Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest»
Христенко Станіслав
Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest»
5 квітня 2018, четвер
Поширити у Facebook

Вас зустрічав Харківський залізничний вокзал піснею «Ой прийшла весна»?

А у місті, у ресторанчику навпроти Оперного театру, де і 120 років тому було кафе, слухали «Кавову кантату» Баха з ексклюзивним «Бахачіно» у руках?

На станції метро «Держпром» пощастило насолоджуватися живими звуками піаніно?

А у Філармонії зачаровував грою оркестр із найкращих музикантів із різних міст України. У переважно російськомовному Харкові це виглядало феєрично, патріотично й об’єднуюче, коли оголошували: Львів, Дніпро, Івано-Франківськ…



Усе це і багато-багато інших музичних тонів у життя Харкова вніс перший KharkivMusicFest із 14 по 29 березня.

Ініціатором проведення багатоденного музичного фестивалю із сімома великими концертами став 33-річний харків’янин, який уже 10 років живе у США, Станіслав Христенко — піаніст, диригент, лауреат Конкурсу піаністів імені Марії Канальс (Барселона), Queen Elisabeth Music Competition (Брюссель) і багатьох інших.

Як у щільному графіку гастролей світом знаходити час для Харкова і для чого саме тут проводити музичний фестиваль — на ці питання «України молодої» відповідає Маестро Станіслав Христенко.

Сила творчого тяжіння

— Станіславе, як ви потрапили в США і чому постійно повертаєтеся в Харків? Минулоріч у місті народження були шість разів.

— Харків — моє рідне місто, тут я відчуваю своє коріння, тут мої батьки. Частина моєї душі завжди тут. До США від самого початку я поїхав продовжити професійну освіту після навчання у Московській консерваторії (клас Вєри Горностаєвої) і закінчив у 2010 році Cleveland Institute of Music як піаніст. З того часу я залишився там і моїм містом став Вашингтон. Водночас я багато гастролюю різними містами світу.

Минулого року мені захотілося зробити в Харкові захоплююче, об’єднуюче музичне свято, якого ще не було в Україні. Захотілося працювати над великим фестивальним проектом — і я знайшов підтримку та розуміння саме в рідному місті.

Раніше в Харкові були різні цікаві фестивалі, але вони тематично обмеженіші. KharkivMusicFest народився з фесту «Дзеркальний струмінь». І цього разу все більш серйозно. Нам замало семи чудових концертів. Тобто, фестиваль — це не лише концерти, а і відкритість академічного музичного світу до слухача.

Нам вдалося поглибити тематику фестивалю через новітні просвітницькі акції, роботу з вільними навчальними програмами, були флешмоби, хеппенінги просто неба. Креативної роботи з багатьма явищами, яких потребує музичний простір міста, і створення сучасного формату фестивалю з використанням досвіду знаменитих світових фестивальних брендів — саме цього мені хотілося. Півроку ми з командою постійно спілкувалися і прикладали величезні зусилля, щоби це відбулося. А разом з нами також були і всі ті, кого сила творчого тяжіння поєднала з цим фестивалем.

— Ви як ініціатор проведення масштабного KharkivMusicFest, за словами колег-організаторів, чи не більше переймалися проведенням у рамках фестивалю майстер-класів для дітей, виступами перед дитячою аудиторією поза Харковом, аніж, власне, великими концертами на головних сценах. Чому?

— Великі концерти — це певні емоційні сплески фестивалю. Між ними і майстер-класами або навчально-просвітницькими програмами та зустрічами, які ми провели і в розвиваючих дитячих установах для малюків, і у великому виші, і у спеціалізованій гімназії для дітей з проблемами зору, і в багатьох харківських школах, — є певний зв’язок. Експеримент, який я хотів поставити, полягає у створенні великого кола активних учасників фестивалю способом їх занурення в різноманітні акції, проекти. Таким чином створюється велика загальна спільнота прихильників класичної музики, майбутня свідома публіка.

Не тільки Харків, а й районні центри області брали участь у подіях фестивалю. Загалом десять тисяч людей було задіяно упродовж двох тижнів. І ось цей комплекс питань складав мій персональний проект, що потребувало багато особистої уваги. До нас активно долучилася харківська громада, громадянське об’єднання «Толока» поділилося з нами своїм умінням проводити акції з меценатами.

Харківська громада забезпечила самостійні проекти в рамках фестивалю. Благодійний фонд «Харків з тобою» допоміг у реалізації освітніх програм. Громадське об’єднання «День музики» забезпечили проект «Art & piano: грай яскраво», в якому завдяки молодим художникам і дизайнерам (Костянтин Зоркін, Роман Мінін, Дар’я Ковальова й інші) піаніно стало яскравим арт-об’єктом. Громадське об’єднання «Астерікс» долучилося до проекту в роботі з дітьми.

Ідея об’єднання

— Ваша блискуча ідея — зібрати фестивальний оркестр із музикантів із різних міст України. У переважно російськомовному Харкові це виглядало феєрично, патріотично й об’єднуюче, коли оголошували місто кожного з 28 оркестрантів: Львів, Дніпро, Івано-Франківськ… Ви передбачали таку сукупність ефектів чи ініціювали лише музичний своєрідний феномен для України?

— Фестивальний оркестр — не моя ідея, а існуюча практика великих музичних фестивалів, на кшталт Verbier festival (Швейцарія). Зібрати концерт­мейстерів із різних симфонічних оркестрів України, в основному філармонічних, нам допомогла національна концертна агенція Ukr Аrtists (з Києва, її керівник Олександр Пірієв). Ідея об’єднання стала головною ідеєю фестивалю, унікальним феноменом KharkivMusicFest: об’єднання нових креативних людей для сміливих і, на перший погляд, неможливих перемог, об’єднання політикуму, бізнесу і митців.

Ми прагнули налагодити культурний обмін, перш за все, всередині країни. Бо в Києві не знають, що відбувається в харківській громаді, а в Харкові так само слабо уявляють, які музичні події бентежать львів’ян. Я маю на увазі не академічну музичну спільноту, а звичайну публіку. Моя мрія — щоби до Харкова на фестиваль спеціально приїздили люди з Дніпра, Одеси і навіть відстань до Львова не була б перешкодою для цього. Так як приїздили слухачі з Києва спеціально на фестивальні концерти вже цього року.

— Мирослава Которович, Мирослав Скорик, Лідія Футорська, Іван Чередниченко й багато інших професіоналів долучилися до фестивалю. Надалі кого б ви хотіли бачити на харківських сценах?

— Є велика кількість музикантів у світі, яких хотілося б бачити. Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest. На фестивалі у березні, на відкритті, грав Сергій Бабаян, який у своєму концертному графіку (Verbier festival Швейцарія; Carnegie Hall Нью-Йорк) знайшов місце для Харкова. Або дует Igudesman & Joo: Up beat серед виступів на Тайвані, в Іспанії, Італії вписав у свій розклад виступ у Харкові. Я вважаю це питанням ініціативи і бажання, перш за все, а особисті зв’язки — вже по-друге. Якщо назвати ім’я — аргентинська піаністка Марта Аргеріх. Фестиваль спроможний прийняти музиканта такого рівня.

— Одним із семи фестивальних концертів цього року стало музично-комедійне шоу дуету скрипаля Олексія Ігудесмана і піаніста Хьянг-кі Джу з Австрії. Коли до вас прийшло розуміння, що класичну музику варто подавати слухачам не лише у класичному форматі?

— Почалося все з того, що мені просто захотілося додати гумору. Комедійний жанр у класичній музиці існує досить давно, шкода, що на пострадянському просторі його не визнавали зовсім або ставилися як до чогось недостойного. Свого часу був зіркою Віктор Борге (датський піаніст, диригент і комік), а сьогодні на вершині в цьому жанрі — дует Igudesman & Joo. Ще не так давно я не міг у своїх мріях припустити, що вони будуть виступати в Харкові. Але такий концерт додає емоцій і наповнення тому, що могло бути більш спокійним і нейтральним.

Музичне середовище нашої країни і будь-якої європейської чи США відрізняється суттєво, і одним із показників цієї різниці є те, що в країнах Європи музика сприймається як така, що може приносити задоволення, для цього вона менш академічна. У нас такого ставлення бракує, повчально-виховного надто багато. Комедійний жанр свого часу свідомо відштовхнули. І, може, зараз прийшов час надолужити згаяне.

Музичний оазис у Харкові

— Сергій Політучий, президент фестивалю, головний спонсор, казав журналістам, що не завжди відразу зголошувався на пропозиції зі сторони артистично-музичного крила. На скільки перший KharkivMusicFest вийшов таким, яким ви його задумали?

— Фестиваль — це постійний процес, деякі речі наро­джуються у процесі підготовки. Те, як активно Сергій Якович підтримав ідею створення такого музичного оазису в Харкові, дозволило підняти цей масштабний іміджетворчий захід. Прагнучи зробити Харків місцем культурного відродження і місцем сили для творчих людей з усього світу, він — як і ми — хоче прославити місто Харків на всю країну і зробити культурним брендом для Європи.

Фестиваль, який ми створили, вже живе своїм життям. Нам дуже пощастило з проектом «Бах-333», який відбувся у день народження Йоганна Себастьяна Баха 21 березня. У місті пройшло 333 виконання його творів на честь дня народження великого музиканта, а акція «Бах у метро» дозволила приєднатися до аналогічної міжнародної акції у цей день.

— Кажуть, що підготовка до наступного фестивалю починається з першого ж дня після закінчення попереднього. Із KharkivMusicFest так само? Які плани?

— Плани серйозні, такі, щоби концертів було більше і вони приваблювали людей з різних міст приїжджати в Харків на цікаві програми. Є плани розширювати проекти, щоб у дні фестивалю музика звучала скрізь у місті. Мистецтво змінює людей — і ми прагнемо, щоби KharkivMusicFest змінював людей і змінював країну. Нічого подібного в Україні ще не було, наш фестиваль створює історію нової України, багатої талантами.

Я дуже радий, що на фестиваль приїхав Мирослав Скорик з Львівським камерним оркестром «Академія». Вони привезли програму, яку вже зіграли у Хмельницькому, Львові (концертна компанія Ukr Аrtists випустила диск «Скорик у стилі джаз»). Приїзд музиканта такого масштабу одразу підіймає рівень заходу в цілому. Зараз є велика потреба на сильну емоцію, і бажано чисту, як у дітей. Усі гості фестивалю зауважили, що публіка в місті приймає дуже емоційно, тепло і щиро.


Діячі мистецтв: Станіслав Христенко
Концертна організація: UKR Artists, Харківська обласна філармонія, Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка
Концертний зал: Новий органний зал Харківської обласної філармонії, Великий зал Харківського академічного театру опери і балету ім. М.В. Лисенка, Малий зал Харківського академічного театру опери і балету ім. М.В. Лисенка
Конкурс (фестиваль): Міжнародний музичний фестиваль "KharkivMusicFest"
Джерело: Україна молода



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine