|
|
«Музичний літопис нашого часу»
У свій день народження Євген Станкович подарував слухачам прем’єру Концерту №3 для скрипки з оркестром
22 вересня 2015, вівторок
Поширити у Facebook
Новий твір видатного українського композитора прозвучав 19 вересня у Колонному залі ім. М.Лисенка у виконання Національного симфонічного оркестру України під орудою маестро Володимира Сіренка. Солістом виступив усесвітньо відомий молодий скрипаль, колишній харків’янин Валерій Соколов, який нині працює в Німеччині. Саме йому присвятив Євген Станкович свій новий скрипковий концерт.
Те, що перше виконання нового твору Євгена Станковича мало стати подією, а також явищем сучасної музичної культури у слухачів не викликало сумніву. Про це свідчили і «підвищений градус» очікування прем’єри, і захоплені «чутки» серед музикантів оркестру, які готували її, і участь у ній унікального скрипаля Валерія Соколова. Всі очікування виправдалися: неймовірний успіх Скрипкового концерту №3 Станковича засвідчили шалені оплески вражених слухачів, які після останніх звуків твору буквально підхопились із своїх місць і, стоячи, бурхливо вітали автора. Власне, повторився той самий ефект, який нещодавно викликав точнісінько таку ж емоційну реакцію публіки у знаменитому філармонічному залі «Konzerthaus» в Берліні. Мова йде про тріумфальний виступ Студентського симфонічного оркестру Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського на чолі з відомим диригентом Ігорем Палкіним, під час вельми престижного Фестивалю «Young Euro Classic». Тоді в столиці Німеччини прозвучав Другий скрипковий концерт Євгена Станковича, а солістом був чудовий молодий скрипаль Дмитро Ткаченко — випускник тої ж Академії, який нині працює у Великій Британії. (Практика масової еміграції нашої талановитої музичної молоді, яка прославляє українську культуру в усьому світі, є вже традиційним явищем). Тоді ж у Берліні на запитання журналіста, чому музика Концерту Станковича така трагічна, один із студентів Академії відповів дуже коротко: «А тому що у нас іде війна». Хоча молодий музикант і не знав, що свій твір композитор написав ще в 2006-му році, проте тим самим підтвердив слова Євгена Станковича про свою музику: «Сьогоднішнє — це вже минуле, а минуле може бути майбутнім».
Отже, прем’єра твору видатного композитора сучасності та ще й одним з кращих сучасних мистецьких колективів — Національним симфонічним оркестром України під орудою самого Володимира Сіренка і скрипалем найвищого світового рівня Валерієм Соколовим була «приречена» на успіх. У грандіозній за часом і якістю концертній програмі «колегою» українського композитора виступив Густав Малер, точніше, його симфонія №6 («Трагічна»), яка триває майже півтори години. Один із найдраматичніших зразків світової музики вразив слухачів не лише бездоганним виконанням, а й співзвучністю з нашим часом.
Усі, хто добре обізнаний з музикою Євгена Станковича, очікують в його новому опусі ліричні глибини і драматичні вершини, які приголомшують слухачів. Але цього разу композитор виявився неочікуваним. Його новий твір, насправді, ще раз підтвердив безкінечність незвіданих можливостей Музики. Він відкрив, зокрема, її здатність озвучувати напружений драматичний світ, пронизливу ліричність і філософію Мудреця через ніжні мелодії й вишукані гармонії, загадкові ритми і ще невідомі оркестрові барви, які створюють високу Музику неймовірної краси. Вслухайтесь у цю музику композитора — у «биття серця», що їх передає оркестр і на ритмі якого звучить вражаюче пронизлива мелодія! Почуйте щемливі інтонації, обірвані «сурмами» («Чуєш, сурми заграли?»)! Уловіть відлуння шаленого карпатського танцю, перерваного загрозливим звучанням трембіт! Вдумайтесь, чому музика твору завершується ледь чутним дотиком струн скрипки («Обірвана струна»)! Задля того, аби все це почути треба, за висловом того ж Густава Малера, «просто принести з собою вуха і сердце та добровільно віддати себе рапсоду». Ще одна знахідка Євгена Станковича — абсолютно новий підхід до тлумачення жанру каденції: замість звичних і традиційних віртуозних і мелодичних сплесків — авторський монолог-сповідь! І ось ще чим вкотре вразив Євген Станкович: він створює музику для виконавця, точно знаючи його творчий і професійний потенціал, його неповторну виконавську інтонацію.
А після прем’єри Третього скрипкового концерту Станковича прозвучала його іронічно-весела, з притаманним йому особливим гумором симфонічний твір «Ханука». Цей твір він написав на замовлення Лас-Вегаського симфонічного оркестру. Як це вміє тільки Станкович, оброблені ним фольклорні зразки, сприймаються як автентичні мелодії, що супроводжують світле єврейське свято.
Враженнями після прем’єри нового твору Станковича з «Днем» поділилися:
Володимир СIРЕНКО, головний диригент Національного симфонічного оркестру України:
— Надзвичайно пронизлива музика, пробирає до глибини душі, до самого серця! В ній весь Станкович: у цій небесній, космічній ліриці, в цьому драматизмі, трагізмі, у співставленні граничних колізій, а на завершення твору — в просвітленні, катарсисі. Така неймовірно широка палітра — від самих глибин і до Космоса і, водночас, стриманість та вишуканість — ось у цьому теж весь Станкович! А поряд з таким твором — фантастична «Ханука» — красива, весела, іронічна, але мужня музика.
Валерій СОКОЛОВ, скрипаль:
— Важаю за велику честь те, що композитор відгукнувся на моє прохання написати цей Концерт. Його твір — це симфонічна поема і музичний літопис нашого часу. Але це й відображення стану душі композитора у нинішній час, і для мене це найголовніше. Намагався саме це передати і саме в цьому напряму працював над музикою Концерта. (Згодом, уже без мікрофону Валерій розповів, як перебуваючи у своїх друзів у Швейцарії, замкнувся на вісім днів у кімнаті «сам-на сам» із твором Станковича, намагаючись до мікроінтонації зрозуміти і осягнути всю глибину філософії, всю вертикаль образного світу музики.)
Володимир РОЖОК, ректор НМАУ:
— Валерій Соколов — надзвичайно талановитий і яскравий представник харківської школи, до якої я маю честь бути належним. Соколов — це музикант, якому притаманний неповторний виконавський стиль, фантастичне володіння технікою, музикант, який розуміє інтонаційний стиль і темброву палітру, характерну лише для Євгена Станковича. Зрозуміти тембровий стиль Станковича і можливість озвучити його — це просто унікальний дар молодого музиканта! Бажаю Валерію Соколову і в майбутньому звучати по всьому світу та прославляти нашу виконавську школу і наших композиторів. А Євген Станкович — це один з унікальних митців нашого часу, митець, про якого можна говорити лише у найвищих епітетах і високих тонах, композитор, котрого не можна ні з ким порівнювати, як не можна порівнювати з кимось, скажімо, Мясковського, Шостаковича, Прокоф’єва. Корені творчості Станковича пішли від його вчителя Бориса Лятошинського, вдосконалювався він у щонайвищих традиціях світової музики. І сьогоднішня прем’єра нового твору Євгена Федоровича — просто вражаюча. Ми маємо пишатися, що серед нас, серед українців — великої європейської нації — є така унікальна творча постать! Я впевнений, що цей Концерт залишиться на віки, його будуть виконувати видатні скрипалі і кращі симфонічні оркестри світу
Автор: Леся Олійник
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Виконавці: Валерій Соколов
Диригенти: Володимир Сіренко
Композитори:Євген Станкович
Музикознавці: Леся Олійник
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "День"
|