших країнах. Бувало, що перемагав до півтисячі своїх суперників.
Грав у Канаді, Австралії, Європі – скрізь, де довелося жити й працювати. Був викладачем у Московській консерваторії, потім – у консерваторії в десятому окрузі Парижа та в консерваторії Вуарон в Альпах. Зачарувала його й Україна. У вересні вже «фестивалили» зі Станко в Києві й Чернігові, з нетерпінням їх чекає Одеса.
Як класичний музикант, Самюель виступає зі знаменитими оркестрами і, зокрема, із Lamoureux.
«Свобода – це єднання між усіма людьми. Я граю не лише класичну або джазову музику, я можу працювати в різних стилях музики. Усю свою свободу відтворюю в музиці. Свобода – це моє єднання з музикою, з публікою», – розповість кларнетист чернігівським журналістам.
ВУЛКАН ТЕМПЕРАМЕНТУ Й ПРИСТРАСТІ
Зізнаюся, що харизматичний Станко, котрий зовнішністю й манерами більше схожий на француза (так здалося не тільки мені), полонив авторку ще на прес-конференції. Передусім – тембром голосу. Коли музикант заговорив (ще не чула ні співу, ні неперевершеної гри на акордеоні), здалося, що то темпераментно вибухнув вулкан, і в ту ж мить пожалкувала, що мої літа вже на зиму повертають.
Співак і акордеоніст сербського походження, як інформує світова «павутина», розпочинав свою кар’єру як актор. Успішно знімався в кіно, доки не заснував свою групу «Темп Славія». Три альбоми пісень і музики, турне по Європі й Америці. Швидкі злет і слава групи це водночас і успіх Станко Марінковіча. Особливо у Сербії.
На Victoires de la Musigue (щорічна премія «Музичні перемоги») в Белграді він перемагає в номінації «Відкриття року». Сьогодні Станко – один із найпопулярніших артистів на теренах колишньої Югославії. Оригінальні й характерні особливості його музики відображають дух і колорит Балканського півострова. Вона п’янить і вмить переносить на гарячу батьківщину Станко з її неповторною атмосферою.
Гармонійне поєднання музики, голосу, розкутих рухів тіла, міміки й шарму робить виступи музиканта й вокаліста незабутніми, неповторними і неперевершеними для кожного меломана і пересічного слухача і глядача. Це музика без кордонів і меж.
Ось «фейсбучний» відгук моєї доньки Олександри, з якою разом насолоджувалися фестивальним дійством: «Неймовірно радію, що застала Chernihiv Jazz Open. Отримала море задоволення. Сербський ковбой з акордеоном і босий француз з кларнетом – це шедевр. Закриваєш очі – і Балкани. Вся їх колоритна краса в одному мотиві. Вступає вокал – і вуаля, ти на Монмартрі, п’єш каву з круасаном і слухаєш серенаду вуличного шансоньє. Я ніколи не була на Монмартрі, але відчуття саме таке. Вступає кларнет, і ти вже галопом мчиш із циганами на крадених конях прямісінько до вогнища і танцюєш під їх романси до знемоги. У цього акордеоніста стовідсотково є циганське коріння. Щоб так грати джаз, повинна кипіти кров…».
І пристрасті, і кров таки закипали – в музикантів та в публіки, бо джаз – музика, пронизана бунтарським духом і здатна поєднати в собі всі стилі й елементи.
На жаль, перекладачка ловила на прес-конференції ґав – і сповна не донесла думки й слова Станко, але я й так безпомилково зрозуміла, що його серце і він весь – у джазі, музика й пісня линуть із глибини душі, щоб хвилювати і бентежити світ, перетворити осіннє бабине літо на квітучу джазову весну.
Автор: Ольга Чернякова
Концертна організація: Чернігівський обласний філармонійний центр
Конкурс (фестиваль): Джазовий фестиваль "Chernihiv Jazz Open"
Джерело: Час Чернігівський
|