|
|
Музичні обереги
Чим запам‘ятається VII Міжнародна Пасхальна асамблея?
2 травня 2015, субота
Поширити у Facebook
Цьогоріч грандіозний музичний захід проходив у Києві та Чернігові під гаслом «Духовність єднає Україну».
Здається, ніщо так не об’єднує людські душі як молитва та музика. Нині, у час тяжких для України випробувань, ці обертони надії співзвучні кожному, хто думкою і серцем прагне миру, щастя й процвітання нашій, Богом даній, землі. Тому кожну культурницьку справу, що гуртує однодумців аурою любові, – інтелектуальну, духовну, мистецьку – сприймаємо як животворчий стимул на шляху до нашої Перемоги на всіх фронтах священної боротьби.
Проведення імпрези стало доброю традицією у музичному житті України, осереддям якого є Національна музична академія ім. П. І. Чайковського. Цей провідний музичний заклад на чолі з ректором В. І. Рожком вже сьомий рік поспіль є ініціатором, натхненником, інтелектуальною та творчою базою Пасхальних асамблей.
Що таке Пасхальні асамблеї? Передусім, це розвій академічного мистецтва, шанувальники якого мають унікальну можливість насолоджуватися музикою різних епох та національних культур, захоплюватися майстерністю видатних виконавців та оцінити талант молодих. А головне – долучитися до цього свята музики можуть усі: вхід до багатьох концертних залів (зокрема й у храмах різних конфесій) є вільним! Пасхальна асамблея – це і визначна подія для учасників, адже знайомство з мистецтвом колег та взаємообмін досвідом – запорука успішного розвитку кожного музиканта й колективу незалежно від віку та статусу. Тому зазвичай цей фестиваль стає творчою «лабораторією» для багатьох митців та виконавців.
Чим же вирізняється Пасхальна асамблея-2015 на фоні попередніх? Роздумами про яскраві події та здобутки цьогорічного фестивалю поділилися члени оргкомітету та учасники Асамблеї:
Володимир, РОЖОК, ректор НМАУ ім. П. І. Чайковського:
- Сім років тому я вирішив започаткувати музичну акцію, яка б об’єднала українців різних конфесій, різних областей нашої країни, різних національностей та різних соціальних верств.
Одного разу, проїжджаючи рідною Чернігівщиною, я вкотре замилувався красою храмів і подумав, що майбутній захід має представляти, передовсім, наше хорове мистецтво, всесвітньовідоме своїми багатющими традиціями. Власне, у такому форматі ми і провели першу Пасхальну асамблею. Але згодом її кордони розширювалися – як географічно, так і жанрово. І це є дуже вагомим досягненням. Наприклад, у 2013-у, коли наша академія відзначала 100-річчя, у програмі Асамблеї брали участь 10 країн (серед яких Італія, Росія, Німеччина, Грузія, Швейцарія, Норвегія, Молдова). Водночас, змінювався і репертуар концертів: не відходячи від світлої пасхальної тематики, ми поступово збагатили програму камерно-інструментальними і навіть симфонічними творами. Та й хорова палітра Асамблей стала значно яскравішою, адже поруч із традиційними піснеспівами та хоровими концертами наших та зарубіжних класиків, ми дедалі долучаємо чудові духовні твори сучасних композиторів: метрів нашої музики (Є. Станковича, Л. Дичко, В. Степурка, В. Сильвестрова) та митців молодшого покоління.
Ці надбання і визначили формат цьогорічної Асамблеї, візитівкою якої стали концерти в рамках «міжнародних музичних діалогів» («Україна-Італія», «Україна-Литва», «Україна-Польща» та «Україна-Голандія»), а також творчість молодих сучасних митців, серед яких В. Польова, Т. Яшвілі та інші. Крім того, позитивним явищем у проведенні Асамблеї-2015 стало також її просування углиб країни. Так, виступи музичних колективів пройшли не лише у столиці, а й у концертних залах та храмах Чернігова за підтримки місцевої влади. І навпаки, у концертах, що відбулися у Києві, взяли участь талановиті виконавці з інших міст України: Одеси, Чернігова, Городка. Таким чином утвердилося гасло ї Асамблеї: «Духовність єднає Україну».
Богдан Пліш, очільник камерного хору «Кредо»:
- Важливим суспільно-значущим заходом в рамках цьогорічної Асамблеї стала благодійна програма «Вірою й Надією єдині», згідно з якою музиканти давали благодійні концерти в різних районах Києва, Чернігова та їх передмістях. Вони виступали в будинках для сиріт, військових шпиталях, лікарнях для важкохворих, центрах переселенців з Донбасу. Спеціальну акцію було проведено для збору коштів на лікування онкохворого хлопчика – дев’ятимісячного Жені Зайчика. Під час художньої виставки-аукціону, яка відбулася у приміщенні НМАУ, для цієї дитини було зібрано майже 11 тисяч гривень. Водночас, завдяки програмі «Вірою й Надією єдині» нам вдалося створити суспільний резонанс навколо цієї проблеми і привернути увагу більш потужних благодійних фондів. Тішимося з того, що наші волонтери гідно виконали свою функцію і вже по закінченні Асамблеї стало відомо, що в лікуванні дитини відбувся поступ.
Особливо приємно відзначити, що програмою «Вірою й Надією єдині» опікується випускниця НМАУ, артистка хору «Кредо» Вікторія Савенко. Завдяки її самовідданій праці ця програма набула системного розвитку і значно розширила місію Пасхальної асамблеї. До речі, хор «Кредо» є постійним учасником благодійних концертів, які ми періодично даємо протягом року. Найчастіше виступаємо в дитячому відділенні онкогематології Київської обласної лікарні. Саме там відбувся наш концерт в рамках благодійної програми цьогорічної Асамблеї. Участь у таких заходах вважаємо своїм моральним обов’язком, адже знаємо, що наші концерти дарують радість стражденним. Переконаний, благодійна програма стане невід’ємною складовою наступної Пасхальної Асамблеї.
Микола Гобдич, художній керівник муніципального камерного хору «Київ»:
- Одним із головних здобутків цьогорічної Асамблеї є відкриття нових талантів. Останнім часом в Україні виникло чимало молодих професійних хорових колективів, що вказує на активний процес реорганізації хорової справи після її, майже тотального, знищення радянською владою. Тому представлення творчості молодих на цьому фестивалі (хори “Intermezzo”, “Alter ratio”, “Sentire”, “Happy singers” та ін.) – це безсумнівний крок вперед у розвитку хорового мистецтва. Інше питання – чи втримаються надалі ці колективи? А це залежить від багатьох факторів, серед яких і програми, і менеджмент, і художні якості. Час розставить всі крапки.
Ще одне важливе надбання цьогорічної Асамблеї – презентація хорових творів сучасних українських авторів. Той факт, що сьогодні наші композитори так плідно працюють у жанрі духовної музики, свідчить про органічність нашої хорової традиції, про генетичну сприйнятливість наших митців до цієї музики, яка є питомо національним українським мистецтвом. І це дивовижне явище, адже, незважаючи на системне знищення української духовної музики у ХХ ст., наша традиція не перервалася з відходом останніх класиків цього напрямку (М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця), а навпаки, набула нових, ще потужніших обертів.
Зокрема, наш хор «Київ» уперше виконав на Асамблеї «Світлі піснеспіви» Вікторії Польової. Цей твір є унікальним без перебільшення. Авторка писала його впродовж 23 років Незалежності України: почала 1993-го, а закінчила лише цього року, присвятивши пам’яті Героїв Небесної Сотні. Відомо, що пані Вікторія була активною учасницею Революції Гідності, і мабуть ті карколомні історичні зміни, що відбулися в Україні під час Майдану і, вочевидь, сколихнули свідомість композиторки, врешті визначили долю її твору, який до того часу вона не могла завершити. До речі, сама В. Польова вважає, що на сьогодні це найкращий її твір.
Інша річ, що «Світлі піснеспіви» – чи не найскладніша композиція, над якою нам доводилося працювати. У технічному плані цей твір видається дуже незручним для виконання, адже це музика стану. У ній надзвичайно виразно передається гра світла і темряви. Я переконаний, що це геніальна музика, яка невдовзі стане класикою, подібно до хорових творів Л. Дичко, Є. Станковича, які ще 20 років тому мені також здавалися незручними для співу. Річ у тім, що наші митці випереджають час, і нам треба поспішати за ними.
Виступ муніципального камерного хору «Київ» був однією з найбільш натхненних сторінок масштабної хорової програми VII Пасхальної асамблеї. У жанрі ж інструментальної музики яскравою подією став концерт циклу «Музичні діалоги. Україна – Польща», на якому мистецтво Антонія Баришевського, випускника НМАУ, лауреата багатьох міжнародних конкурсів, зокрема, Міжнародного конкурсу ім. Артура Рубінштейна (І премія), викликало гучні овації залу. Таланту цього молодого піаніста виявилися підвладними як тонка філігранна техніка й трепетний ліризм Першого фортепіанного концерту Ф. Шопена, так і космічне безмежжя музичного буття Другої Сонати В. Сильвестрова.
Ще одним мистецьким відкриттям Асамблеї стало виконання ораторії «Месія» Г. Ф. Генделя ансамблем класичної музики ім. Б. Лятошинського під орудою диригента з Нідерландів Єруна Вейерінка. Цей «музичний діалог», присвячений 330-річчю від дня народження композитора, знаменував духовну єдність епох та національних культур. Тонке взаєморозуміння між українськими музикантами та маестро Є. Вейерінком, допомогло колективу максимально переконливо інтерпретувати величний стиль музики Г. Ф. Генделя, який цілком органічно влився в урочисту атмосферу українського Пасхального Свята.
Гортаючи музичні сторінки історії VII Міжнародної Пасхальної асамблеї, яка подарувала чимало радісних хвилин пізнання мистецтва різних часів, жанрів та культур, здається, що її найбільш хвилюючими подіями були ті, що стверджували невмирущість української традиції в усіх її вимірах – історичному, духовному, національно-патріотичному, творчому.
У цьому сенсі святом українського духу можна назвати заключний концерт Асамблеї «Пісня – душа народу» у виконанні всесвітньовідомого колективу – Національного хору ім. Г. Г. Верьовки під проводом А. Авдієвського. Цей захід вразив, передусім, масштабом репертуару: від обробок народних пісень – до творів сучасних українських композиторів (Л. Дичко, Є. Станковича). А головне – у програмі була представлена ціла антологія української хорової класики, у тому числі, знамениті хорові концерти й духовні композиції Д. Бортнянського, М. Березовського, М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, В. Верховинця.
Виконання багатьох творів зал вітав стоячи, нерідко виголошуючи крізь гучні аплодисменти наші сакраментальні гасла: «Слава Україні! Героям слава!». А по закінченні композиції «Холодний Яр» одна із вдячних шанувальниць босоніж вийшла на сцену, і, низько вклоняючись виконавцям, подарувала рушник із хлібом-сіллю.
У цьому патріотичному піднесенні публіки немає нічого дивного. Адже сьогодні наш народ як ніколи глибоко усвідомлює пророчу силу Шевченкових слів «Наша дума, наша пісня – не вмре, не загине!», які для багатьох уже давно набули магічного, майже молитовного значення. І це усвідомлення багато в чому нині визначає музичні пріоритети українців.
Автор: Ольга Лігус
Диригенти: Микола Гобдич
Викладачі: Володимир Рожок
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Газета "День"
|