| Огляд |
|
|
|
|
"Добрим людям на здоров'я!"
21 грудня 2019, субота
Поширити у Facebook
У величному Французькому соборі на одній із центральних площ Берліна - Жандарменмаркт з різдвяним концертом виступав український хор хлопчиків і юнаків.
Відтепер я знаю, як співають ангели! У величному Французькому соборі на одній із центральних площ Берліна - Жандарменмаркт з різдвяним концертом виступав український хор хлопчиків і юнаків. Під високим склепінням собору їхні небесно-чисті голоси злилися у Божественну мелодію. Тут пролунали також запальні та веселі колядки, що повертають багатьох людей у давно забуте дитинство та очікування дива.
Різдвяний концерт хору, а повна назва його - навчально-творчий колектив сектору практики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського - в Берліні організувало Посольство України у ФРН. Глава дипломатичної місії Андрій Мельник (на знімку), представляючи публіці хористів, зазначив, що "колядки є невід'ємною частиною генетичного коду українців, важливою рисою української ідентичності". Пан посол зауважив, що за радянських часів влада, ведучи боротьбу з релігією, намагалася кинути в забуття Різдво, уславлення Христа, як і традиційні колядки. Втім, усупереч заборонам, вони жили в самій душі народу.
Для багатьох гостей стало відкриттям його повідомлення, що нині Україна - чи не єдина країна, де Різдво не тільки відзначають двічі - за юліанським і григоріанським календарем, а й обидва дні є офіційними святами. А ось колядки, зазначив Андрій Мельник, нині переживають справжній ренесанс.
А тепер, власне, про сам концерт: жодні слова не в змозі передати захоплення ущерть заповненого залу Французького собору - 500 запрошених німецьких політиків та урядовців, журналістів провідних видань, представників громадських організацій та української громади. Часом слухачі завмирали від подиву, коли брала найвищі ноти "Тихої ночі, святої ночі" солістка, студентка третього курсу консерваторії Вікторія Булєєва, і приспівували разом з хором всесвітньо відому різдвяну пісню "Щедрик" українського композитора Миколи Леонтовича.
Київський хор хлопчиків та юнаків - добре знаний і в музичному світі, і серед широкого загалу. Художній керівник колективу - диригент, заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, кандидат мистецтвознавства Алла Шейко. Заснований 2001 року, він об'їздив чимало країн, не тільки брав участь, а й перемагав у багатьох вітчизняних і зарубіжних конкурсах та фестивалях. Неважко уявити, яка колосальна праця педагога вкладена в це віртуозне володіння голосом! У колективі - 40 учасників, щоправда, цього разу приїхало їх 36, оскільки не всі змогли зробити це через сесії у вишах чи закінчення чверті у школах. Наймолодшому хористу Тарасику Ященку виповнилося дев'ять років, а найстаршому Вадиму Барановському - 24.
Про блискучі здобутки хору можна розповідати багато, як і про захоплені овації слухачів - визнання його майстерності. Але є у цієї історії і зворотний бік "медалі": якою ціною здобувається таке визнання - у буквальному сенсі цього слова? Художній керівник колективу пані Алла Шейко в інтерв'ю одному з видань сказала, що цього разу до Берліна хор заїхав після виступу на міжнародному фестивалі в Польщі. Взагалі колектив, за її словами, зазвичай намагається об'єднати поїздки. Приміром, улітку після виступу на фестивалі в Закарпатті зазирнули до Відня, куди їх давно запрошували: співали там для греко-католицької громади.
Дорогою хористи "заїжджають" у сусідні з Україною країни не від солодкого життя: на такі виступи банально бракує коштів. І хоч за підготовку дітей батьки роблять суто символічні внески, однак поїздки і в Україні, і за кордон мають оплатити вони.
Батькам разом з керівником колективу щоразу доводиться шукати можливості, де можна заночувати. Досить часто домовляються із зарубіжними родинами дітей, які теж співають у таких само колективах. Саме брак коштів диктує спартанське перебування у країні, де хор виступає з концертом. Зазвичай це позбавляє дітей і відпочинку, і екскурсій, як цього разу в столиці ФРН.
Та й, якщо вже відверто, то концерт у Берліні міг би не відбутися, якби не безмежний ентузіазм посла України в Німеччині Андрія Мельника та його дружини пані Світлани. Посольство із власних, до слова, обмежених можливостей, зорганізувало прийняття хористів, забезпечивши харчуванням, надавши їм після переїзду автобусом із Варшави до Берліна приміщення дипломатичної місії. Але через брак коштів учасники хору не мали змоги винайняти готель для ночівлі, тож відразу після вечірнього концерту автобусом рушили додому. Саме тому керівникові колективу та батькам юних артистів доводиться планувати виступи в країнах, куди можна "заїхати" на шляху додому.
Сумна ця історія, незважаючи на феєричні успіхи, визнання у конкурсах і фестивалях, повні зали соборів та овації глядачів/слухачів. Поки що їхні виступи залежать від ентузіазму людей небайдужих, котрі, на жаль, теж не мають фінансових можливостей, щоб створити для юних хористів пристойні та комфортні умови для творчості.
Про підтримку держави можна лише мріяти. Але ж в Україні чимало людей, котрі досягли вершин фінансового успіху. Невже не знайдеться серед них справжнього мецената, котрий би по- сприяв не лише зростанню і розвитку цього колективу, а й просуванню його у світі? А він справді спроможний стати однією з візиток держави. Тільки хто покаже це українське диво світові?..
Автор: Наталія ПИСАНСЬКА
Джерело: Голос України
|