| Новина |
|
|
|
|
«Щедрик» і «Лебедине озеро» як зброя проти імперії зла: Хто буде танцювати?
Пояснення прими-балерини про скандал із закордонними гастролями зіркового українського дуету, провідних танцівників Національної опери - Сергія Білоконя та Наталії Мацак
25 січня, неділя
Поширити у Facebook
«Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, найбільші європейські сцени відмовилися від участі російських представників балету.
Натомість українцям запропонували зайняти їхнє місце у світовій класиці.
Ми стояли на своєму - принципово й непохитно: жодного натяку на культуру агресора. Ми пропонували власні постановки. Нам сказали «Добре», однак одразу після класики.
Будемо чесними: фінансів на власні постановки ніхто так легко не роздає і багато власних напрацювань світові запропонувати Україна не змогла.
Тому ось, що маємо за чотири роки: росіяни повертаються на європейські сцени. Бо деякі надбання минулого вже давно перетворилися на класику світової сцени, наприклад, традиційний різдвяний репертуар.
Ми погодились на участь у європейській постановці різдвяної класики до того, як дізналися, що там буде фрагмент з «Лебединого озера» у європейському аранжуванні.
Ми не знаємо, звідки виникла інформація про російських хореографів чи режисерів (у різних версіях різне), однак нікого з країни-агресора не було долучено до балету, в якому ми брали участь.
Ми хочемо перепросити у всіх, хто болісно сприйняв виконання нами цього балету.
Завдяки балету ми маємо можливість розповідати світові правду про російську агресію - це наш моральний обовʼязок. 1991 року «Лебедине озеро» стало символом падіння радянської імперії. Можливо, саме цей балет мав би звучати частіше, як нагадування про кінець кожної імперії зла.
Світову класику ніхто не скасує. Але ми маємо унікальний шанс заступити росіян на сценах і у спільнотах, з яких напряму можна впливати на настрої людей.
Тут правда проста й жорстка: або ми покажемо український балет на світовій сцені, або це місце займуть вони.
Легко засуджувати в українському інстаграмі. Однак хто буде танцювати? Культура скасування не замінить балету. Наші внутрішні чвари й моралізаторство (іноді з комсомольським присмаком) фактично відкривають двері росіянам на світову сцену. І закривають українцям доступ до комунікації з європейцями звичною для них мовою мистецтва. У такому випадку не буде місця не лише нашим майстрам балету, а й нашим постановкам, які просували українську балетну традицію.
Мало хто знає, але ми вже ставимо українського «Щедрика». І це одна з причин, чому ми взяли участь у турі європейської постановки -для просування «Щедрика» в контексті балетної класики. Сподіваємося, що скоро цей балет теж увійде до української класики на європейській сцені.
Танцювати балет перед іноземною аудиторією поруч з італійцями, французами, німцями - справжній доказ, що український балет належить до європейської школи.
Хто вводить українську культуру в глобальний контекст, робить її невід’ємною частиною світового балету? Той, хто засуджує/скасовує онлайн, чи хто танцює на сцені з найкращими представниками Європи?
Так, українська балетна школа ніколи не була лише гілкою російської. Це абсолютна правда - і ми маємо про це говорити і танцювати голосно.
Але якщо ми лише говоритимемо, а світову сцену залишимо росіянам — наші наративи так і залишиться лише в бульбашках українського інстаграму.
Українці не домінуватимуть на світовій сцені, якщо не вийдуть на неї самі.
І заохочуємо всіх, хто хоче підтримати український балет! Давайте не лише засуджувати і скасовувати, не знаючи фактів, а й підтримувати – хоча б медійно – ті чудові українські ініціативи, які реалізуються власними силами та мають глибоке національне підґрунтя. Адже часто вони не отримують належної уваги, професійного осмислення або системної підтримки.
Показовим прикладом став біографічний балет, присвячений життю й творчості Лесі Українки, поставлений два роки тому компанією Art Ballet Company у співпраці з хореографом Артемом Шошиним за участі нашої команди. Цей проєкт став першим балетним осмисленням постаті Лесі Українки, створеним повністю власними силами та представленим на українській сцені. Попри теплий і щирий прийом з боку глядачів, вистава отримала обмежене медійне висвітлення й не стала предметом широкого професійного обговорення.
Ми глибоко віримо: український балет може стати символом високої, справжньої, самобутньої української національної культури.
Для цього потрібні спільні дії. Потрібні ті, хто не просто говорить про український балет, а вміє його танцювати й просувати на найвищих сценах світу. І потрібна медійна увага саме до продукту, а не емоційних інтерпретацій.
Дякуємо всім шанувальникам українського балету!», -
написала на своїй сторінці у facebook Наталія МАЦАК, прима-балерина Національної опери України.
|