|
|
Которович: Обрив струни
11 липня 2009, субота
Поширити у Facebook
Раптово від серцевої недостатності помер славетний артист, епоха в українському скрипковому виконавському мистецтві Богодар Антонович Которович. Якщо запитати, кого з українців знають і шанують у світі академічної музики, то неодмінно прозвучить його ім’я. Його знали скрізь — від Сіднея до Канади.
Скрипаль народився в польському містечку Грубешові 3 липня 1941 року. 1945-го батьки переїхали в Україну. У Львові минули дитинство та юність майбутнього славетного музиканта. Батько Богодара, інженер, був скрипалем-аматором. Він віддав сина в музичну десятирічку, закінчивши яку, Богодар вступив до Львівської консерваторії.
Після першого курсу перспективний студент перевівся в Московську консерваторію у клас професора Юрія Янкелевича, вихователя плеяди скрипалів, у якого потім закінчив аспірантуру. Приїхавши в Київ після навчання, Которович, за рекомендацією Стефана Турчака, який знав талановитого музиканта ще зі Львова, зайняв місце концертмейстера Державного (тепер Національного) симфонічного оркестру України.
Паралельно розпочалася його педагогічна робота на скрипковій кафедрі Київської консерваторії. Молодий виконавець багато концертував. І ще студентом став лауреатом конкурсу ім. Дж. Енеску в Бухаресті. А 1971 року отримав Гран-прі знаменитого конкурсу скрипалів ім. Нікколо Паганіні в Генуї.
Як він грав! Надзвичайно яскрава виконавська харизма Которовича вела його по житті. Я чула кілька сольних виступів маестро. У його інтерпретації Концерт Арама Хачатуряна, твори Нікколо Паганіні звучали дивовижно — переконливо точно за мірою втілення авторського задуму й водночас неповторно індивідуально.
Наприкінці сольної скрипкової кар’єри навесні 1999 року Которович став першим, хто грав за межами Італії на скрипці Паганіні «Канон» роботи Гварнері дель Джезу, яку спеціально для нього доставили в Київ із генуезького запасника.
Уже відомим педагогом і виконавцем, у 1991— 2000 роках він ставав членом журі конкурсів в Італії, Японії, Данії, Польщі, Німеччині, ім. Чайковського в Москві. Він же організував і очолив власний конкурс юних скрипалів у Харкові. Без нього не відбувався жоден наш конкурс ім. М.Лисенка (аналог московського конкурсу Чайковського).
Педагогічна й артистична прозірливість дозволила маестро у 1995-му створити чудовий ансамбль молодих струнників — камерний оркестр «Київські солісти». Колектив тримає марку молодіжного складу. І оновлює учасників. Він об’їздив півсвіту, вражаючи слухачів культурою, свіжістю, натиском, тонкістю, активною пропагандою сучасної і класичної музики.
Кістяком колективу багато років є випускники класу професора Которовича, який із 1980 року очолював кафедру скрипки Національної музичної академії. Права рука за пультом оркестру й на кафедрі — гідна продовжувачка справи батька Мирослава Которович.
Зросли і зміцніли його яскраві учні: учасники молодіжного струнного квартету Collegium Тарас Яропуд і Кирило Шарапов; заслужена артистка України Богдана Півненко — солістка ансамблю «Київська камерата»; українсько-британський скрипаль, творець фестивалю й міжнародного конкурсу скрипалів ім. Б.Бріттена в Лондоні Дмитро Ткаченко; Аліна Коміссарова (Данія); Олег Которович (Нова Зеландія). Оркестр під диригентською паличкою Которовича отримав Гран-прі й перші премії на конкурсі молодіжних оркестрів у Відні. Молоді музиканти підкорили Японію, Сінгапур, Європу.
Кафедра осиротіла. Ансамбль «Київські солісти» приголомшений... Українська музика втратила справжню зірку, кумира, гордість, легенду й суть української філармонічної сцени.
Автор: Ольга Кізлова
Колективи: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Музикознавці: Ольга Кізлова
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Газета "Дзеркало тижня"
|