| Новина |
|
|
|
|
Пішов з життя художник Ярослав Федорович Нірод
10 грудня 2023, неділя
Поширити у Facebook
Неймовірно прекрасна Людина і Художник.
Велика втрата, сум і скорбота..
Щирі співчуття родині і близьким.
Вічна Світла Памʼять, вдячність і низький уклін Ярославу Федоровичу
НIРОД Ярослав Федорович (31. 01. 1946, Львів) – художник театру.
Син Федора, батько Маргарити та Пилипа Ніродів. Член НСХУ (1992). Лауреат Респ. (Київ, 1977, 1987) і Всесоюз. (Москва, 1982) фестивалів мистецтв. Закін. Ленінгр. інститут музики, театру та кінематографії (нині С.-Петербург, 1972; викл. М. Азізян, М. Акімов).
Від 1965 працював художником Львів. ТЮГу ім. М. Рильського; оформляв театр. вистави у містах України, РФ, Білорусі; 1972–88 – художник-постановник Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка; 1988–2010 – гол. художник Київ. Молодого театру. Учасник респ., всесоюз., міжнар. виставок сценографії від 1975. Деякі роботи зберігаються у Держ. центр. театр. музеї ім. А. Бахрушина (Москва).
Основні вистави
«Дон Кіхот» (1972) та «Коппелія» (1976) Л. Мінкуса, «Травіата» Дж. Верді (1973), «Спляча красуня» П. Чайковського (1974), «Чарівна Олена» Ж. Оффенбаха (1975), «Дон Паскуале» Ґ. Доніцетті (1976; усі – Львів. театр опери та балету ім. І. Франка); «Баядерка» Л. Мінкуса (1974), «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва (1975; обидві – Донец. театр опери та балету); «Дон Жуан» В.-А. Моцарта (1976, Одес. театр опери та балету); «Майська ніч» М. Старицького (1976), «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Дикий Ангел» О. Коломійця (обидві – 1979), «Васса Желєзнова» М. Горького (1980), «Моя професія – синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі (1982), «Благочестива Марта» Тірсо де Моліни (1983), «Трибунал» А. Макайонка (1984), «Хвацький молодець – гордість Західного краю» Дж. Сінґа (1985), «Швейк» за Я. Гашеком (1997; усі – Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка); «Спляча красуня» П. Чайковського (1982, Київ. театр опери та балету); «Пригвождені» В. Винниченка (1989), «Чудова баба» Н. Садур (1990), «Сцени з подружнього життя» (1993) І. Берґмана, «Автобус» С. Стратієва (1995), «Не боюся сірого вовка» Е. Олбі (1996), «Я, Фейєрбах» Т. Дорста (1997), «Таємна вечеря» Ж.-К. Брисвіля (1999), «Кайдаші» за І. Нечуєм-Левицьким (2000), «Одруження» М. Гоголя (2001), «Хоровод любові» А. Шніцлера (2002), «Міраж» П. Буржада (2005), «Звичайна історія» М. Ладо (2006; усі – Київ. Молодий театр).
|