«Я впевнений, що Україна переможе»! | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
«Я впевнений, що Україна переможе»!
Плоскіна Віктор
«Я впевнений, що Україна переможе»!
Інтерв'ю з диригентом Віктором Плоскіною.
2 серпня 2014, субота
Поширити у Facebook

Віктор Плоскіна. Фото: http://www.day.kiev.uaНаша зустріч з відомим українським маестро відбулася у Києві.

Під завісу сезону, на запрошення керівництва Національної опери, Віктор Плоскіна продиригував шедевром світової класики — оперою «Мадам Баттерфлай» Дж. Пуччіні.

Нагадаю, ця вистава давно у репертуарі театру (прем’єра відбулася ще у 1995 р., яку поставили вже покійні майстри: режисер Ірина Молостова та диригент Олег Рябов) і хоча склад солістів був не перший, але оркестр під орудою В. Плоскіни фактично витягнув постановку.

«Із позицій сьогодення, мабуть, потрібно зробити нову сценографію опери, у мене є претензії і до вокалістів, але найприємніше враження справили музиканти Симфонічного оркестру театру, — поділився враженнями з «Днем» Володимир ЛУКАШЕВ, художній керівник Національної філармонії України. — Диригент Віктор Плоскіна добре відчував динаміку музики Дж.Пуччіні і в кульмінаційних місцях оркестр під його орудою звучав дуже насичено.

В акомпанементі маестро виявив здатність чути співаків. Хоча голоси були різні (сильні і менш сильні), але музиканти нікого не перекривали. Саме музична частина вистави справила на слухачів найкраще враження і в цьому велика заслуга саме диригента».

Після постановки «День» поспілкувався з Віктором Плоскіною. Ми поговорили, що потрібно робити митцям у час війни, про українську діаспору у Мінську, як сидиться маестро на двох «стільцях» — Національному академічному Великому театрі Республіки Білорусь і Харківському національному академічному театрі опери і балету ім. Лисенка, а також про плани та мрії маестро.

«РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА АКТИВНО ПРАЦЮЄ ПРОТИ УКРАЇНИ І В БІЛОРУСІ»

— Життя нашої країни за вісім місяців кардинально змінилося: Майдан, а нині війна, розв’язана сепаратистами-терористами і російськими найманцями на сході України. Ви з 2007 року працюєте головним диригентом Великого театру Республіки Білорусь у Мінську, як там ставляться до наших подій?

— Білоруси з великою повагою і величезною надією дивляться на Україну. Вони в нас бачать пасіонарну націю, цілеспрямованих людей, які можуть за собою повести інші народи. Хоча російська пропаганда активно працює проти України і в Білорусі, але до честі білорусів та їхнього керівника, вони зуміли децентралізуватися від кремлівських агіток і відвертої брехні, яка лунає зі ЗМІ щодо «українського питання». Спілкуючись з мінчанами я помітив, що вони мають свій незалежний погляд (на скільки це у них можливо) — досить зважений, толерантний і навіть позитивний до нашої держави. Зараз усі хвилюються через війну на сході нашої держави. Так, у нас вельми складні часи, але я впевнений, що Україна переможе!

— Із нинішньої весни ви стали музичним керівником Харківського театру опери і балету. Харків — доволі специфічне місто. Можна пригадати, як у березні антиукраїнські акції призвели до людських жертв, а недавні події (22 червня) — тривожний сигнал для Харкова, де сепаратисти знову помітно активізувалися. Гарячі голови антимайдану навіть закликали створити Харківську народну республіку, в центрі з’явилися намети з листівками антиукраїнського змісту, всі харків’яни готувалися до кривавого побоїща. Та, на щастя, обійшлося розбитою головою, десятками затримань і кийками «Грифону». Але говорити про стабільну ситуацію нині не можна... Яка ваша думка щодо цього?

— Фактично у Харкові я працюю з березня... Спочатку ситуація у місті дуже дивувала. Я проукраїнська людина, яка народилася у Закарпатті, вчився у Львові, значну частину життя прожив у Києві був здивований, що у російськомовному Харкові, на побутовому рівні, все ж почув українську мову, хоча раніше, коли приїжджав на гастролі, то в місті, яке є першою столицею України, такого не було. Зараз інша ситуація, і це мене радує. Я ходив на всі мітинги бо жив в Оперному театрі і був у центрі всіх подій. Бачив антимайдан із геогіївськими стрічками і російськими трикольорами, багато автобусів із белгородськими номерами, які привозили купу людей. Вони виділялися з-поміж харків’ян не тільки мовою, а й своїм похмурим виглядом і агресивною поведінкою. Навіть складалося враження, що це якісь наркомани чи колишні зеки, або люди, які добряче випили і їхня душа рветься побитися... Дивувало, як підступно тоді діяла міліція, стаючи на бік сепаратистів, як не втручалися, коли «тітушки» і так звана самооборона і міцні парубки з «Оплоту» по-садистки били людей з українською національною символікою. То був жах! Зараз, коли збираються різні майдани, то міліція (до речі, її особистий склад суттєво змінено) не дає, щоби люди з різними поглядами билися, а тому активістам доводиться задовольнятися словесними баталіями. Є у місті і провокатори, які поширюють дезінформацію, щоби спричинити паніку серед населення. Але я впевнений, що більшість людей уже прокинулася і не вірить антиукраїнській брехні.

«ЯКЩО ЛЮДИ НЕ ЙДУТЬ В ОПЕРУ, ТО МИТЦІ ПІДУТЬ У НАРОД...»

— На вашу думку, що повинні робити митці у цей непростий для нашої держави час?

— Політичні події впливають на настрій усіх людей. Коли зал театру стали все менше і менше заповнювати, я почав думати, як привернути глядачів до високого мистецтва, щоби зняти напругу, депресію. Подумав, якщо люди не йдуть в Оперу, тоді митці вийдуть у народ... на вулицю. Зініціював кілька творчих проектів, які ми хочемо провести на Харківщині. Так, до Дня незалежності влаштуємо в місті оперний фестиваль «Два кроки до глядачів» (The best open air performances). 22 серпня покажемо наш уславлений твір Миколи Лисенка, написаний за однойменною повістю Миколи Гоголя — оперу «Тарас Бульба». Я вважаю, що ця вистава з героїко-патріотичним змістом підніме дух українців. Дійство відбуватиметься на площі біля нашого театру (Сумська, 25). Надіюся, що до того часу площу відремонтують, поставимо для зручності глядачів стільці (1000-1500 місць), попросимо владу перекрити рух транспорту. Розпочнемо виставу о 20.00. А за день проведемо гала-концерт провідних майстрів. 25 або 26 серпня запросимо подивитися на свіжому повітрі італійську класику — оперу «Турандот» Дж. Пуччіні. Ця вистава ефектно виглядатиме на площі. Запрошую не лише харків’ян, а українців із різних міст приїхати на наш фестиваль. Запевняю, що отримаєте насолоду від прекрасних творів і багато позитивних емоцій.

Знаєте, мене дивує, що наші провідні колективи доволі інертно ставляться до нинішньої політичної ситуації. Чому б не організувати мобільні творчі бригади? Я не закликаю їхати на передову, але виступити у госпіталях, військових містечках і гарнізонах під силу театрам і оркестрам, як це роблять нині окремі артисти і гурти (на кшталт акцій «Народної філармонії» і «Підтримай своїх!»)

— Як вам «сидиться» на двох «стільцях»: у Мінську — головний диригент Великого театру, а у Харківській опері — музичний керівник?

— Чудово! Отримую задоволення від співпраці з цими різними творчими колективами. Коли багато роботи, то це добре і додає адреналіну. А щодо двох «стільців», то зараз у світі є така практика, що диригенти очолюють три-чотири колективи і це на користь усім: музикантам, слухачам та й самому маестро. Позитиву від роботи з різними оркестрами, солістами, хором ти отримуєш більше, ніж «варишся» в одному колективі. Просто доводиться чітко планувати час і тоді все задумане встигаєш зробити. Головне не місце і посада, яку ти займаєш, а який коефіцієнт корисної дії ти приносиш театру.

— От про коефіцієнт корисної дії та новинки репертуару розкажіть докладніше. Чому новий сезон Харківський театр опери і балету відкриває досить пізно — 25 вересня?

— Справді сезон ми розпочнемо 25 вересня, але перед тим, як відкриємо свою театральну завісу, у нас відбудуться гастролі у Бельгії. Покажемо три концерти-вистави: кантату Carmina Burana — найпопулярніший твір Карла Орфа і «Болеро» Моріса Равеля. До речі, «Карміна Бурана» — моя перша постановка на посаді музичного керівника на харківській сцені. Нагадаю, за день до президентських виборів у нас із успіхом відбувся творчий проект — «Ніч в опері». У фойє були представлені костюми з вистав, виступали артисти, а потім публіку запросили до залу на великий концерт. Цей вечір відбувся, як світський раут. Ми це робимо, щоби привернути увагу глядачів до класичного мистецтва. Таку ж акцію хочемо провести і на відкриття 139-го сезону. Запросимо у театр на гала-концерт. 26 вересня, у рамках Днів Німеччини в Україні, запросимо глядачів на вечір балету — «Колесо фортуни» (прем’єра), 27 і 28 вересня лунатиме велична музика Петра Чайковського — опера «Євгеній Онєгін» і балет «Лебедине озеро» (вистави-візитівки ХАТОБ), а далі покажемо поточні постановки репертуару. Десь у грудні плануємо прем’єру — оперу «Кармен» Жоржа Бізе. Є плани і нових балетних вистав, можливо, поставимо балет Віталія Губаренка «Камінний господар» за мотивами однойменної драми Лесі Українки. Є у нас і амбітні мрії — провести (листопад — грудень) у Харкові концерт, який закриє Рік 200-ліття з дня народження Т.Г. Шевченка і виконати монументальну ораторію-оперу «Згадайте, братія моя» В. Губаренка.

«ТАК СКЛАЛОСЯ, ЩО УКРАЇНА Є «ДОНОРОМ» ДЛЯ ВЕЛИКОГО ТЕАТРУ БІЛОРУСІ»

— Вас можна назвати «нашою людиною у Мінську», чи багато українців працюють у Великому театрі Білорусі? Чи активна наша діаспора, чи спілкуєтесь?

— Так склалося, що Україна є «донором» для Великого театру Білорусі. Впродовж тривалого часу у Мінській опері працював наш знаменитий диригент Ярослав Антонович Вощак. Там він отримав звання «народного артиста СРСР», здійснив чимало резонансних постановок, зокрема й на національну тематику. Разом із ним працювали: знаменита співачка Надія Губська, відомий тенор Зіновій Бабій і ще низка видатних українських майстрів вокалу. Нині у трупі ми маємо десь до десятка співаків-українців. Серед найбільш знаменитих — баси Андрій Валентій і Василь Ковальчук, тенор Едуард Мартинюк та інші.

Наша діаспора досить активна, часто приходять на вистави. Взагалі, українців у Мінську живе дуже багато. Ми маємо добрі зв’язки і з Посольством України у Білорусі.

— Чому для виступу у Києві обрали оперу «Мадам Баттерфлай (Чіо-Чіо-Сан)» Дж. Пуччіні?

— Дирекція Національної опери запропонувала продиригувати виставу «Мадам Батерфлай» і склад виконавців — Тетяна Хараузова (Чіо-Чіо-Сан), Ігор Борко (Пінкертон). Володимир Опенько (Шарплес), Наталя Кисла (Сузукі) та ін. Я погодився бо дуже люблю цей твір Джакомо Пуччіні і трепетну історію про щире кохання японської дівчини, як непросто їй було жити у раціональному світі, яскравим представником якого є Пінкертон, морський офіцер США, для якого Чіо-Чіо-Сан лише забава.... Із киянами я вже раніше співпрацював — диригував оперою «Євгеній Онєгін», а років два тому «Аїдою», до речі, тоді виступав дуже потужний склад і головну партію виконувала прима оперної сцени світу, наша українська зірка Людмила Монастирська. І нині працювати з оркестром, хором та солістами Національної опери мені було дуже приємно. Це надзвичайно музикальний колектив і маю лише позитивні враження від нашого виступу разом.


Автор: Тетяна Поліщук
Диригенти: Віктор Плоскіна
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: www.day.kiev.ua



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
105.jpg