Ода пісні й слову | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Ода пісні й слову
Швачка Анжеліна
Ода пісні й слову
Які табу існують для Анжеліни Швачки
14 березня 2016, понеділок
Поширити у Facebook

Солістка Національної опери Анжеліна ШВАЧКА не випадково нинішнього року стала лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

Її вокальні партії у виставах міцно закріпили за нею статус однієї з найяскравіших вітчизняних оперних співачок, талант якої визнано не лише в Україні.

Нещодавно прийшло повідомлення про те, що артистку відзначено нагородою Італійської Республіки — Орденом Зірки Італії за особливий внесок у розвиток дружніх відносин між нашими країнами та збагачення культури обох держав.


— Анжеліно Олексіївно, більшість оперних партій з вашого репертуару ви виконуєте італійською і французькою мовами. Подивився задля цікавості лібрето вашої улюбленої опери «Кармен» Жоржа Бізе в оригіналі, де ви виконуєте партію головної героїні, і був просто спантеличений цими складними мовними конструкціями...

— Взагалі не двома, а шістьма іноземними мовами я виконую вокальні партії у різних операх. Справді, італійською — це практично увесь мій репертуар, а ще французька, англійська, німецька, іспанська і латина. З італійською простіше, бо вивчала в консерваторії, і не виникає жодних проблем щодо вимови і вивчення текстів напам’ять. Однак треба зважати й на те, що той чи інший твір створювався європейськими композиторами у різні епохи. Аби наблизитися до тих часів, потрібна певна стилізація. Готуючись, приміром, до виконання партій Амнеріс, Еболі й Ульріка з опер «Аїда», «Дон Карлос» і «Бал-маскарад» Джузеппе Верді, я їздила до Відня на майстер-класи до італійців, які, будучи автентичними носіями мови, коректували мою вимову, добиваючись характерного звучання. До речі, в практиці Національної опери України, коли відбувається постановка опери західноєвропейського автора, запрошувати на репетиції фахівців з іноземних посольств, щоб почути від них слушні поради.

— Ви працюєте на столичній сцені понад двадцять років. Гастролювали в багатьох європейських і азіатських країнах. Де за кордоном відчували себе найкомфортніше?

— Звичайно, це Італія, яку називають сучасною європейською Меккою оперного мистецтва. Можливо, мені пощастило, але в усіх країнах, де відбувалися гастролі, завжди відчувався професійний підхід до справи — в Естонії, Литві, Норвегії, Польщі... Тут, як і в інших європейських країнах, справді цінують оперу. Дуже сподобалась Японія, в якій все інше — культура, архітектура, традиції. Іноді виникало запитання: як за такої обмеженої території можна досягти колосальних результатів у будь-якій сфері суспільного життя?.. Яскраві враження лишилися в пам’яті після мого виступу кілька років тому на стадіоні Стад де Франс у Парижі, де в присутності сімдесяти п’яти тисяч глядачів я виконала партію Амнеріс з опери «Аїда» Джузеппе Верді. Організація цього грандіозного видовища заслуговує найвищої оцінки, бо все на сцені діяло як один злагоджений механізм.

— Чи були у вас огріхи у творчій кар’єрі, про які жалкуєте або волієте не згадувати?

— Огріхи є у кожного вокаліста. Адже всі ми — живі люди. На мою думку, жінці-вокалісту значно складніше, ніж чоловіку. У нас існують такі моменти, як вагітність, роди, годування груддю, це все — гормональні сплески, під час яких голос змінюється. Припускаю, що під час виступу на сцені Большого театру, де колись співала партію Кармен, я не повністю, як-то кажуть, виклалася, бо вже була на шостому місяці вагітності. Ще й на передодні вистави захворіла на грип, і температура підскочила до 38. Звичайно, я в першу чергу думала не про роль Кармен, а про дитину, яку носила під серцем...

— Як вам вдається пристосуватися до вимог режисера і диригента, водночас відстоюючи право на власне бачення сценічного образу?

— Я закінчила музичну школу по класу фортепіано, згодом стала хоровим диригентом, а вже потім на першому курсі консерваторії мене запросили до столичного оперного театру попрацювати позаштатною вокалісткою. Саме тому відчуваю у собі дуже креативне начало. Виступаючи за кордоном за контрактом, можу висловити своє невдоволення малодосвідченому режисеру-початківцю щодо його модерн-постановки. Якщо не вдається його переконати у чомусь, все одно внесу пару своїх новацій. До речі, в нашому театрі головний режисер, Анатолій Солов’яненко, на відміну від більшості його західних колег, робить дуже багато для оперних співаків, намагаючись досягти максимальної комфортності для виконавців. Що ж до диригента, то про жодну суперечку з ним не може бути мови. Це для мене табу. Єдине, що можу попросити у нього, це пришвидшити або навпаки уповільнити темп у музиці.

— Віднині до всіх ваших регалій додалося звання лауреата Шевченківської премії. Що найбільше вас вражає у творчості Тараса Григоровича?

— Зі шкільних років мене захоплювала мелодика його поетичних творів. Оскільки я ще з дитинства відчувала себе композитором, мені завжди хотілося його вірші покласти на музику, щоб вийшла пісня. Коли мені важко на душі, то беру його двотомне видання, яке стоїть у мене на полиці на видному місці, і починаю читати Кобзареву лірику. Одразу з’являється якась енергетика, а за нею і легкість. Не кожен поет може проникнути у душу людини, а лише той, кого Творець наділив силою сказаного слова...


Автор: Тарас Головко
Виконавці: Анжеліна Швачка
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: Газета «День»



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine