|
|
Українка розповіла, як стала сенсанцією в світі класичної музики
15 травня 2017, понеділок
Поширити у Facebook
Приваблива, відкрита і надзвичайно талановита українка Оксана Линів, пройшовши складний конкурсний відбір, у лютому 2017 була призначена головним диригентом Опери Ґраца. Це другий оперний театр Австрії після Віденського. До того ж, українку призначили головним диригентом й філармонійного оркестру цього міста, повідомляє портал Разом.
Незважаючи на молодий, як на диригента світового рівня, вік, Оксана встигла підкорити не одну професійну вершину - диригувала в Україні, Німеччині, Угорщині, Франції, Румунії, Естонії, Швеції, Іспанії, Японії та Швейцарії. І ось тепер вперше за майже півторастолітню історію Опери Ґраца її оркестром керуватиме жінка.
До слова, для Оксани Линів це вже не перший подібний здобуток - до цього вона була третьою жінкою-диригентом, яка за останні 100(!) років диригувала в Баварській державній опері, одного з шести найкращих театрів світу. 2015-го року Оксану відзначили титулом "Зірка року" у номінації "Класична музика" та спеціальним призом Мюнхенського оперного фестивалю.
Із цією неймовірною українкою портал вирішив познайомити читачів трохи ближче.
- Що для Вас особисто значить посада головного диригента відомого в Європі оперного театру?
- Найперше, це наступна сходинка у моїй творчій біографії, більше можливостей реалізувати свої ідеї, отримати ширший резонанс у світі класичної музики. Водночас на мене покладено значну відповідальність, адже тепер звітуюся не лише за себе як за диригента, але й за якісний ріст оркестру зокрема та всього театру загалом.
- Чи вплине те, що ви українка, на репертуар оркестру?
- Звичайно! Я вже запропонувала деякі цікаві українські твори, які, на мою думку, варто виконати. Проте, які саме, не можу сказати аж до офіційного оголошення репертуару.
- Як обирають на посаду головного диригента? Чи складним видалося це випробування для Вас?
- Взагалі бути покликаним на таку відповідальну посаду означає отримати високе професійне визнання, тому що, коли театри або оркестри просто цікавляться якимись молодими диригентами, вони їх запрошують на один концерт чи постановку. Коли отримуєш запрошення щодо участі в конкурсі на посаду головного диригента, це є свідченням того, що твоє професійне реноме вже має широкий резонанс, твою кандидатуру розглядають як претендента на керівника колективу. Звичайно, мало бути запрошеним, потрібно ще гідно пройти конкурс.
Я була єдиною жінкою серед шести учасників відбору – дуже професійних і знаних диригентів, декотрі з яких уже займали посади головних у театрах Німеччини та Австрії. Конкурс проходив у три етапи: диригування оперою, диригування симфонічною програмою та співбесіда щодо обраної творчої стратегії. Можна було дуже добре показати себе в чомусь одному, але не пройти в іншому. Власне, загалом вимагалось продемонструвати свою творчу зрілість і особистісну професійну багатогранність.
- Вам комфортніше працювати в Європі, ніж в Україні?
- В Європі продуктивніше. Відкриваються надзвичайно широкі можливості для творчої реалізації. Колективи неймовірно зацікавлені в професійному зростанні, складаються дуже насичені і складні програми виступів оркестру на сезон. А чітке планування і професійний підхід дозволяють вибудувати цікаву, насамперед, для самого диригента програму підготовки.
- Якими рисами обов’язково повинен володіти диригент, щоб керувати ним?
- Потрібно мати від народження лідерські задатки, бо диригентом не стати, якщо обділений ними. Коли вже говоримо про геніального, а не просто хорошого диригента, то, без сумнівів, він повинен мати ще й неабиякий талант. До речі, саме вміння працювати з людьми та думати на перспективу допомагають цей талант розкрити сповна. І, навпаки, неможливо створювати в колективі міцні професійні стосунки, якщо керівнику притаманна образливість, небажання поступитися якимись своїми амбіціями заради загальної справи.
- А як щодо емоційності?
- Безперечно! Без емоційності не може бути митця, адже мистецтво – це не що інше, як почуття, виражені особливою художньою мовою.
- Жінка-музикант, зокрема серйозного рівня – вже виклик для українського суспільства, а диригент – взагалі щось нечуване.Чому досі так?
- Справді, це рідкість, але не тільки в Україні: загалом у світі менше 2% головних диригентів – жінок. Так історично склалось, що тоді, коли накінці XVIII століття виникла професія диригента, жінка не мала іншого статусу, крім домогосподарки, у неї не було нарівні з чоловіками права на освіту. Як змінити ситуацію? Звичайно, ламати застарілі стереотипи і формувати нові яскравим наочним прикладом: диригувати успішні концерти, захоплювати слухачів, не поступатися професійною майстерністю чоловікам.
- Як репетирує диригент?
- Інструмент диригента – оркестр, отож до репетиції будь-якого великого колективу музикантів він повинен бути вже стовідсотково готовий, тому його репетиція, ретельна й тривала, відбувається попередньо: за письмовим столом чи за власним інструментом під час вивчення партитури. Складність у тому, що ти повинен створити у своїй уяві партії для співаків і оркестру та навіть знати, які робитимеш зауваження. Необхідно дуже продуктивно організовувати репетиційний час, щоб всі музиканти відчували себе максимально задіяними.
- Твір, який беретесь диригувати, повинен Вам подобатися?
- Не завжди виходить диригувати твори, які одразу подобаються. Часто програма створюється іншими, або запрошують диригувати твір, який ти ще ніколи не виконував. Тому важко заздалегідь полюбити його. А контракт підписуєш, бо цікаве місце роботи, оркестр тощо. Тоді вже починається "дослідницька діяльність": стараєшся якнайглибше зрозуміти задум твору, відчути музику…
- Коли Ви зрозуміли, що хочете бути не в оркестрі, а навпроти нього?
- Я виросла в музичній сім’ї й завжди знала, що займатимусь музикою професійно. З 5 років навчалася в музичній школі по класу фортепіано, а у 18 років вступила у Львівську музичну академію на кафедру оркестрового диригування. Обрала саме найскладніший вид музичного мистецтва, адже вже пробувала і знала, що це таке: диригування було однією зі спеціальностей у Львівському музичному училищі. Коли після успішного іспиту з диригування мені дали рекомендацію на вступ у консерваторію, усвідомила, що воно стане справою мого життя.
- Можете згадати найбільш пам’ятний виступ?
- Чесно кажучи, для мене кожен виступ особливий, бо пов’язаний з якимись яскравими емоціями. А втім, напевно, найбільше запам’ятався мій дебют у Баварській державній опері 2014 року, коли мене огорнули водночас почуття радості та неймовірного захвату від усвідомлення того, що знаходжусь на знаменитій сцені й перед оркестром, яким керували всі найвідоміші диригенти світу.
- Поділіться своїми творчими планами.
- Зараз планів дуже багато. Прем’єра за прем’єрою: у травні – "Летючий голландець" Вагнера у Барселоні, у червні – сучасна камерна опера в Мюнхені та симфонічні концерти в Швейцарії, у липні – вистави Доніцетті "Лючія ді Ламмермур" за участі зірки бельканто Діани Дамрау в межах оперного фестивалю в Баварській державній опері та дебют на фестивалі "Styriarte" у Граці, у серпні – перший міжнародний фестиваль LvivMozArt, присвячений молодшому сину Моцарта Францу Ксаверу, що жив біля 30 років у Львові.
До речі, я організатор і арт-директор цього фестивалю.
Диригенти: Оксана Линів
Джерело: СвітUA
|