Концерт для скрипки з оркестром | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
Концерт для скрипки з оркестром
Соколов Валерій
Концерт для скрипки з оркестром
Оркестр гамбурзької Elbphilharmonie. та Валерій Соколов
13 квітня, четвер

Симфонічний оркестр Північно-Німецького радіо (NDR) нещодавно отримав другий статус — оркестру гамбурзької Elbphilharmonie.

У його супроводі грає й молодий, але вже уславлений український скрипаль. 



Відомий колектив, що відзначив 70-річчя, розпочав концерт світовою прем'єрою створеної на його замовлення 12-хвилинної п'єси для великого оркестру під назвою Stand up. Автор — 37-річний словенський композитор Віто Журай — був присутній у залі й насолодився успіхом свого чудово виконаного дітища.

Диригував затребуваний словацький маестро Юрай Валчуха. 


Незважаючи на складну авангардну мову й насиченість партитури, твір вирізняється виразним тематизмом, що чітко відстежується у звуковій канві, а також новизною і розмаїттям тембрів, добре вибудуваною формою.

На сцені — ударні інструменти. Музиканти всіх оркестрових груп використовували нетрадиційні штрихи, особливі прийоми звукодобування, величезні динамічні контрасти. 


У супроводі оркестру грав 30-річний екс-харків'янин Валерій Соколов — надзвичайно талановитий молодий скрипаль, який уже 17 років живе в Європі. 

1999-го, завдяки яскравому виступу на Міжнародному конкурсі скрипалів ім. Сарасате в Памплоні, 13-річний скрипаль отримав грант на навчання в лондонській Школі Ієгуді Менухіна, у класі Наталії Боярської. У 19 років молодий музикант виборов Гран-прі Міжнародного конкурсу ім. Джордже Енеску в Бухаресті й отримав пропозицію про співпрацю від агентства Jasper Parrott.


Спеціально для Соколова Євген Станкович написав 3-й скрипковий концерт: світову прем'єру музикант презентував у вересні 2015-го в Києві й Дніпропетровську. 
Разом з НСОУ п/у Володимира Сіренка до 75-річчя українського класика, що відзначатиметься восени, соліст записав три його перші скрипкові концерти й "Українську поему". Живе Соколов у Мюнхені. 
В Elbphilharmonie пощастило почути, без перебільшення, чудову гру нашого земляка. А також побачити й буквально вдихнути, відчути красу й атмосферу величної, вишуканої перлини архітектурної, дизайнерської й акустичної досконалості. 

Скрипаль-соліст не пошкодував свого часу й сил, аби за кілька годин до виходу на сцену передати дорогоцінний квиток на свій виступ. Я не дуже сподівалася на щасливий шанс, оскільки всі квитки на концерти у всіх залах дуже модного, на сьогодні найрейтинговішого, залу планети, давним-давно продано до кінця сезону. 

І тут — везіння — я прилітаю в Гамбург саме в день концерту співвітчизника. 

Валерій Соколов — постійний представник України у світі високої музики — грав у Великому залі Elbphilharmonie в його стартовому, неймовірно рейтинговому ПЕРШОМУ сезоні нарівні з Євгенієм Кісіним, Ланг Лангом, Йо Йо Ма; диригентами Аланом Гілбертом, Теодором Курентзісом, Кентом Нагано, Густаво Дудамелем; найбільшими філармонічними оркестрами — Берлінським і Нью-Йоркським, "Кремератою Балтики"; джазовими легендами Чіком Коріа, Бренфордом Марсалісом та іншими зірками. Завдяки Elbphilharmonie культурний авторитет Гамбурга злетів на вершину світового мзичного Олімпу. 



Соколов виконав закінчений 1938-го Другий концерт для скрипки з оркестром, написаний Белой Бартоком в останній період життя, коли угорський класик був стривожений міцніючим фашизмом. Свідомий антифашист, який відмовився виступати в гітлерівській Німеччині, став об'єктом переслідувань у довоєнній Угорщині… 

Спочатку він планував створити одночастинні варіації, але скрипаль Золтан Секей, для якого писався концерт, хотів мати стандартний тригодинний цикл. У результаті Барток помістив свої варіації в другій частині, а третя — це змінений матеріал першої (незважаючи на те, що композитор прямо не використовує 12-тонову техніку, яка в ті часи володіла умами, концерт містить 12-тонову тему в крайніх частинах). Прем'єра відбулася у березні 1939-го в амстердамському Концертгебау. На початку Другої світової війни Барток виїхав у США. Американська прем'єра відбулася в Клівленді, штат Огайо, 1943-го, з Тоссі Співаковським на скрипці в супроводі Клівлендського оркестру під управлінням Артура Родзинського. Потім скрипаль зіграв концерт у Нью-Йорку й Сан-Франциско. 

Композитор трохи відійшов від власного юнацького модерністичного максималізму у бік простішої музичної мови. Барток, котрий тяжіє до конфліктного драматизму, не цурається лірики, яка то відбиває невигадливу простоту народної музики, то сповнена витонченої споглядальності й філософської заглибленості. 

Палка фантазія й імпульсивність поєднуються з конструктивною ясністю й дисциплінованістю викладу. Твір вирізняється мелодійним та інтонаційним багатством, емоційною заразливістю, поєднує первозданну силу, розкутість почуттів і стриманий інтелект, динамізм, гостру експресивність і зосереджену відчуженість. 

Соколов грає Бартока блискуче, скрипаль володіє палітрою щедро розсипаних почуттів і емоцій. Його виконання — взірець чеснот: ніжної лірики, потужного вібрато, легких пурхаючих пасажів, заглиблених розмислів. 

В інтерпретації українця концерт звучить то тривожно, бурхливо й неспокійно, то вишукано й гармонійно — це ніби життя з його темними й світлими сторонами людської натури, а епізодична дисгармонія авторського тексту робить гармонійнішими, "солодшими" ясні, світлі оазиси партитури. 

На "біс" викликали разів сім. І скрипаль так само досконало виконав драматичний Речитатив і чудово-віртуозне Скерцо Фріца Крейслера. 

У другому відділенні оркестр NDR/Elbphilharmonie виконав Третю симфонію С.Прокоф'єва. Уперше вона прозвучала в Парижі 17 травня 1929 р. п/у П'єра Монтьо. Матеріалом послужила вже написана раніше музика опери "Вогняний ангел" за романом В.Брюсова. Створена 1927-го у період еміграції, опера не була поставлена аж до середини 50-х. Її драматургія пронизана містикою й окультизмом, озвученими яскравими, подекуди похмурими мазками. Окрім любовних колізій, у ній багато середньовічних образів — демони, інквізиція, Фауст, Мефістофель…

Молодий композитор, бажаючи оприлюднити готову музику, трансформував її в симфонію, сповнену відповідної атмосфери, в якій почерк Прокоф'єва досить виразний. Перша частина відкривається напруженими акордами, які виконуються тутті і які поряд із тривожним дзвоном створюють настрій загрози й неспокою. Жагуча перша тема звучить у скрипок, з нею контрастує меланхолійна друга у фаготів і ​​низьких струнних. У розвитку виникає простір для третьої теми. 

Велика кульмінація насичених оркестрових масивів переходить в останню "боротьбу" у маршових ритмах. 

В "ефірній" репризі першу й другу теми об'єднано, скорочено й зіграно м'якіше — ніби залишилася тільки тінь того, що було спочатку. Друга частина — медитативне анданте в тричастинній формі — відтворює майстерність прокоф'євських тендітних, прозорих фактур. Центральний розділ з "повзучою" темою задумливий. 

У третій частині вчуваються інтонації з обох попередніх: хоча фактура легша, передчуття лиха повертається. Воно посилюється наполегливими вигуками міді й "низьких" ударних в останньому розділі. 

Нарешті у фіналі Прокоф'єв повторює матеріал попередніх частин, починаючи з комфортного темпу анданте й поступово прискорюючись. Похмурий вступ передбачає грізну, безжальну міць завершальних акордів. 

Оркестр звучав ідеально, не було навіть натяку на похибки. А молодий диригент, вихований санкт-петербурзькою диригентською школою Іллі Мусіна, узяв бадьорі "гергієвські" темпи й блискуче привів своїх підопічних до могутнього завершення "демонічної" симфонії. Захват важко описати. 


Автор: Ольга Кізлова
Виконавці: Валерій Соколов
Джерело: Газета "Дзеркало тижня"



Додати: Share on Facebook

Інші:

Гра і опера
Взяв би я бандуру...
Джаз на Дніпрі: далі буде!
Мюнхенські прем’єри
У Чернівцях італійського органіста під час концерту вдягнули у вишиванку
Вічність у Маріїнському парку: у Києві відбувся чарівний концерт класичної музики просто неба
«Тангойзер» Ріхарда Вагнера у режисурі Ромео Кастелуччі
Її звуть Мімі...
Фестиваль «Джаз на Дніпрі-2017″, день перший
Рівненська обласна філармонія завершила концертний сезон
В Коломаку відбулася прем’єра опери «Мазепа» у форматі open air
«Я працював протягом року»
Українські та швейцарські митці обмінювалися досвідом на теренах Хмельницького
У Львові влаштували прем'єру опери Доніцетті «Дон Паскуале» із світловими проекціями
Золота клітка для «Мазепи»
На черкаських майданчиках зазвучала нова українська академічна музика
«Червона калина» зазвучала як ліричний гімн
Джазові варіації на задані теми
«Ніч у Луцькому замку»: європейські зірки та українські легенди
Black sea music fest 2017: музичні відкриття
У Софійському соборі заспівала оперна зірка
Варшавську публіку заворожила українська класична музика
У Львові показали стрічку про загиблого в АТО оперного співака Василя Сліпака
Ах, як танцювала на пуантах Проня Прокопівна!
У Харкові відбулася прем’єра опери «Мазепа»
Odessa Classics за три роки став подією в класичній музиці
У балеті "За двома зайцями" декілька Голохвастових
У Сумах відлунали "Сурми України"
У Софії Київській відбувся унікальний концерт
У франківському музеї провели вражаючу футуристичну месу
На Долинщині відбувся ІІІ Міжнародний фестиваль карильйонного та дзвонового мистецтва "Дзвони Ясної гори єднають усіх"
Національний президентський оркестр завітав до Івано-Франківська
В Лос-Анджелесе играют музыку Бартока и современников
"Сонячний Моцарт"
"БРИТТЕНОВСКИЙ" ФЕСТИВАЛЬ В ОЛДБОРО ОТМЕЧАЕТ ЮБИЛЕЙ ПРОПИСКИ
У Берегові зачаровував клезмерськими мелодіями колишній мукачівець Ференц Яворі
IV Міжнародний хоровий форум «Як серцю виспівать себе»
Олег Криса відзначив своє 75-річчя концертом на сцені Львівської філармонії
Суд присяжных в Английской национальной опере
Під тисячні оплески, з бульбашками й акваріумом у Тульчині показали італійську оперу
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове



File Attachment Icon
2.jpg