|
|
“Інтереси глядача - понад усе”!
В афіші столичних франківців з’явився “Люкс для іноземців”, який можна назвати “виставою-пігулкою від депресії”
30 жовтня 2023, понеділок
Поширити у Facebook
Поставив комедію положень, за мотивами п’єси популярного англійського драматурга Дейва Фрімена (1922-2005 рр.), на головній сцені Національного театру ім. І. Франка, Анатолій Хостікоєв.
Популярні мелодії тут є фоном всього дійства, а глядачі не шкодуючи долонь аплодують майстерності акторів, і хоча б на деякий час відволікаються від сумних новин сьогодення.
Ця постановка, як “пігулка від депресії” в наш не простий час.
Дія комедії відбувається у невеличкому готелі французького містечка на кордоні з Німеччиною. Вистава легка за жанром, але вона дає можливість зіркам Наталії Сумській (Хельга), Богдану Бенюку (Клод) і Василю Мазуру (Карак) продемонструвати високий майстер-клас, як для публіки (яка захоплено аплодує практично після кожної фрази), так і для молодих колег (Денису Мартинову і Валерію Величку, які по черзі виконують роль Хью, Тетяні Кришталь і Анастасії Рулі - вони грають роль Бренди, образ красуні Симони створили Дар’я Легейда і Тетяна Шляхова, а менеджера готелю Хайнца виконує В’ячеслав Хостікоєв), аби граючи разом на сцені, вчитися філігранно володіти акторською професією.
За сюжетом дві родини приїхали до маленького містечка в розпалі фестивалю «Святого Вольфганга», який стає тлом для дивної плутанини та незручних ситуацій.
Починається ця історія з того, що через неуважність працівників старого готелю дві подружні пари поселяють… в один номер.
Музики у виставі багато. Вона “ллється” з вікна заштатного готелю, де вирує фестиваль. А у фіналі актори навіть влаштовують музичний дивертисмент, виконуючи запальний танок “німецьких лісорубів”, драйвову пісню з мікрофоном у виконанні Симони (Дар’я Легейда), але всіх затьмарює швейцар готелю Карак (Василь Мазур), наживо, фантастично граючи соло на саксофоні, а ще виявиться, що саме цей дядько є батьком трьох героїнь - Хельги, Бренди, Симони, та синочка Хайнца... Діти в нього народилися у різних країнах - Німеччині, Британії, Італії та Франції, де він працював, як заробітчанин, а пам’ять про себе залишаючи нащадкам улюбленою мелодією пісні... «Черемшина».
У виставі є щемлива нота ностальгії за справжнім реальним життям, яке існує поза межами карнавальної стихії. Бо після кожного свята наступає ранок, а з ним і розуміння істинного сенсу життя, яке неможливо розпочати наново... Можна міняти країни й континенти, як робить Карак, можна все життя шукати щастя в інших землях, можна й полишити Батьківщину, але від себе не втечеш...
У “Люксі для іноземців” імпровізований концерт завершує Богдан Бенюк, вдягнений у кілт і коли з натхненням грає на волинці (корінням Клод з Шотландії). Втім, фінальну крапку комедії ставить колоритна леді Гофмаєр з Туреччини у... паранджі й з велосипедом - у цій ролі спонсорки фестивалю, в епізоді яскраво заявляється... Анатолій Хостікоєв. Вийшов такий собі веселий "гімн" демократичного світу. Публіка регоче до сліз. Актори також задоволені, бо отримали глядацьку підтримку та овації.
Глядачі зі стажем можуть пригадати, що у 2011 році “Люкс для іноземців”, як антреприза театральної компанії “Бенюк - Хостікоєв”, збирала аншлаги по всій Україні. Нині оновлена версія популярної комедії прикрасила афішу франківців.
- Анатолію Георгійовичу, чому ви знову звернулися до цієї комедії? Вперше, коли була презентована ця вистава, то вона, з одного боку, стала суперхітом у глядачів, а з іншого - критики доволі прохолодно сприйняли постановку...
- Для мене інтереси глядача - понд усе,- каже Анатолій ХОСТІКОЄВ. - Я знав, що публіці комедія сподобається. Ми певний час не грали цю виставу... Зараз до постановки залучені інші молоді актори. А головне тут прекрасно грають майстри сцени - Богдан Бенюк, Наталія Сумська і Василь Мазур. Я вважаю, що пори війну, все ж у театрі повинні йти комедії, аби люди трохи розважилися.
У ”Люксі для іноземців” публіка побачить один із кращих акторських дуетів - Бенюка й Сумську саме у комедійному жанрі. А грати комедію на багато важче ніж трагедію! Зараз таких майстрів, як Бенюк, Сумська й Мазур ще треба пошукати!Як вони працюють з текстом, як репетирують, як класно грають на сцені!
А що стосується критиків, то мені байдуже, що вони напишуть - це антреприза... Втім, навіть антрепризи є різні. Я нагадаю, що “Швейк” (постановка М. Гринишина) теж спочатку був антрепризою нашої компанії “Бенюк-Хостікоєв”, збираючи повні зали у різних містах, де ми грали. Потім ми подарували цю виставу, і впродовж багатьох років з аншлагами вона йшла на сцені рідного Театру ім. І. Франка. Нагадаю, що й “Кармен” (постановка А. Жолдака) теж спочатку була антрепризою, а ми з цією виставою об’їздили пів Європи!
Хай критики пишуть, що хочуть! Для мене головне - це глядачі. До речі, у програмці написано, що вистава поставлена за п’єсою Дейва Фрімена, а насправді я взяв з цього твору лише імена персонажів й місто дії, а всю історію придумав сам. Англійський драматург не писав про Україну, а мене один із героїв - Карак, якого чудово грає Василь Мазур, заробітчанин, у пошуках кращої долі їздив по світу, а у фіналі він знаходить своїх дітей. Нащадків Карака об’єднує одна пісня - “Черемшина”, яку батько любив співати. Діти запам’ятали мелодію і співали кожен своєю мовою.
У п’єсі Фрімена головні герої - дві молоді пари, а у мене два подружжя різні за віком. Досвідчене подружжя грають Богдан Бенюк і Наталія Сумська, а молоду пару - Денис Мартинов і Анастасія Рула. Тому вистава має зовсім інший відтінок стосунків, а кожний номер, як бенефіс - Сумської і Бенюка. Актори, немов “купаються” у своїх ролях, а публіка регоче...
Я радий, що Михайло Захаревич, керманич нашого театру, зрозумів, що сьогодні публіці потрібні вистави, які підіймають настрій. Це видно й з того, що перші покази пройшли з аншлагами, а на наступні - всі квитки теж продані. Ця комедія набула нових відтінків, бо коли зараз, через повномасштабне вторгнення рашистів, мільйони українських сімей розбиті й змушені жити за кордоном і ми не знаємо чи всі повернуться до Батьківщини.. .
- У виставі багато музики. Як ви підбирали мелодії для постановки?
- Музичну основу вистави складають записи з платівок чудового французького композитора й аранжувальника Поля Моріа у виконанні Симфонічного оркестру в обробці маестро Джеймса Ласта.
Це мелодії моєї молодості й вони додають шарму та ліричності постановці. За сюжетом я придумав, що йде фестиваль, а тому впродовж всього дійства лунають різні мелодії. Музика звучить з вікна готельного номера... а у фіналі герої виконують запальний танець “лісорубів” - цей фрагмент народився, як спогад про найбільший пивний фестиваль у світі, який відбувається у Мюнхені - “Октоберфест” і який мене дуже вразив років п’ятнадцять тому коли я побував у Німеччині.
Знаєте, коли Бренда співає англійською мовою “Черемшину” глядачі спочатку посміхаються, потім коли Хельга наспівує німецькою, то сміються, третій раз коли Симона підхоплює італійською, то ще голосніше у залі лунає сміх, а коли ще й Хайнц награє її на флейті, то вже регочуть на повний голос. Втім, коли у кінці Карак (Василь Мазур) починає на саксофоні грати “Черемшину”, то у публіки сльози на очах з’являються.
До речі, Василь Степанович, спеціально для цієї вистави вивчився грати цю мелодію наживо. Одного разу, на виставі, в актора перехопило подих і він не зміг дограти цю відому мелодію, стоїть на сцені, такий нещасний...життя пройшло... А в залі глядачі завмирають...
Практично після кожної вистави до мене підходять глядачі й дякують, кажуть, що “це така тремтлива постановка, коли спочатку смієшся, а потім - плачеш”... і це найкращий комплімент.
Наступні покази вистави “Люкс для іноземців” відбудуться 10 і 29 листопада.
Автор: Тетяна Поліщук
Фото: Юля Вебер
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
|