| Новина |
|
|
|
|
Нове слово в музиці
4 серпня 2016, четвер
Поширити у Facebook
Цьогорічний XIV міжнародний форум «Музика молодих», що проходив у Києві, відзначився різноманітною програмою (концерти, лекції, майстер-класи) та широким спектром відкриттів у композиторському світі. Знаковими подіями стали два концерти «Нове слово в українській музиці» за участі студентів Національної музичної академії імені П. Чайковського. Така амбіційна назва спровокувала поставити декілька запитань молодим композиторам. Зокрема, цікавило, що вони розуміють під «новим словом», яким бачать подальший розвиток музики, які новації використовують у власних творах та на творчість яких композиторів орієнтуються у своїх пошуках.
ВАСИЛЬ ЦАНЬКО
(2 курс, викладач - Євген Федорович Станкович)
Істотна різниця мистецтва, а зокрема музики, від науки в тому, що правила в ній не зовсім писані, і будь- який твір є лише суб'єктивним баченням. Тому не можна судити, що зараз є новим, а що не новим. Світ і всі процеси настільки глобалізувалися, що для одних новим є те, що було в первісну епоху - самобутні ритми, які зараз кочують в популярну музику; інші захопилися музикою надмірно складною, наприклад, творчістю Б. Ферніхоу, або вдарилися в музику, в якій видобувають різні не типові звучання для даного інструмента. І постає запитання: що з переліченого є новим? Думаю, незалежно від того, в яких стилях чи жанрах пише композитор, у нього має бути відчуття часу, в якому ми живемо, а точніше, його швидкості. Як на мене, зараз писати півторагодинні партитури й тригодинні опери - недоречно і актуальною проблемою є втиснення змісту в компактну і сконцентровану форму. Я ніколи не хотів наслідувати чийсь стиль, принаймні свідомо. Хоч, можливо, інші й бачать у моїй творчості риси відомихкласиків. Дуже хочу, щоб люди, слухаючи твір, відштовхувалися не від того, що вони знають у музиці, а від конкретної композиції, шукаючи специфічні риси.
Не хочу знати, до чого приведе розвиток музики, бо тоді можна просто не писати. Є різні концепції розвитку. Одна з них говорить, що все рухається по спіралі. Тому музика не може апріорі розвиватися, а лише збагачується новими тенденціями. В нашу епоху стрімко розкручується комп'ютеризація і електроніка, що, безумовно, прогресивно. Але мені здається, доля людства трагічна, тому, що ми йдемо до машинізації: комп’ютерів, роботів, штучних інтелектів. Я боюся, що музика втратить аспекти емоційності, духовності, душевності, які все ж таки не мають зникнути. Тому я думаю, що варто бути собою і не йти по шаблонах, оскільки всім сподобатися неможливо. І що б ти не сказав своєю творчістю, ти маєш говорити це від чистого серця, сильно і яскраво.
ВЛАДИСЛАВ МИРОНЕНКО-МіХЕЙШИН
(5 курс, викладач - Юрій Яковлевич Іщенко)
У наш час «новим словом» у музиці є існування нової музики. Власне сам факт написання нових творів, уже є «слово» в незалежності від мови - необарокової, інструментального театру, нової складності чи конкретної інструментальної. У своїх пошуках орієнтуюся на певну композиторську лінію - Й.Бах, Л.Бетховен, ГМалер, ДШостакович, Б.Лятошинський, Є.Станкович та А.Шнітке. Я дивлюся на те, як вони творили, працювали з новим. Взагалі відчуваю себе композитором, який, скоріше за все, завершить попередню історію (як свого часу Малер). Якщо говорити про молодих авторів, які починають «новий час», то, думаю це: Антон Стук, Артем Міронов, Василь Цанько та інші.
Я частково використовую нові прийоми у своїй конкретній інструментальній музиці, а частково - мікротоновість. Як приклад, хочу навести цитату з цікавої заполітизованої статті: «Нова музика чи Нові музики?!». Якщо в нас «нові музики», то я намагаюся в своїй творчості їх звести в «одну музику», на даному етапі це мені здається найважливішим. Незважаючи на інноваційні прийоми, будь-яка сучасна музика зараз знаходиться на стадії експерименту. А для мене експеримент у музиці - це коли ти пробуєш щось нове, чомусь вчиться рука, згодом розумієш, як це можна використовувати і синтезуєш його в існуючу тканину мови.
Поки ми не завершили попередньої історії, ми не побачимо, до чого музика йде. Нові пошуки ведуться, але поки нема узагальнення всіх мовних прийомів, нотних позначень, складеної системи, вона не рухатиметься далі. Ще не накопичена маса музики або прийомів, із яких можна кардинально роботи щось нове.
ЕДВАРД КРАВЧУК
(2 курс, викладач - Ганна Олексіївна Гаврилець)
Із одного боку, зараз «новим словом» є синтез різних жанрів і впровадження нових прийомів звуковидобування. З іншого - вже нічого не можна вигадати. Сьогодні слухач вимагає від композитора шоу, тому автори шукають поєднання (музики, театру, живопису), набуває популярності електронна му зика, але суто нічого нового не відбувається. Композитори користуються тим, що вже створено у ХХ ст., роблячи з того мікс у своїх творах. Я стараюсь не наслідувати попередників чи сучасників і не можу виокремити когось одного, але, звичайно, є велика кількість композиторів, котрі мені цікаві. Буває навіть так, що більша частина музики якогось автора мене зовсім не вабить, але один маленький «смачний шматочок» твору може змінити бачення про композитора.
У будь-якому виді мистецтва є певні спади і підйоми. Наприклад, музика ХХ століття отримала великий підйом, а у ХХІ ст. - відбуватиметься спад аж поки не з'явиться щось нове. Можливо, це буде електронна музика, можливо, повернення до архаїчності, барочності - це передбачити неможливо. Взагалі суспільство перейшло на споживацький формат, композитор - людина, яка робить продукт, що має користуватися попитом серед виконавців і слухачів. І, напевно, в майбутньому це стане головним критерієм до музики. Я в своїх творах використовую те, що вже давно винайшли: трохи епатажності, трохи шоу, імпровізаційності. Щоб сказати, що я новатор, думаю, «ні». Мені не потрібно, щоб про мене писали через сто років, як про відкривача якогось музичного явища, я пишу сьогодні, тут і зараз.
ДАНИЛО ГЕТЬМАН
(2 курс, викладач - Людмила Єгорівна Юріна)
Для мене проблематична сама концепція «нового слова» і все, що розуміють під цим поняттям, оскільки вона виходить з якоїсь ідеологічної області. Не судитиму, чи є ідеологія нормальним явищем, але коли з року в рік бачиш афіші зі словами «нова музика», «новітня», «новітня в квадраті», розумієш, що через років іо відбуватиметься те ж саме. Як на мене, ця метушня з пошуку нового, а часто і навпаки активної відмови від нового, викликана тим, що людина не дивиться в себе, на те, якою вона є.
Все по-справжньому «нове» з'являється з факту зміни структури суб'єкта. Наприклад, роботи Ніцше мають неймовірну силу впливу, адже вони розкрили, позначили зміни внутрішньої структури людини. Як композитори мені цікаві Д. Лігеті та В. Лютославський, оскільки звучання їхніх творів близькі до моїх пошуків і видаються вельми цінними. Сам як митець я ще не сформувався, тому не можу нічого конкретного відповісти.
ВЛАДИСЛАВ КУЗНЄЦОВ
(3 курс, викладач - Микола Анатолійович Ковалінас)
Із виникненням «нового слова» в музиці можна провести паралель із появою слова у вербальному сенсі. Зараз дуже складно винаходити нове просте слово, адже все новостворене в лексиці буде завуальованими неологізмами. Так само в музиці - набір всіх «слів» уже існує, можуть бути тільки неологізми. Якщо говорити про форум «Музика молодих», то «нових слів» було небагато, якщо не п'ять відсотків від усієї кількості. Цих «слів» завжди мало в музиці, є багато людей, які в музичному плані просто міняють їх місцями - «сірий слон - слон сірий». Тому турбує питання: чи шукають нові музичні слова ті, хто цим займається?!
Безумовно, в мене завжди були і є кумири, яких я раніше зациклено слухав чи дивився партитури. Якщо поіменно, то на другому курсі з уподобань сформувалася трійка ідеалів - С. Прокоф'єв, О. Мосолов, А. Хінастера. Зараз смаки розпилилися, подобаються більше нюанси або окремі твори із творчого спектру композиторів, починаючи від Л. Бетховена і закінчуючи ХХІ ст Втім, незважаючи на орієнтири, я ніколи нічого не поцуплю, іноді можу перейняти драматургію або стан, із яким починаю працювати по-новому.
Я вважаю, що новаціями не потрібно нехтувати, оскільки це дозволяє вийти на новий етап музичного розвитку. Головне цим не зловживати до вульгарності. Сучасні техніки дали багато кому/чому дихання, просто, хтось їх визнає, а хтось ні. У будь-якому випадку зараз це один із найактуальніших шляхів, наприклад, нестандартне звуковилучення інструментів, що розширює нам темброву палітру. На флейтовому концерті (17.04), звучав мій твір, в якому я переплутав дві флейтові техніки (за необачністю) - губне піцикато і слеп, що звучало трохи недоречно. Дуже добре, що цей форум стає лабораторією, де можна винести твір на суд власного вуха, виконавця і слухача.
АРТЕМ МІРОНОВ
(3 курс, викладач - Олександр Васильович Костін)
«Нове слово» - цими словами оперували організатори, коли вигадували назву одного з концертів форуму. Йдеться про проект «Нове слово в сучасній українській музиці». Попри мої очікування, концерт був неординарним і ламав усі штампи: майже всі твори вносили щось нове, або ж як мінімум те, чого ще точно не було в концертах нашої академії. Наприклад, виконувався струнний квартет «Уроборос» Василя Цанька, де використовувалися складні поліфонічні системи, але новизною були початок і кінець твору - музиканти грали, не торкаючись струн, що було чи не справжнім «бароковим постмодерном» (апеляція до ще одного проекту форуму). Також неординарно підійшла до бандури Анастасія Білецька, представивши свої «Три п'єси для бандури соло», написані у вільній серійній техніці - музика, що не підлаштована під якусь систему, свідомо писалася «не зручно» для виконавця, але такого ще точно ніхто не робив для цього інструмента.
Звучала і моя скрипкова соната «Children of Dragon», за поезією Аудри Полуденної, що була незвичайна, зокрема, декламуванням вірша у другій частині. Мені було важливо показати, що звертатися до вербального тексту можна не обов'язково зі звуковисотністю. Я чую музику і в розмові, і в словах людини, особливо, якщо це поет, який володіє риторикою. Ритм цього вірша був записаний у партитурі як для ударних інструментів, із виписаним характером. Перша частина твору - «музичне прочитання» вірша, друга - власне текст, вербальне прочитання під музику, в якій використані цитати з моїх дитячих творів. Цього вимагали вірші, в яких дитина звертається до «Батька-Міста», і тому, ця простота і наївність музики підкреслювала безпосередність ліричного героя.
ЮЛІАННА ХОМЕНКО
(2 курс, викладач - Леся Василівна Дичко)
«Нове слово» в музиці для мене означає те, чого ще не було, або щось пов'язане з минулим, що зараз трактується по-новому - через призму сучасності. Композитор, який говорить «нове слово», висловлює свої бачення чи почуття, користуючись тим, що вже було створено, тому це також пошуки себе в нових засобах вираження. А. Брукнер, за його словами, довго не міг приступити до написання справжніх, серйозних творів, пояснюючи це недостатністю знань і досвіду. На певному етапі він називав свої твори «шкільними». В мене є власні ідеї, але зараз перебуваю в стані накопичення інформації, музичного досвіду. Повинен пройти певний час, щоб цей запас відклався, переосмислився, трансформувався і відобразився. Думаю, таке має відбутись у кожного професійного композитора.
Маю улюблених авторів, творчість яких, напевне, відчувається в моїх творах. Наприклад, у «Прелюдії та скерцо», які я виконала на форумі, можливо, помітний впливу творчості С. Рахманінова, О. Скрябіна, Д. Шостаковича. Зараз я в пошуку свого власного стилю, адже оригінальний стиль - одна з найважливіших речей для майстра у творчості, завдяки якому можна, не називаючи імені, «прочитати» його. Але сьогодні дуже важко вигадати і знайти щось нове через такий стрімкий розвиток можливостей, техніки та вже існуючого.
Думаю, не можна остаточно спрогнозувати: що відбуватиметься з музикою? Можливо нинішнє нагромадження, пов'язане з шумом, синтезом і пошуком різних звукових ефектів, займає місце матерії, яку раніше займала музика. В класичну епоху використання різких дисонансів і несподіваних співзвуч, що не підвладні правилам, звучали по-новому. Пройде трохи часу, стихне нагромадження шумів і, можливо, консонанс, співзвучна музика освіжиться і набере нового змісту. Або, ймовірно, музика тиші займе місце звуків на нотних лініях. Ця тенденція зараз набирає обертів. За висловом Геракліта: «Все тече, все змінюється». Наше життя циклічне і має певні хвилі, як у кардіограмі, де є періоди піку і спаду. Так само в музиці. Тож, щоб відповісти на запитання «Яке майбутнє музики?», потрібен час.
МИКИТА ШПАНЬКО
(3 курс, викладач - Ірина Борисівна Алексійчук)
Наразі, я займаюся творчим поєднанням старих «слів», а не створенням нових. Із того, що привертає мою увагу і доводиться чути, можу зробити висновок: якщо початок XX ст знаменувався пошуками виходу за межі тональності та ствердженням рівноправності всіх тонів 12-ступеневої темперації, то з середини ХХ - початку XXI ст. - це вихід вже за межі темперації, традиційних тембрів і звуковисотності.
За час навчання у консерваторії я встиг «перехворіти» А. Шнітке, Д. Лігеті, П. Хінде- мітом. Зараз і не збагну, чи «хворію» кимось. Незмінним є вплив неакадемічної музики: популярної' (рок, джаз, реп тощо) та фольклорної' (автентичної' музики різних країн). Щодо композиторського впливу - є кумедна життєва історія, яка пов'язана зі створенням «Чотирьох прелюдій пам'яті Едварда Лоренца», які виконувалися на форумі. Якось я працював над твором у 52 класі консерваторії' (за інструментом і доволі голосно). Зайшов відомий шанувальник та популяризатор музики XX ст. - професор Юрій Петрович Глущенко і сказав мені: «О, це ви Мессіана граєте?». Між тим, на той час я навіть не був знайомий із творчістю цього видатного композитора. Послухавши О. Мессіана, я зрозумів, що дійсно йшов по його слідах у плані звучання акордів, як дзвонів, і ритму. Природно, що я чув музику, яка з'явилася після О. Мессіана під його впливом, а потім несвідомо «витягнув» із почутого саме це.
Зараз я доволі консервативний автор, хоча це не є принциповим самообмеженням. Намагаюся рухатися, орієнтуючись на зміст, а не на техніки. А той зміст, із яким я донині працював, зазвичай, не потребував «спецзасобів». Із публічно виконаних моїх творів, найбільш інноваційною є невеличка п'єса «Екмеліка» для гітари соло. В ній активно використовуються чверть-тони та високі гармоніки, звучання яких відчутно вибивається з 12-ступеневої темперації. Обговорення твору зі слухачами переконало мене, що не варто нехтувати змістом заради техніки. Однак, не виключаю, що й надалі використовуватиму гітару та інші інструменти як мікрохроматичні. Наразі мені ближче натуральний звукоряд як більш органічне явище. Я к буде далі - не п рогнозуватиму.
Щодо майбутнього розвитку, можу трохи помріяти про створення певної системи, в якій би рівноправно поєднувалися темперовані й нетемперовані звукоряди, традиційні й нетрадиційні тембри, визначена й невизначена звуковисотність. Щось на кшталт традиційної тональності зі своїми консонансами, дисонансами та їх розв’язаннями, але на більш широкому матеріалі. Скоріш за все, це утопія чи й антиутопія, бо не може весь звуковий простір підкоритися одній системі. Але нехай їх буде декілька, це вже спростить життя і композиторам, і виконавцям, і слухачам. Врешті-решт, якою б не була система, її рано чи пізно буде зламано. І створено нову, і знову зламано. І так до останнього музиканта... І слухача.
Автор: Юлія Бичкова
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Конкурс (фестиваль): Міжнародний форум "Музика молодих"
Джерело: Музика
|