| Стаття |
|
|
|
|
«Два кольори душі Дмитра Гнатюка»
28 березня будемо вшановувати пам’ять легендарного співака, якому виповнилось би 100 років
24 березня, понеділок
Поширити у Facebook
28 березня о 18:30 у Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка відбудеться унікальна концертна програма «Два кольори душі Дмитра Гнатюка», присвячена 100-річчю від дня народження видатного українського співака, режисера та громадського діяча.
Його голос звучав на найпрестижніших сценах світу — Національна опера України, Віденська філармонія, легендарна Ла Скала, а також на майданчиках Австралії, Нової Зеландії, Канади, США, Центральної та Західної Африки, Індії, Єгипту, Польщі, Угорщини та Румунії. Публіка в Чикаго, Клівленді, Філадельфії, Нью-Йорку, Монреалі та багатьох інших містах аплодувала стоячи, захоплюючись силою його голосу та глибиною інтерпретації українських пісень.
Чернівецька обласна філармонія, яка гордо носить ім’я митця, цього вечора стане місцем особливого музичного дійства. Глядачі почують знайомі пісні, що стали символами української культури — «Два кольори», «Марічка», «Черемшина», «Києве мій» — у новому прочитанні, доповненому сучасними аудіовізуальними ефектами та емоційною режисурою.
Концертна програма об’єднає майстрів мистецтв та художні колективи Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка, які своєю творчістю віддадуть шану легенді українського вокального мистецтва.
Дмитро Гнатюк увійшов в історію не тільки як талановитий співак і педагог, а також як людина, яка щиро вболівала за виконання української оперної і народної музики в Україні та світі. Так, саме завдяки Гнатюку український романс "Черемшина", написаний у 1965 році, почали виконувати в Японії, а про пісні "Два кольори" та "Черемшина" – дізнались у всьому світі, від Канади до Франції. Гнатюк виконував українські пісні та ставив на театральній сцені опери українських композиторів усе життя, вважаючи українську музику важливим чинником формування національної свідомості, нагадує vogue.ua.
У 2009 році, у 85-річному віці, Дмитро Гнатюк сказав слова, які нині ми сприймаємо особливо гостро: "Ми, українці, нарешті здобули незалежність. Дорожіть цим, плекайте це, тіштеся цією незалежністю, бо вона відкриває великі перспективи — мати свою державу й бути господарем на своїй землі". (З інтерв’ю виданню "Україна молода", авторка Ліна Кушнір.)
Дмитро Гнатюк народився 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області, яка тоді була частиною Румунії. Співати почав у місцевій церкві, про це багато розповідав у своїх інтерв’ю. У 20 років Гнатюк став солістом Чернівецького музичного-драматичного театру імені Кобилянської, тоді ж вступив до Київської консерваторії.
Гнатюк був яскравим співаком та артистом, і його відразу помітили в столиці. У 1951 році, після закінчення консерваторії, він став солістом Київського театру опери та балету та пропрацював у театрі на різних посадах майже все життя, до самої смерті у 2016 році. Його колеги згадували, що у 2015-му, у віці 90 років, він ставив вистави в оперній студії Київської консерваторії та опікувався студентами.
В історії Національної опери Дмитро Гнатюк – одна з найважливіших постатей. На київській оперній сцені він був відомий як драматичний співак, що втілював яскраві, колоритні образи, зокрема в операх "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда", "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", "Кармен" Ж. Бізе, "Ріголетто"), "Севільський цирульник" Дж. Россіні. З 1988 по 2011 рік Гнатюк був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського.
Пік кар’єри Гнатюка-співака прийшовся на 60-ті роки. Він увійшов в історію як один з найвидатніших виконавців української пісні. Такі легендарні сьогодні твори, як "Два кольори", "Києве мій", "Черемшина" в 60-ті зазвучали вперше саме його голосом. Особливе місце в його творчості посідала пісня "Два кольори", яку написав у 1964 році композитор Олександр Білаш на слова поета Дмитра Павличка. Поет був другом Гнатюка й говорив, що той "співає серцем". Сам Гнатюк розповідав, що текст поезії "Два кольори" нагадує йому про дитинство та рідний край і є уособленням життя кожного українця, в якому є місце і червоному (щастю й любові), і чорному (трагедії та журбі).
Українські пісні, народні зокрема, Гнатюк виконував далеко за межами країни. У біографії Гнатюка, що її підготувала Національна опера, згадується, як Гнатюк у 70–80-ті роки й пізніше об’їздив увесь світ, виступав на найвідоміших сценах США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Франції та Англії. Ще одна важлива пісня в репертуарі артиста – "Як тебе не любити, Києве мій!". Цей твір композитор Ігор Шамо написав на слова поета Дмитра Луценка в 1962 році. До речі, пісня є офіційним гімном Києва з 2014 року. В 1982-му Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-ліття Києва в супроводі дитячого хору.
Популяризація української пісні була частиною його світогляду й у певному сенсі місією – співак вважав, що саме так ми продовжуємо себе. В інтерв’ю виданню "Україна молода" у 2009 році Дмитро Гнатюк говорив: "Пісня — це ж наша історія. І вона має жити. „Черемшину" он навіть японці співають. Ця пісня після моїх гастролей стала в Японії дуже популярною. І місцевий квартет забажав її виконувати. Я дав їм ноти. І вони співали її в усьому світі. Українською мовою".
У згадках про Гнатюка близькі та колеги говорять, що він мав принципову громадянську позицію й дуже любив Україну. Цікаво, що це виявлялося ще в дитинстві.
Під час Голодомору 1932–33 років Гнатюк жив у селі, що належало Румунії, але дуже переймався тим, що тоді відбувалося в радянській Україні. Про це він також розповів в інтерв’ю виданню "Україна молода".
"Старші люди села звернулися до учнів: „Ідіть, збирайте гроші на допомогу Україні!". Я вразливий був, чуже горе сприймав близько до серця. І бігав по всій Мамаївці та сусідніх селах, просив статечних ґазд: „Вуйку, дайте на Україну, там діти вмирають". Я зібрав понад дві тисячі румунських леїв — це були дуже великі гроші. Мене навіть похвалили за такий внесок. Але, думаю, то все було даремно, ті гроші нічим не допомогли українцям. Тоді ж як було? Союз удавав, що все гаразд. На Україні все благополучно! Не треба ніякої допомоги! І після того, як люди пережили таку страшну катастрофу, нас намагаються переконати, ще геноциду не було, а голодували скрізь. Мене це обурює, бо Україну цілеспрямовано морили. Український народ був ізольований".
Пізніше, у поважному віці, 2004 року Дмитро Гнатюк брав участь у Помаранчевій революції, виступав з народними піснями на сцені Майдану Незалежності. У 2013 році підтримав Революцію Гідності. Дружина Дмитра Гнатюка, Галина Гнатюк, була видатною мовознавицею, докторкою філологічних наук і зробила вагомий внесок у розвиток сучасної української мови.
Концертна організація: Черкаська обласна філармонія
Концертний зал: Концертний зал Чернівецької обласної філармонії
|