| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
5 грудня 2023, вівторок
Поширити у Facebook
Угрудні 2023 року в Україні на двох філармонійних сценах поставлять польську оперу для дорослих і дітей «Родинний альбом».
Музику до неї написав відомий у Польщі композитор Єжи Корновіч.
У розмові з Culture.pl/ua він розповідає про історію створення опери й пояснює як мовою високого музичного мистецтва можна звертатися до різних вікових категорій слухачів.
Розкажіть, будь ласка, про те як виникла ідея створити оперу «Родинний альбом».
Лібрето опери написав літературознавець та письменник Міхал Русінек. У різних інтерв’ю він не раз говорив про те, що його текст – це своєрідне втілення мрії бодай на мить повернутися в дитинство.
Аби зануритись в цей період свого життя Русінек заглибився у вивчення історії власної родини. Схоже на те, що він вийшов за рамки такого плану, бо серед героїв лібрето є й такі, що не могли бути членами навіть такої специфічної родини, як краківська (сміється – Р.К.). В опері є, наприклад, Піратка, подружжя хасидів, чи, о диво, мавпа.
Після того як мені запропонували написати музику на це лібрето, я спілкувався з автором тексту й під впливом цих розмов у творі відбулися певні зміни. Скажімо, з’явилася важлива сцена – зникнення з часопростору єврейського подружжя, власників маленької крамнички.
До них прийшли ті, що сказали хасидові: «Маєш надто довгу бороду, тож мусиш зникнути». І єврейська пара зникає. Ця сцена – результат наших розмов, бо я вважав, що тут потрібен якийсь елемент трагізму. Та в цілому текст був готовий і я у нього майже не втручався.
Які сенси передає назва опери?
Її назва – «Родинний альбом», але під цією родинністю треба розуміти те, про що говорив Чеслав Мілош назвою своєї книжки «Родинна Європа». Це ідея, яка показує, наскільки ми, як європейська спільнота, різноманітні та кольорові у сенсі темпераментів, культур і способу життя, а водночас є однією родиною. І саме про це наша опера.
Це також твір, у якому є актуальні для людства проблеми, скажімо, питання еволюції людини. Не випадково далекою родичкою, такою прапрапрапра...бабусею усіх героїв опери є мавпа. Також у цьому творі йдеться про питання людської ідентичності, інакшості, які особливо важливі для молоді, яка перебуває на етапі життєвих пошуків.
Словом все починалося з ідеї Міхала Русінека. Разом ми створили оперу про велику людську родину, передусім для дітей, а це, здається, особливо важливо у час теперішніх тривог і небезпек.
У вас було складне завдання – передати мовою музики твір про велику кольорову європейську родину та ще так, аби вона була зрозумілою різним поколінням. Як ви це зробили?
Більш-менш так, як написане лібрето. Текст тільки на перший погляд дуже простий, та у ньому є дуже поважний зміст, відтак його можна сприймати на різних рівнях – у простому викладі, та він все одно передаватиме серйозні сенси, або ж як багатошаровий твір із підтекстами.
Така й музика опери – тут є і безпосередність, і звукова вишуканість.
Все, що покликається на різні традиційні форми – мелодія, різні арії, ритмічні прийоми, все це я трішки так би мовити викривив щодо традиції, трішки його ускладнив, але не задля ефектності, а для того, щоб надати змістові вірогідності. Бо якщо стилізувати щось безпосередньо, тоді покликаємося на певні звички, асоціації. Натомість, якщо матеріал легко деформувати, він набуває індивідуальних рис, так би мовити форми особистісного послання автора.
Тож музичний шар цієї опери має і особливу мелодійність, і ритмічність, і енергетичність, а водночас вона досить складна, якщо йдеться про гармонію та неоднозначна у музичних рішеннях. Таким чином на неї можна поглянути з двох перспектив. Діти її сприйматимуть як низку пісень, на кшталт мюзиклу, а дорослі розумітимуть, що ці «напівмюзиклові» формули – це перекодована досить амбітна музика.
А як виникла ідея поставити цю оперу в Україні?
Ідея виникла після того як я розіслав інформацію про «Родинний альбом» різним людям, зацікавленим сучасною польською культурою. Невдовзі оперою зацікавилися українські музиканти та аніматори культури.
Мене це дуже зворушило, адже я глибоко співпереживаю з українцями останні події. З Україною мене багато що пов’язує. Разом із своєю сім’єю я неодноразово бував в різних українських містах. Я був на Майдані в 2014 році.
Саме Майданові я присвятив великий 25-хвилинний симфонічний твір «Великий перехід» (Wielkie przejście). Прем’єра цього твору відбулася в грудні 2015 року у залі Київської національної музичної академії, тобто фактично на Майдані, в місці, де відбувалося українське повстання проти режиму Януковича.
Я з великим подивом та захопленням спостерігав за історичним процесом появи цивілізаційного шансу для молодого покоління українців і щиро вболівав за Україну.
Я брав із собою на Майдан трьох моїх, тоді ще малих дітей, аби вони бодай протягом тижня були там, де твориться історія.
Згодом я не раз подорожував і до Києва, і до Львова, і до Одеси й бачив народження нової України. Після того, що я там побачив я не раз повторював, що українці значно більш рішучі в своєму прагненні торити родинну Європу, ніж поляки, які у певний момент почали, так би мовити, менше прагнути. Молоде покоління українців дуже талановите й надзвичайно вмотивоване. Ці люди мені страшенно імпонували своєю зрілістю та рішучістю.
А потім був Путін, Крим, а ще пізніше повномасштабне вторгнення. Тепер я намагаюся постійно бути на зв’язку з Україною, я пишаюся тим, як у 2022 році поляки підтримали українців, причому і громадянське суспільство, і різноманітні інституції.
Скажімо, Асоціація авторів ZAIKS неодноразово надавала фінансову підтримку людям культури з України. Мені відомі багато фактів такої підтримки й з боку багатьох польських митців.
Тож тоді, коли виникла ідея поставити оперу в Україні, я був неабияк вражений.
Адже я чудово розумію, скільки нагальних проблем мають тепер українці, зокрема й у сфері культури, де треба інтенсивно наголошувати на питаннях ідентичності та культурної осібності українського народу.
Мене дивувало, що під час війни, коли людям культури так важко працювати, українські колеги вирішили поставити оперу неукраїнського композитора, та ще й не на таку тему, яку можна б висвітлити будь-коли, не обов’язково саме тепер. Я гадаю, що ці люди тонко відчули закладені в опері ідеї, які актуальні завжди. Зокрема те, що краще бути відкритим, ніж закритим, краще налагоджувати зв’язки між людьми, ніж їх розривати, завжди краще розуміти іншу людину в її інакшості, ніж зациклюватися на своїх стереотипах.
Хто реалізуватиме проєкт?
Оперу ставитимуть 8 та 10 грудня у Національній філармонії України у Києві та Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика. Я не можу не бути в Україні, коли мої українські колеги гратимуть мою музику. Постановка буде повністю реалізована українськими силами. Треба наголосити, що лібретто переклали українською мовою.
Солісти будуть українські, режисер – українець, оркестр – український, команда, що займається візуальними питаннями – також з України. З Польщі приїду я, автор лібрето Міхал Русінек та Йоанна Русінек, яка підготувала анімації, що висвітлюватимуться під час опери.
Ілюстрація Йоанни Русінек до лібрето опери «Родинний альбом», фото: прес-матеріали організатора, фот. люб'язно надано Йанною Русінек
10 грудня о 18.00 оперу «Родинний альбом», яку ставитимуть на сцені Львівської національній філармонії можна буде подивитися на живо на стрімінговій платформі.
Опера «Родинний альбом» для сопрано, контратенора, струнного оркестру та відеопроєкції (2023).
Музика: Єжи Корновіч
Лібрето: Міхал Русінек.Авторка перекладу: Тетяна Коротун
Виконавці:
- Анастасія Поважна, сопрано
- Станіслав Цема, контратенор
- Національний ансамбль солістів “Київська камерата”
- Наталія Стець, диригентка
- Марина Рижова, режисерка
-
Автор: Ростислав Крамар
Фото: Małgorzata Kosińska
Джерело: culture.pl
|