Україні потрібна Norma | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
Україні потрібна Norma
Монастирська Людмила
Україні потрібна Norma
10 лютого 2018, субота

Її верховна жриця самотня не тому, що не кохана, а тому що їй просто немає рівних.

У Національній опері України з'явилася Norma — баланс між постановно-сценографічними "традиціями" і вокально-артистичними парадоксами у зв'язку з деякими трактуваннями великих творів XIX ст. Одне слово, в опері В.Белліні "Норма" (що прописана на нашій сцені вже 10 років) заспівала Людмила Монастирська. І все тепер у нормі. 

Попереджаю зразу. З окремими екстремальними зразками оперного мистецтва в мене пов'язані важкі травми дитинства. Пригадую, одного разу десь (колись) слухав "Пікову даму". 

П.Чайковського. І, приголомшений, уже до фіналу виявив, що Ліза (сопрано) років на 30 старша за графиню (меццо-сопрано/контральто). 

Довго потому не було жодної довіри ні до паспортних даних оперних співачок, ні до холодних розрахунків оперних постановників. 

Тому в емоційному відгуку на недавню "Норму" не маю ані найменшого наміру змагатися зі штатними інтернетними оперними "спиногризами", які знають, де, коли і — головне — "як" має звучати кожна нота Белліні. Моє враження — емоційне й чесне. 

Почну з того, що ситуація з паспортними даними (співвідношення віку співачки і самої Норми) більш-менш у порядку. Людмила Монастирська в розквіті вокальних можливостей, її ангажують Європа і США. Найкраща Аїда світу, а це вам не акція "Людина року" в Національному палаці "Україна". 


Як з'ясувалося, цю "Норму" — нещасну доньку Оровезо, верховну жрицю кельтів — вона щойно вивчила. Напередодні київської прем'єри виконувала "Норму" в концертній версії в Харківському оперному театрі. Поки її виконання не заглушила нахабна дискотека в сусідньому малому залі. Коротше, вони таки сказилися. 

Всі довідники підтвердять, що виконання партії Норми — праця не менша, ніж на галері. Техніка, майстерність, фізична витривалість, само собою — краса й ліричність тембру — без цього ніякої Норми. 

А вже арія Cаsta diva, так би мовити, — прямий квиток на той світ, тобто перепустка в саму музичну Вічність. За цією арією визначаються табелі про ранги тих чи інших світових співачок. Ця каватина Норми — як солодка мука й велика дуель (і злиття) з оркестром, із хором, із залом, із самою собою, якщо в потужному нутрі тієї чи іншої співачки є з ким воювати. 

Монастирська виконала Cаsta diva (а це звернення жінки до богів небес по моральну й навіть фізичну підтримку) парадоксально і — для мене — приголомшливо. 

І цим ніби перевернула якесь моє персональне уявлення про героїню, каватину. А також про різних жителів гарної, але тривожної планети композитора Белліні, серед яких — барди, друїди, вати, жриці, галльські воїни. Як мовиться, все змішалося на тій планеті, де друїди в ультимативній формі просять небеса благословити населення на війну проти римлян, щоб Галлія нарешті визволилася від гніту. 

Вишневська, Бієшу, Георгіу, Нетребко, не кажучи вже про велику Каллас, —кожна з цих дів, виконуючи каватину Норми, традиційно звертала свій погляд до небес. 

"О пречиста богине, що сріблить ці прадавні священні дерева, зверни до нас лик прекрасний…" 

І вже переслухавши на цю тему все, що тільки залишалося від великих голосів у Мережі, я подумки й образно завжди вибудовував для себе вокальний текст Cаsta diva як виключно містичну вертикаль. Як діалог діви-жриці з самим космосом. Із Тим і з тими, кого не бачимо, але, звісно ж, припускаємо десь за обрієм. 

Безперечно, розумні й закоренілі оперні "спиногризи" (даруйте, що знову свідомо повторююся) мене сто разів можуть осмикнути й підкоригувати. Але ж я спираюся не на їхні мережеві знання, а тільки на свої відчуття! Коли, наприклад, відчуваю, що за великою Каллас в арії Cаsta diva стоїть усе та ж емоційна вертикаль спілкування нещасної жінки з якимось недосяжним Чоловіком. Можливо, для неї Богом? Можливо, навіть цього Бога звали Аристотель Онассіс? 


Адже, здається, все в її голосі походить від нещастя, негоди, покинутості, несправедливості. І ця внутрішня жіноча пристрасть, що буквально вирує в ній, сублімується в геніальні вокальні "рифи" й "хвилі", які омивають мою свідомість-підсвідомість і перетворюють мене-тебе на сектанта відомої організації "Каллас". 

Монастирська в опері Белліні на вітчизняній сцені виконувала (грала) щось, чого я не передбачав у зв'язку з ліричною трагедією у двох актах. 

Вона вперто й міцно застовпила одну, зате яку тему — горду самотність Норми. Її верховна жриця самотня не тому, що не кохана, не тому, що її зрадив Полліон (метушливий римський проконсул). А тому, що їй, очевидно, просто немає рівних — ні в гаю, куди приходять друїди, ні біля колиски дітей, майбутнє яких тривожне. Навіть біля фінального багаття їй немає рівних. Бо вона рівна тільки самій собі. 

Норма — це віщунка, яка точно навіщувала свій фінал. І тому їй немає жодного сенсу дві години звиватися в любовних конвульсіях, роздвоюватися від ревнощів. Норма Монастирської точно знає все наперед — що може статися і що з нею ж станеться неодмінно.

Ось чому коронну арію Cаsta diva Норма-Монастирська київського вечора виконала не як Вишневська, не як Георгіу. Не як інші. Її вокальна партитура — piano, її виконання — sotto voce. 

То був її неекспресивний вокальний діалог і з пречистою Богинею, і з небесами — і все ніби впівголоса, ледь не пошепки. 

І цей її вокальний діалог — зовсім не вертикаль (земля—небо), а горизонталь (людина—людині). 

Перебуваючи досить близько до авансцени, ця Норма ніби звертається до кожного. І в її зверненні — не магма вулкану, а голос матері, яка передчуває втрату дітей і власну загибель. А, можливо, і загибель усього світу. На те вона й провидиця, так би мовити. Молитви — вони ж завжди пошепки, очі в очі, від серця до серця. 

Зал опери, заповнений того вечора багатьма політиками (оскільки всі прийшли на Монастирську, адже сьогодні це модно), правильно й напружено слухав молитву співачки. У мене, взагалі, виникло дивне відчуття, що й оперному, і неоперному теперішньому світу до зарізу потрібна така ось Diva. Така, як Монастирська. Міцна, щільна, самодостатня жінка. Яка ніби зійшла з картин Яблонської чи Кустодієва. Відмінно знає ціну собі й оточенню. Перетворює навіть культову оперну арію не на шоу-бізнесову екстатичну витівку, а, повторюся, на внутрішню молитву (впівголоса). 

І, можливо, у нашому розсмиканому галасливому світі саме така молитва (на півнотах) — це норма?

Коментар
Анна СТАВИЧЕНКО, музикознавець:
— Для київської публіки "Норма" з Людмилою Монастирською стала рідкісною можливістю насолодитися красою техніки бельканто. Тембральна наповненість, м'якість регістрових переходів, надзвичайно висока культура звуку і, що особливо важливо для цієї партії, здатність із допомогою нюансування перевтілюватися й передавати всі психологічні грані складного образу головної героїні — все це впродовж вистави тримало слухачів у заворожливій упевненості, що перед ними велика співачка. Особливе враження справили її надзвичайно ніжні piano: тихі епізоди завжди вимагають від виконавця величезної майстерності володіння голосом, і Монастирська продемонструвала його повною мірою. Талановитою партнеркою Монастирської по сцені виступила мецо Олена Бєлкіна (Адальжіза), яку кияни вже встигли полюбити за віртуозне виконання партії Анжеліни в "Попелюшці" Россіні. Тандем Монастирська—Бєлкіна став прикладом того дивовижного типу ансамблю, коли тембрам удається досягти максимальної гармонії.


Виконавці: Людмила Монастирська
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: zn.ua



Додати: Share on Facebook

Інші:

«Щедрик»: від флешмобу до світового турне
Звуки вічної класики лунали у Хмельницькому
«Уклін славетному Людкевичу»: у філармонії відбувся концерт до 140-річчя з дня народження композитора
У Івано-Франківську відзначили столітній ювілей оперної співачки Іри Маланюк
Скрипкові шедеври
У Кропивницькому на повний голос звучав український романс
Одеська опера відкриває розмаїття українського балетного та оперного мистецтва світу
Маленькі Великі віртуози
Мирослав Скорик зустрівся зі школярами у Львові
Новорічний настрій від оркестру та солістів Чернігівського філармонійного центру
Викладачі мистецьких шкіл блискуче виступили у концерті Київської дитячої філармонії
«Iз запахом мандаринок»...
Россіні, Моцарт, Чайковський – симфонічна класика від академічного оркестру "Філармонія"
Переполненный зал и стоячие овации – Одесский филармонический оркестр принял участие в польском фестивале
Ювілейний «Ніжин-муз-фест - 2018» вражав талантами
Виступ новоствореної «Леонтович-капели» відкрив обласний фестиваль хорового мистецтва «Співає Поділля Леонтовича»
У Селидове пройшов конкурс «Музичні барви»
Розмай голосів: найпрестижніший хоровий конкурс імені Миколи Леонтовича відродився через вісім років
У Києві прозвучала «Музика Незалежності»
На Львівщині вшанували пам'ять отця Михайла Вербицького
В гостях у великого Вівальді
"Синонім музики найвищої якості"
До 100-річчя Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України відбувся святковий концерт
Вечір музичних подарунків
Шопен зазвучав українською
Український оркестр чуттєво нагадав Нідерландам про Голодомор
Найперше – музика у слові
Без щоденної праці талант нічого не важить — піаніст Дід'є Маруані
Світова прем'єра нового твору Мирослава Скорика у Стокгольмі
Піаністи правлять бал!
У Стокгольмі відбувся Другий музичний фестиваль “Переосмислюючи Європу: Україна”
Лінія культури: Харків – Вінниця – Тернопіль = Шиллінгер – Леонтович – Крушельницька
У Віденській філармонії відбувся концерт на підтримку дітей України
У Львівській Національній філармонії відзначили ювілей Tenors BEL’CANTO
Музика Франції та України - квартет "Elysée"
Концерт за участю Телеграм-бота
Завершився 25-й міжнародний фестиваль «Харківські асамблеї»
У Кропивницькому філармонія зайшла у сезон з аншлагом
Бандуристи у Патріршому соборі
В рамках відкриття «Тижнів Німеччини в Україні» відбувся концерт Отто Заутера та Крістіана Шмітта
      © 2008-2018 Music-review Ukraine



File Attachment Icon
10.jpg